Києво-Святошинський районний суд Київської області

м. Київ, вул. Мельниченка, 1, 3170, (044) 424-31-54

Справа №2-1845/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2011 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Коцюрби М.П.

за участю секретаря: Кучер В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Свої позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 16.07.1983 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 в Чернівецькому міському відділі РАГСу,актовий запис № 1203.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.01.2009 року шлюб між ними розірвано.

Під час шлюбу, а саме 30.01.2004 року Відповідачем придбано автомобіль марки «Mersedes-Веnz S 500», 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

На запит адвоката щодо можливого продажу цього автомобіля, органами ДАІ надана відповідь, що Відповідачем зазначений транспортний засіб знятий з обліку - 15.08.2008 року для реалізації в межах України.

Виходячи з того, що автомобіль є неподільною річчю, Позивач вважає, що за таких обставин, вона має в порядку поділу спільного подружнього майна претендувати на присудження їй грошової компенсації замість частки в автомобілі.

Згідно даних видання «Автобазар.иа» середня вартість продажу автомобілів марки «Мерседес-Бенц Б S 500», 1993 р.в. складає 8050 доларів США. Виходячи з курсу НБУ станом на 19.07.2010 р. (1 долар США= 7,8998 грн.), середня вартість такого автомобіля становить 63 593,39 грн.

Отже, половина вартості автомобіля — 31 796,70 грн. — має бути стягнута з ОСОБА_2 на користь Позивача як грошова компенсація за частку в спільному майні подружжя.

Сам автомобіль (якщо він не відчужений Відповідачем) пропонується залишити у власності ОСОБА_2.

Крім того, під час шлюбу Відповідачем було придбано гараж № 32 в товаристві по експлуатації особистих гаражів № 16, що знаходиться в м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 94-А.В 2006 році Відповідачу ОСОБА_2 було видано довідку про те, що він є власником зазначеного гаражу.

Як стало відомо Позивачу, Відповідач у вересні 2007 р. здійснив відчуження зазначеного гаражу іншому відповідачу — ОСОБА_3, який і є власником гаражу на цей час на цей час.

Договір на відчуження гаражу був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в усній формі, після чого ОСОБА_2 подав в товариство по експлуатації особистих гаражів № 16 заяву від 03.09.2007 р., в якій просив переоформити свій гараж на ОСОБА_3.

Спірний гараж відчужений чоловіком Позивача без її згоди, незважаючи на те, що такий договір виходить за межі дрібного побутового, стосується цінного майна, — а отже згода другого з подружжя мала бути отримана в письмовому вигляді.

Виходячи з наведено, Позивача вважає, що договір, укладений між Відповідачами щодо відчуження спірного гаражу, має бути визнаний недійсним.

З метою захисту свого права власності на спірний гараж. Позивач вважає, що за ним та Відповідачем ОСОБА_4 має бути визнано право спільної сумісної власності.

ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором " чи законом.

Так, за період перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було набуто будинок, що знаходиться за адресою: вул.Грушевського,8 в селі Гатне Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 09.11.2009р., що залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08.09.2010р., за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право спільної сумісної власності на будинок, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського,8 в селі Гатне Києво- Святошинського району Київської області.

Позику у розмірі 233 049,00 грн., яка як зазначає ОСОБА_2 була оформлена договором безпроцентної ставки, що була використана для купівлі будинку вул. Грушевського,8 в селі Гатне Києво-Святошинського району Київської області, котрий визнаний спільною сумісною власністю подружжя, по сьогоднішній день не повернено позикодавцеві.

Згідно з ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За таких обставин борг у розмірі 233 049. 00 грн. є спільним боргом подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що має бути врахований судом під час поділу майна.

Тому Позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з ОСОБА_1 боргу в розмірі 116 524 (сто шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять чотири) грн. 50 коп., так як будинок був куплений за позичені кошти.

В судовому засіданні Позивач за первісним позовом та її представники просили первісний позов задовольнили, у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представник ОСОБА_2 просила задовольнити зустрічний позов, заперечувала проти задоволення первісних вимог.

ОСОБА_3 не з'явився в судове засідання.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про задоволення первісних позовних вимог частково та про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 16.07.1983 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 в Чернівецькому міському відділі РАГСу,актовий запис № 1203.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.01.2009 року шлюб між ними розірвано.

Під час шлюбу, а саме 30.01.2004 року Відповідачем придбано автомобіль марки «Mersedes-Benz S 500», 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Згідно частини 1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Стаття 63 СК України передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Як встановлено в судовому засідання, сторони розірвали шлюб 23.01.2009 року, іншого часу припинення ними спільного господарства, судом не встановлено, а тому суд вважає час розлучення часом припинення ведення ними спільного господарства.

Оскільки спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_2 30.01.2004 p., то на час припинення шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 дане спільне майно було в наявності, у зв'язку з чим підлягає поділу.

Згідно частини 1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до частини 2 ст.71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до частини 4 цієї ж норми права, присудження одному з подружжя грошової компенсації заміть його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Вартість спірного автомобіля позивачка визначила згідно даних видання «Автобазар.иа» середня вартість продажу автомобілів марки «Мерседес-Бенц S 500», 1993 р.в. складає 8050 доларів США. Виходячи з курсу НБУ станом на 19.07.2010 р. (1 долар США= 7,8998 грн.), середня вартість такого автомобіля становить 63 593,39 грн.

Відповідач, заперечуючи проти первісного позову, в тому числі проти вартості автомобіля, не надав суду, крім пояснень представника, належних і достовірних доказів про іншу ринкову вартість спірного автомобіля, заперечував проти призначення автотоварознавчої експертизи, вартість спірного автомобіля, визначену позивачкою, не спростував.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні та приймаючи - до уваги, що Відповідач відчужив автомобіль, який був об'єктом його і Позивача г спільною сумісною власністю, тобто уклав угоду, яка виходить за межі побутової, без відома і згоди Позивача, доказів в спростування вартості спірного автомобіля, визначеної ОСОБА_1, не надав, а тому суд вважає за необхідне поділити спільно нажите сторонами як подружжям майно - автомобіль марки «Mersedes-Веnz S 500», 1993 ‘ року випуску, державний номер НОМЕР_1, виходячи з рівності їх часток, залишивши вказаний автомобіль Відповідачу, з врахуванням його відчуження на час розгляду справи та стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 частину його вартості в сумі 31 796,70 грн., задовольнивши в даній частині позовні вимоги.

Стосовно вимоги Позивача про визнання договору, укладеному 03.09.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відчуження гаражу № 32 в товаристві власників індивідуальних гаражів № 16, що знаходиться в м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 94а та визнання даного гаражу спільною сумісною власністю сторін то як передбачено ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

В судовому засіданні Позивачем та її представниками не було доведено факт укладення договору щодо відчуження гаражу № 32, також в матеріалах справи відсутній належний правовстановлюючий документ на вищевказаний гараж, сторонами не надані належні та допустимі докази належності ОСОБА_2 на праві власності гаражу № 32 в товаристві власників індивідуальних гаражів № 16, що знаходиться в м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 94а, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про визнання зазначеного гаражу спільною сумісною власністю сторін а також про визнання договору, укладеному 03.09.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відчуження гаражу № 32 в товаристві власників індивідуальних гаражів № 16, що знаходиться в м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 94а.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, то слід зазначити, що відповідно до ст. 1046 ЦКУкраїни за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1074 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Проте, керуючись ст.60 ЦПК України, суд дійшов до висновку, що наданий ОСОБА_2 договір безпроцентної позики від 21.10.2003 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на суму 233 049 (двісті тридцять три тисячі сорок дев’ять) грн. та розписка не доводить, що отримані Позивачем за зустрічним позовом кошти були використані на придбання будинку,що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне. вул. Грушевського 8.

А тому в задоволенні зустрічної позовної заяви необхідно відмовити.

На підставі викладено, у відповідності до ст. ст. 63,70,71 СК України, ст. 1074 ЦК України, п. 23 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" та керуючись ст. ст. 60, 208, 209, 212, 213, 214,215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 796 (тридцять одна тисяча сімсот дев’яносто шість) грн. 70 коп. - вартість 1/2 частини автомобіля марки «Mersedes-Веnz S 500», державний номерний знак 99969МО.

В решті позовних вимог - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з його проголошення.

Суддя: М.П. Коцюрба