Справа № 307/172/23

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29.03.2023                 м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,

та учасників судового провадження : адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/125/23, за апеляційною скаргою, яку подав захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2023 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні за №12022071160000413, внесеному 18 липня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України,

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з початковою загальною освітою, непрацюючого, одруженого.

Цією ухвалою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 квітня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №12022071160000413, відомості про кримінальне правопорушення у якому 18 липня 2022 року внесені до ЄРДР, за обвинуваченням  ОСОБА_6  за ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України, в якому прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого. Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України. Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2022 року відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, який продовжувався, зокрема ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.01.2023 відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 13 березня 2023 року включно. Необхідність продовження строку тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які, у разі доведення його вини, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років або довічного позбавлення волі. Прокурор у клопотанні також вказує на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обґрунтовано обвинувачується, та беручи до уваги відсутність соціальних зв`язків за місцем проживання та реєстрації, може безперешкодно покинути місце перебування ти виїхати як за межі району чи області, так і за межі держави, тим самим ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. У клопотанні прокурор також вказує на існування ризику незаконного впливу на свідків та малолітню потерпілу з метою зміни ними показань, або ж відмови від таких, обвинувачений може впливати на учасників кримінального провадження шляхом погроз, залякування, шантажу або ж іншим чином. Також існує ризик того, що обвинувачений може сховати або спотворити будь-яку з речей, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 після вчинення кримінального правопорушення до моменту приїзду працівників поліції намагався приховати або ж знищити сліди злочину та предмети, на яких вони зберігалися. Вищезазначені обставини свідчать про те, що більш м`який запобіжний захід. ніж тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 не зможе запобігти настанню вказаних ризиків.

В ухвалі суду вказується на те, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України, що підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення; знаходячись на волі може незаконно впливати на малолітню потерпілу, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення. Суд також дійшов висновку про те, що прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_6 не зможе запобігти вищевказаним ризикам, підозрюваним ОСОБА_6 вчинено злочин відносно особи, яка не досягла 14 років. Вирішуючи питання про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу, суд також дійшов висновку, що на момент розгляду клопотання суду не надано доказів того, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які були враховані слідчим суддею при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_6 та враховані судом при продовженні щодо обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні або зменшилися. Тому, беручи до уваги те, що судовий розгляд не розпочато, жодні докази не досліджені, однак у разі доведення вини і визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, а також існування на даний час ризиків, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 вказує на необґрунтованість та незаконність ухвали суду, просить її скасувати. Вказує на недотримання положень ст. 184 КПК, які стосуються вимог до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу та вирішення судом питання про його застосування. Стверджує, що прокурор у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надав докази, які підтверджують обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, відтак суд без посилання на будь-які докази, визнав її обґрунтованою. Просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову, якою обвинуваченому ОСОБА_6 змінити запобіжний захід на домашній арешт у період з 22 год до 06 год, або цілодобовий, без застосування електронного засобу контролю.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення адвоката ОСОБА_5 , який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора та обвинуваченого, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що: сторона обвинувачення та обвинувачений належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, при цьому заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін не подавали; в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, і його явка у судове засідання не визнана обов`язковою, і при цьому, стороною захисту не заявлено клопотання про бажання обвинуваченого брати участь у розгляді апеляційної скарги; прокурор подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі; адвокат ОСОБА_5 не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі прокурора та обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення відхиляються з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не відпали, не зменшились і продовжують існувати.

Разом із тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, те, що вчинені діяння відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, а також відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процедурних (процесуальних) дій, у тому числі допит потерпілої та свідків, також дослідження доказів.

Тому, колегія суддів, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 обвинувачується і за які йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, а також наведених вище обставин, доходить висновку про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції і в цій частині.

Колегія суддів також вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим, обґрунтованим і належним чином умотивованим, вважає і висновок суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно продовжив обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями.

При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що прокурор у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надав докази, які підтверджують обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, відтак суд без посилання на будь-які докази, визнав її обґрунтованою, колегія суддів зазначає, що на цій стадії процесу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті, у тому числі і щодо застосування тої чи іншої норми матеріального закону, і вважає, що обставини, за яких ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, із посиланням на відповідні докази, свідчать про можливу причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінально-карних діянь. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що питання обґрунтованості підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення вирішується під час досудового розслідування, у тому числі і під час застосування запобіжного заходу. Тому, доводи апеляційної скарги у цій частині, апеляційний суд відхиляє як безпідставні і такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Із цих підстав, доводи апеляційної скарги про недотримання положень ст. 184 КПК, які стосуються вимог до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу та вирішення судом питання про його застосування, - визнаються необґрунтованими і такими, що не знаходять свого підтвердження.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інші злочини, однак, обставини, за яких вчинені інкриміновані йому кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини та дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання, продовживши строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою без визначення застави.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі стороною захисту не вказується.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні за №12022071160000413, внесеному 18 липня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України, ОСОБА_6 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 квітня 2023 року включно, без визначення розміру застави, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: