П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року місто Київ

справа № 369/1872/18

провадження №22-ц/824/1783/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області

відповідач - Віта-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу прокурора, подану в інтересах територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області,

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Дубас Т.В., в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду з позовом до Віта-Поштовської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що під час перевірки законності відведення у власність громадян земельних ділянок на території Києво-Святошинського району Київської області, прокурором було встановлено, що рішенням Віта-Поштової сільської ради від 30 липня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд» затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру України, право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , й належало ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 10 січня 2018 року № 01-01/9 спірна земельна ділянка частково накладається на землі водного фонду, а саме на 25-метрову прибережну захисну смугу річки Сіверка та водні об`єкти, які розташовані в її заплаві в межах Віта-Поштової сільської ради.

Згідно з викопіюванням з Генерального плану села Віта-Поштова спірна земельна ділянка знаходиться в межах Віта-Поштової сільської ради та накладається на 25-метрову прибережну смугу річки Сіверка.

За інформацією Центральної геофізичної обсерваторії від 9 листопада 2017 року № 17-08/2250 річка Сіверка має статус природного водотоку, є лівою притокою річки Віта. Загальна площа водозбору річки віта з урахуванням притоки Сіверка складає 238 кв.м. Згідно з класифікацією річок України річка Віта та її притока Сіверка належать до малих річок, прибережні захисні смуги яких становлять 25 метрів.

Шляхом моніторингу даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2018 року № 928 право власності на спірну земельну ділянку набула ОСОБА_2 .

Перший заступник прокурора зазначив, що Віта-Поштовою сільською радою було незаконно відведено у приватну власність спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки вона відноситься до земель до земель водного фонду і знаходиться в межах прибережної захисної смуги водного об`єкта загальнодержавного значення - річки Сіверки, тому оспорювань рішення прийнято в порушення вимог закону.

Крім того, спірна земельна ділянка вибула з власності держави безкоштовно, в порядку безоплатної приватизації, а тому відповідно до ст.387 ЦК України ці землі можуть за будь-яких обставин бути витребувані від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ними.

Прокурору стало відомо про необхідність захисту прав та інтересів територіальної громади лише у грудні 2017 року - січні 2018 року, тому вважав поважними причини пропуску ним строку позовної давності.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його; визнати недійсним рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 липня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд» затверджено проект землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 ; витребувати на користь територіальної громади села Віта- Поштова Києво-Святошинського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091, площею 0,25 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2021 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та дослідженим у ході розгляду доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Апелянт, зокрема зазначає, що враховуючи, що під час розгляду даної справи істотно змінились фактичні обставини в частині належного способу захисту порушеного права держави на землі водного фонду, які є обмежені в цивільному обороті, суд повинен був вирішити питання необхідності в уточненні предмету позову в цій частині.

Проте, всупереч зазначеному Києво-Святошинським районним судом заява Київської обласної прокуратури від 4 січня 2021 року про зміну предмета позову належним чином не розглянута, а фактично використана в мотивувальній частині судового рішення як підстава для відмови у задоволенні позову.

Водночас, згідно з принципом «суд знає закон» неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд має виходити з того, що лише фактичні підстави позову визначають межі судового розгляду, що не позбавляє суд повноважень визначити ту норму права, що належить застосувати до оцінки спірних відносин та правильного регулювання.

Окрім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з посиланням на відсутність доказів належності спірної земельної ділянки станом на момент передачі її у приватну власність до земель водного фонду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Гайдаш О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні прокурор Стовбчатий А.Ю. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Гайдаш О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

В судове засідання представник територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області. ОСОБА_1 не з`явилися, про місце, день і час засідання суду були повідомлені, причини своєї неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Віта-Поштової сільської ради від 30 липня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд» затверджено проект землеустрою та відведено в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2018 року № 928, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М., право власності на спірну земельну ділянку набула ОСОБА_2 .

За інформацією Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 10 січня 2018 року № 01-01/9, спірна земельна ділянка частково накладається на землі водного фонду, а саме на 25-метрову прибережну захисну смугу річки Сіверка та водні об`єкти, які розташовані в її заплаві в межах Віта-Поштової сільської ради.

Згідно з інформацією Центральної геофізичної обсерваторії від 9 листопада 2017 року № 17-08/2250 річка Сіверка має статус природного водотоку, є лівою притокою річки Віта. Загальна площа водозбору річки Віта з урахуванням притоки Сіверка складає 238 кв.м. Згідно з класифікацією річок України річка Віта та її притока Сіверка належать до малих річок, прибережні захисні смуги яких становлять 25 метрів.

Відповідно до висновку експерта від 30 липня 2020 року № 3134/20-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою визначити, чи знаходилась станом на 30 липня 2009 року земельна ділянка за кадастровим номером 3222481201:01:010:0091 в межах прибережної захисної смуги річки Сіверка, відповідно до умов, встановлених землевпорядною та містобудівною документацією, а також іншими матеріалами, які наявні в складі судової справи, не вбачається за можливе.

За інформацією Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 10 січня 2018 року № 01-01/9 з картографічними матеріалами, земельна ділянка частково накладається на землі водного фонду, а саме 25-метрову прибережну захисну смугу річки Сіверка.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором неправильно обрано спосіб захисту порушених інтересів держави щодо витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, оскільки у вказаних правовідносинах підлягає пред`явленню негаторний позов відповідно до ст.391 ЦК України та ст.152 ЗК України.

Крім того, згідно зі змістом висновку експерта від 30 липня 2020 року № 3134/20-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, матеріали справи не містять доказів того, що спірна земельна ділянка станом на час її передачі у приватну власність, 30 липня 2009 року, відносилась до земель водного фонду і знаходилась в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту.

Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави ( ч.1 ст.14 Конституції України.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду п. «є» ч.1 ст.19 ЗК України).

За положеннями ч.1 ст.58 ЗК України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст.4 Водного кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибрежними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності ( ч.1 ст.60 ЗК України, ч.1 ст.88 ВК України).

Прибрежні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 га - 50м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м ( ч.1 ст.88 ВК України, п.2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173).

Прибрежні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст.61 ЗК України, ст.89 ВК України, абз. 2 п.8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону. Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст.88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Надання у власність або у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст.59 ЗК України, суперечить нормам ст.ст.83,84 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до сьт.21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка як на момент її відведення, так і на час звернення до суду частково накладається на землі водного фонду, а саме на 25-метрову прибережну захисну смугу річки Сіверка в межах Віта-Поштової сільської ради. Орган місцевого самоврядування не мав права передавати у приватну власність відповідачці 0,25 га земельної ділянки, частина якої відноситься до земель водного фонду.

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову саме з підстав обрання неналежного способу захисту та послався на те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння, натомість застосуванню підлягають положення ст.391 цього Кодексу та частині друга статті 152 ЗК України.

4 січня 2021 року прокурором подано до Києво-Святошинського районного суду подано заяву за № 15/1-5 року зміну предмету позову у цій справі, оскільки у цій справі вірним способом захисту порушених інтересів держави є заявлення негаторного позову на підставі ст.391 ЦК України з вимогою повернення спірної земельної ділянки дійсному власнику. Необхідність в уточненні позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку виникла через істотну зміну фактичних обставин в частині належного способу захисту порушеного права та з урахуванням зміненої судової практики.

У цій справі помилкова з огляду на її обставини юридична кваліфікація позивачем, ОСОБА_2 і судом першої інстанції позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки водного фонду як вимоги, до якої слід застосувати приписи статей 330, 387 і 388 ЦК України, не позбавляло суд обов`язку надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Близькі за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 та у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 357/14272/19.

Крім того, під час розгляду справи прокурор обґрунтував звернення до суду та посилався на те, що позов ним поданий саме з метою повернення земельної ділянки її власнику з тих підстав, що вона належить до земель водного фонду та не підлягала передачі у власність будь-яким органом.

Як у первісній позовній заяві, так і в заяві прокурора про зміну предмета позову викладені одній ті ж обставини, якими прокурор обґрунтовував позовні вимоги (ті самі підстави позову). Підстави позову прокурор не змінив. Прокурор заявив вимоги, спрямовані на захист власника земельної ділянки - територіальної громади, шляхом визнання недійсним незаконного рішення органу місцевого самоврядування та повернення земельної ділянки власнику.

Суд має виходити з того, що лише фактичні підстави позову визначають межі судового розгляду, що не позбавляє суд повноважень визначити ту норму права, що належить застосувати до оцінки спірних відносин та їх правильного регулювання.

Згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закон») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Таким чином, оскільки у поданій 4 січня 2021 року заяві прокурор змінив лише норму матеріального права, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин у зв`язку з тим, що під час розгляду даної справи істотно змінились фактичні обставини в частині належного способу захисту порушеного права та виникла необхідність в уточненні позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку, в даному випадку підлягає врахуванню подана прокурором заява.

Отже, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном ( ст.391 ЦК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, суд зберігає об`єктивність і неупередженість.

На суд також, серед іншого, покладено обов`язок встановити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; існування інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Для доведення своїх вимог прокурор повинен був надати суду належні докази того, що спірна земельна ділянка станом на 30 липня 2009 року, коли вона була передана у приватну власність, відносилась саме до земель водного фонду і знаходилась в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загального державного значення - річки Сіверки.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду. Крім того, прокурор, посилаючись на часткове накладення спірної земельної ділянки на прибережну захисну смугу, не довів в якому саме розмірі накладається земельна ділянка на прибережну захисну смугу.

З наявних в матеріалах справи письмових документів вбачається, що р.Віта та її притока р.Сіверка належать до малих річок інформація центральної геофізично обсерваторії). Згідно ст.88 ВК України, прибережні захисні смуги по обидва береги вказаних річок мають бути 25 метрів.

КДП «Київгеонінформатика» направила викопіювання з топографічних матеріалів, земельні ділянки, в тому числі, з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091 частково накладається на землі водного фонду, а саме на 25 метрову прибережну захисну смугу р.Сіверка та водні об`єкти, які розташовані в її поймі.

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області повідомлено, що документація із землеустрою яка стала підставою для формування земельних ділянок з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091 в архіві відділу у Києво-Святошинському районі не виявлена, документація із землеустрою, яка стала підставою для формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:010:0089 наявна.

З відповіді Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області вбачається, що на момент прийняття рішення 21 сесії Віта-Поштогвої сільської ради 5 скликання від 30 липня 2009 року, згідно генерального плану с.Віта-Поштова, облік земель водного фонду, не вівся (т.1 а.с.179).

З викопіювання з генерального плану с.Віта-Поштова, що діяв станом на 30 липня 2009 року, земельна ділянка з кадастровим номером частково знаходиться в межах прибережної 25-метрової захисної смуги р.Сіверка та водойм в її поймі ( а.с.180).

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25 травня 2020 року слідує, що у місцевому фонді документації землеустрою Управління документація із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091 не виявлена. Також повідомило, що запитувана адвокатом інформація станом на 30 липня 2009 року, а саме, відомості про належність земельної ділянки до земель водного фонду вказуються у довідці з державної статистичної звітності обліку земель 6-зем, що є складовою документації із землеустрою ( а.с.52 т.2).

Згідно висновку експерта від 30 липня 2020 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, земельна ділянка з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091 розташована по АДРЕСА_1 , тобто в межах населеного пункту. Станом на 30 липня 2009 року документацією із землеустрою (землевпорядною документацією), за якою встановлювалися розмір і межі прибережних захисних смуг, були проекти землеустрою. Оригінал або копія проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги в с.Віто-Поштова Києво-Святошинського району Київської області в матеріалах справи відсутня. У зв`язку із зазначеним, визначити чи знаходилася станом на 30 липня 2009 року земельна ділянка за кадастровим номером 3222481201:01:010:0091 в межах прибережної захисної смуги річки Сіверка в с.Віто-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, визначених документацією землеустрою (землевпорядною документацією) не вбачається можливим.

На наявних в матеріалах справи викопіюваннях не зазначена будь-яка геодезична інформація (координати, координатна (геодезична) сітка тощо), та відсутні умовні позначення Генерального плану с.Віта Поштова Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (графічні і текстові).

На наявній в матеріалах справи схемі «Накладання земельних ділянок згідно запиту на землі водного фонду в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, викопіювання матеріалів космічної зйомки станом на 2017 рік», надана КДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» листом від 10 січня 2018 року, не зазначена будь-яка геодезична інформація, з використанням якої можливо визначити географічне положення об`єктів на земній поверхні, і дана схема складена з використанням матеріалів космічної зйомки станом на 2017 рік. Згідно із інформацією супутникових знімків сервісу «Гугл Планета Земля» стан території в селі Віто-Поштова, в місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091 , станом на 2009 рік є відмінним від стану цієї території станом на 2017 рік (а.с.80). Отже, визначити відстань від урізу води (берегу) річки Сіверка в с.Віто-Поштова до меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:010:0091, за викопіюваннями з Генерального плану с.Віта Поштова, наданими Віто-Поштовою сільською радою, та за схемою «Накладання земельних ділянок згідно запиту на землі водного фонду в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, викопіювання матеріалів космічної зйомки станом на 2017 рік» не вбачається можливим. У зв`язку із наведеним, визначити чи знаходилася станом на 30 липня 2009 року земельна ділянка за кадастровим номером 3222481201:01:010:0091 в межах прибережної захисної смуги річки Сіверка в с.Віто-Поштова або в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги, установлених ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України для цієї річки, за вказаними матеріалами не вбачається можливим.

Отже, з огляду на зміст висновку експерта № 3134/20-41 від 30 липня 2020 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, матеріли справи не містять доказів того, що спірна земельна ділянка станом на передачу її у приватну власність, 30 липня 2009 року, відносилась до земель водного фонду і знаходилась в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту.

В судовому засіданні сторона позивача і сторона відповідача ОСОБА_2 відмовились від призначення у справі додаткової судової експертизи.

Суд вважає, що в даному випадку до уваги слід взяти висновок експертизи № 3134/20-41 від 30 липня 2020 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, і покласти його до основи рішення суду, оскільки він є більш вагомим доказом, виходячи з того, що в розпорядженні експерта були всі наявні в матеріалах справи документи, після дослідження яких експерт дійшов наведених висновків. У своєму висновку експерт зазначив, що на схемі «Накладання земельних ділянок згідно запиту на землі водного фонду в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2017 рік», надана Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» листом від 10 січня 2018 року № 01-01/9, не зазначена будь-яка геодезична інформація, з використанням якої можливо визначити географічне положення об`єктів на земній поверхні, і дана схема складена з використанням матеріалів космічної зйомки станом на 2017 рік, а не на 2009 рік, коли земельна ділянка була передана у власність.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка станом на передачу її у приватну власність, 30 липня 2009 року, відносилась до земель водного фонду і знаходилась в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, з частковим її накладенням (площа такого накладення позивачем не доведена) підстави для задоволення позову прокурора, який діє в інтересах територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, відсутні..

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора, подану в інтересах територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, в інтересах якої діє прокурор, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 11 квітня 2023 року.

Суддя доповідач: О.І.Шкоріна

Судді: Л.Д.Поливач

А.М.Стрижеус