ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

У Х В А Л А

06 квітня 2023 р. Справа № 902/90/21

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Переродова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Право О.П." (код ЄДРПОУ 42342719)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (код ЄДРПОУ 30870553)

про банкрутство

Представники сторін:

арбітражний керуючий Комлик І.С.

ТОВ "Юридична фірма "Право О.П.": Попеско О.П.

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа за заявою ТОВ "Юридична фірма "Право О.П." до ТОВ "Конкорд" про банкрутство.

Ухвалою суду від 03.03.2021 року, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Конкорд"; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Комлика І.С.

16.02.2023 року до суду надійшла заява ТОВ "Мега-Буд Україна" б/н від 10.02.2023 року (вх. № 01-36/173/23 від 16.02.2023) про визнання кредиторських вимог по справі № 902/90/21, в розмірі 1 278 389,22 грн., з яких: 1 273 021,22 грн. основного боргу та 5 368,00 грн. судового збору.

Ухвалою від 20.02.2023 року вказану кредиторську заяву призначено до розгляду на 21.03.2023 року.

20.03.2023 року до суду від представника боржника надійшла заява б/н від 17.03.2023 року про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

21.03.2023 року до суду від арбітражного керуючого Комлика І.С. надійшли письмові пояснення № 02-35/2681 від 17.03.2023 року, в яких арбітражний керуючий заперечує щодо заявлених кредиторських вимог.

21.03.2023 року до суду від представника заявника надійшло заперечення б/н та б/д на письмові пояснення арбітражного керуючого Комлика І.С.

Ухвалою від 21.03.2023 року було призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ТОВ "Мега-Буд Україна" б/н від 10.02.2023 року про визнання кредиторських вимог у справі № 902/90/21 на 06.04.2023 року - 10:00 год.

Ухвалою від 04.04.2023 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Комлика І.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon". Ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Комлика І.С. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/90/21, яке призначено на 06.04.2023 року - 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

06.04.2023 року до суду від арбітражного керуючого Комлика І.С. надійшло письмове пояснення № 02-35/2691 від 05.04.2023 року, на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2023 року.

В судове засідання на визначену дату з`явились арбітражний керуючий та представник ініціюючого кредитора.

Заявник та інші учасники провадження у даній справі правом участі в судовому засіданні не скористались. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 21.03.2023 року, яка була надіслана учасникам справи на відомі суду адреси електронної пошти, в тому рахунку і на адресу заявника - ТОВ "Мега-Буд Україна": ІНФОРМАЦІЯ_4 та mega_buh2019@ukr.net (вказана адреса була зазначена кредитором у заяві б/н від 10.02.2023 року про визнання кредиторських вимог).

Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у даній справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Так, в ході розгляду справи, арбітражний керуючий надав пояснення щодо заявлених ТОВ "Мега-Буд Україна" до боржника вимог, заперечив щодо їх визнання, з підстав наведених у поданих раніше до суду письмових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подану кредиторську заяву та надані докази, встановив наступне.

Так, кредиторська заява мотивована наступним.

06.04.2021 року Кредитор звернувся до суду з заявою про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Конкорд" в розмірі 491 358,80 грн (з них: 486 818,80 грн - борг та 4 540,00 грн - судовий збір).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.07.2021 року, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 року, заяву ТОВ "Мега - Буд Україна" про визнання кредиторських вимог в сумі 486 81880 грн. (четверта черга задоволення) та 4 540,00 грн. витрат на сплату судового збору (перша черга задоволення) було задоволено.

Постановою Верховного Суду від 21.06.2022 року згадані судові акти було скасовано та направлено справу на новин розгляд до Господарського суду Вінницької області.

При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що "підлягали встановленню та дослідженню судом обставини щодо оплати та поставки цегли на виконання домовленостей сторін за 2018 рік, що оформлені шляхом обміну первинними документами, з метою виокремлення відповідних поставок та проплат за цеглу, які здійснювалися на виконання умов договору поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019.".

При новому розгляді справи ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.09.2022 року, залишеною без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 року, заяву ТОВ "Мега-Буд Україна" про визнання кредиторських вимог у справі № 902/90/21 було задоволено частково; визнано грошові вимоги ТОВ "Мега-Буд Україна" до ТОВ "Конкорд" в розмірі 4 300,00 грн. (четверта черга задоволення) та 40,10 грн. витрат зі сплати судового збору (перша черга задоволення); відмовлено у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог в сумі 482 518,80 грн.

Таких висновків суди дійшли за наслідками розмежування здійснення сторонами оплат та поставок за правовими підставами їх виникнення та в межах заявлених кредитором вимог. Зокрема, свої вимоги кредитор при поданні заяви № МБ-02/04/21 -1 від 02.04.2021 року про визнання грошових вимог обґрунтовував виникненням заборгованості в межах договору № ДГ-0000009 від 01.01.2019 року.

Наразі, керуючись ст. 45 КУ з процедур банкрутства, як конкурсний кредитор без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, ТОВ "Мета - Буд Україна" вважає за необхідне заявити грошові вимоги до ТОВ "Конкорд" в сумі 1 273 021,22 грн.

При цьому, дана заява про визнання грошових вимог ґрунтується на інших підставах, ніж заява про грошові вимоги № МБ-02/04/21-1 від 02.04.2021 року.

Починаючи з 01.08.2018 року між Кредитором та Боржником існували господарські зобов`язання по поставці цегли будівельної марки М-125.

Так, згідно усної домовленості Боржник виставляв Кредиторові рахунок-фактуру на суму поставки, а Боржник його оплачував після чого вивозив оплачену цеглу.

Письмового договору у вигляді єдиного документу у цей період між сторонами не укладалося, проте прийняття замовлень до виконання та обмін первинними і розрахунково-платіжними документами (рахунки-фактури) свідчить про укладення договору у спрощений спосіб (ст. 207 ЦК України, ст. 181 ГК України).

У період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року на підставі наданих Боржником рахунків-фактур на суму 3 385 545,17 грн. Кредитором було оплачено всього 3 667 868,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які додаються до даної заяви. При цьому в платіжних дорученнях у призначенні платежу зазначені конкретні рахунки-фактури, окрім платіжних доручень № 1120 від 09.11.2018 року та № 1123 від 13.11.2018 року. У зазначених платіжних дорученнях в призначенні платежу є вказівка на договір № К-00000068 від 15.08.2017 року (на який є також посилання в рахунках-фактурах), однак між сторонами такого договору не укладалося. Посилання на них в платіжних дорученнях зумовлено зазначенням їх у рахунках-фактурах, які надавалися Боржником.

В свою чергу, Боржник поставив Кредиторові цеглу будівельну на загальну суму 2 394 847,20 грн., що підтверджується видатковими накладними, які додаються до даної заяви.

Таким чином, станом на 31.12.2018 року у Боржника виникла заборгованість перед Кредитором в сумі 1 273 021,22 грн., що підтверджено також і актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2020 року.

Крім того, факт і розмір даної заборгованості є обставиною, встановленою Господарським судом Вінницької області під головуванням судді Міліціанова Р.В. в ухвалі від 27.09.2022 року у справі № 902/90/21: а відтак встановив наступні обставини: "дійсно станом на 01.01.2019 року заборгованість ТОВ "Конкорд" перед ТОВ "Мега-Буд Україна" становила 1 273 021.22 грн.".

19.09.2021 року Кредитор направив Боржнику вимогу щодо виконання зобов`язань № МБ-16/09/21-1, яка була залишена останнім без реагування та задоволення.

Посилаючись на наведені обставини, кредитор просить суд визнати грошові вимоги до боржника 1 273 021,22 грн. боргу та 5 368,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Як зазначено раніше, Боржник у заяві б/н від 17.03.2023 року заявив про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Арбітражний керуючий Комлик І.С. у поданих до суду письмових поясненнях заперечив щодо заявлених кредиторських вимог та зазначив таке.

Зі змісту заяви встановлено, що ТОВ "Мега-Буд Україна" заявляє грошові вимоги, які виникли на підставі усної домовленості, починаючи з 01.08.2018 року щодо поставки цегли будівельної марки М-125.

Кредитор повідомляє, що згідно усної домовленості Боржник виставляв рахунок-фактуру на суму поставки, а Боржник його оплачував після чого вивозив оплачену цеглу.

ТОВ "Мега-Буд Україна" вказав, що письмового договору у вигляді документу у цей період між сторонами не укладалося, проте прийняття замовлень до виконання та обмін первинними і розрахунково-платіжними документами (рахунки-фактури) свідчить про укладення договору у спрощений спосіб (ст. 207 ЦК України, ст. 181 ГК України).

Також кредитор зазначив, що у платіжних дорученнях (які додані до заяви) в призначенні платежу є вказівка на договір № К-00000068 від 15.08.1017 року (на який також посилання в рахунках-фактурах), однак між сторонами такого договору не укладалося.

Варто зазначити, що фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (фактично поставлені), чи послуги, що надаються (фактично надані послуги).

Проте, окрім випадків виставлення рахунку-фактури на виконання умов вже укладеного між сторонами договору, цей документ можна вважати простою офертою (пропозицією укладення договору).

Законодавством не встановлено вимог щодо змісту рахунку-фактури. Однак для того щоб рахунок-фактура сприймався як спрощена форма укладення договору, важливо, щоб цей документ містив необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема, умови про предмет, строки та ціну. У рахунку-фактурі також можна визначити суму передоплати та загальну суму домовленості.

Прийняття пропозиції, зазначеної у рахунку-фактурі, має бути підтверджено здійсненням оплати рахунку-фактури.

Накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Водночас, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Посилаючись на положення ст.ст. 179, 180, 181, 692 ГК України, ст.ст. 206, 207, 208 (п.1 ч.1), 655, 712 ЦК, арбітражний керуючий зазначає, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Певною особливістю договорів поставки, яка й привела до необхідності виділення такого виду договорів окремо, від договорів купівлі-продажу - це циклічність (періодичність) постачання товарів, робіт, послуг. Відповідно, якщо договір поставки укладається, скажімо, на рік часу з циклічністю постачання товарів (робіт, послуг) щомісяця, то така поставка має бути зафіксована письмово. Якщо поставка одноразова - усна форма договору не виключається (відповідає умовам ч. 1 ст. 206 ЦКУ).

Відтак підлягають встановленню наступні обставини: підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника; характер грошових вимог; розмір грошових вимог; момент виникнення цих грошових вимог.

З доданих кредитором документів неможливо встановити строки поставки. Крім того рахунки, які додані ним до заяви не підписані з боку уповноваженої особи ТОВ "Конкорд", не містять печатки Боржника. Відсутні будь-які специфікації чи заявки-замовлення, згідно яких можливо встановити зобов`язання ТОВ "Конкорд".

На підставі вищевикладеного існують всі підстави для відмови в повному обсязі у задоволенні заяви ТОВ "Мега-Буд Україна" про грошові вимоги.

Також, у наданих на виконання вимог ухвали суду письмових поясненнях, арбітражний керуючий зазначає, що ТОВ "Конкорд" на вимогу розпорядника майна, надало підтверджуючий лист від 31.03.2023 року №23/03/1, зі змісту якого підтверджується, що у ТОВ "Конкорд" відсутній договір з ТОВ "Мега-Буд Україна" від 15.08.2017 року № К-00000068.

Також Боржник стверджує, що не вів журнал (книгу) реєстрації договорів.

З огляду на вищевказаний доказ, а також відсутності в матеріалах заяви ТОВ "Мега-Буд Україна" договору від 15.08.2017 року № К-00000068, відсутні підстави для виникнення зобов`язань між Боржником та Кредитором.

Кредитор у запереченні на письмове пояснення арбітражного керуючого, окрім іншого, зазначає, що так, дійсно письмового договору у вигляді єдиного документу між сторонами не укладалося, про що неодноразово наголошував Кредитор.

Проте, господарські правовідносини між сторонами ґрунтуються на укладенні договору у спрощений спосіб шляхом прийняття замовлень до виконання та обмін первинними і розрахунково-платіжними документами.

Рахунки-фактури, надані Боржником не містять підписів, однак це не свідчить про відсутність правовідносин між сторонами.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 року у справі № 915/641/19.

Всі рахунки-фактури були направлені Боржником електронною поштою.

Разом з цим, у спірних правовідносинах необхідно досліджувати всі докази у їх сукупності.

Кредитором надані платіжні доручення, з яких вбачається оплата цегли будівельної з посиланням на конкретний рахунок фактуру.

Фактична поставка цегли підтверджується видатковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та підписи.

Слід зауважити, що Боржник не заперечує факт отримання грошей від Кредитора, проте не надає жодних пояснень щодо підстав їх отримання протягом декількох місяців поспіль.

Крім того, неможливо ігнорувати наявність преюдиції, яка встановлена Господарським судом Вінницької області в ухвалі від 27.09.2022 року та підтверджена під час апеляційного перегляду.

Стосовно строку позовної давності, Кредитор посилається на приписи ст. 264 ЦК України та те, що Кредитор звернувся до суду з первісною заявою 02.04.2021 року, а отже строк позовної давності перервався та розпочався заново, в зв`язку з чим строк позовної давності Кредитором не пропущений.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши учасників справи, суд дійшов таких висновків, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Приписи ст. 1 КУ з процедур банкрутства передбачають, що грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно ч.ч 1, 2, 6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 та 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 206 ЦК України передбачено правочини, які можуть вчинятися усно. Так, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Так, кредитор посилаючись на те, що починаючи з 01.08.2018 року між кредитором та боржником існували господарські зобов`язання по поставці цегли будівельної марки М-125, згідно усної домовленості та відсутності письмового договору; те, що в період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року на підставі наданих боржником рахунків-фактур на суму 3 385 545,17 грн. кредитором було оплачено всього 3 667 868,42 грн., однак боржником було поставлено кредитору цеглу будівельну на загальну суму 2 394 847,20 грн., в зв`язку з чим станом на 31.12.2018 року у боржника виникла заборгованість перед кредитором в сумі 1 273 021,22 грн., що підтверджено також і актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2020 року - на підтвердження кредиторських вимог надає до суду копії:

- рахунків-фактур: № К-00000135 від 01.08.2018 року, № К-00000162 від 14.09.2018 року, № К-00000165 від 18.09.2018 року, № К-00000178 від 28.09.2018 року, № К-00000189 від 09.10.2018 року, № К-00000190 від 09.10.2018 року, К-00000206 від 24.10.2018 року, № К-00000218 віл 06.11.2018 року, № К-00000220 від 07.11.2018 року, № К-00000224 від 09.11.2018 року, № К-00000242 від 23.11.2018 року, № К-00000243 від 23.11.2018 року, № К-00000255 від 14.12.2018 року, на загальну суму 3 385 545,17 грн.

Зі змісту вказаних копій рахунків-фактур вбачається, що вони виписані постачальником - ТОВ "Конкорд"; одержувач - ТОВ "Мега-Буд Україна"; замовлення - договір № К-00000068 від 15.08.2017 року;

- на підтвердження здійснення кредитором оплати вказаних рахунків-фактур кредитором надано копії платіжних доручень: № 852 від 01.08.2018 року, № 951 від 14.09.2018 року, № 956 від 14.09.2018 року, № 958 від 17.09.2018 року, № 961 від 19.09.2018 року, № 974 від 21.09.2018 року, № 975 від 21.09.2018 року, № 999 від 28.09.2018 року, № 1000 від 28.09.2018 року, № 1028 від 09.10.2018 року, № 1031 від 10.10.2018 року, № 1059 від 24.10.2018 року, № 1060 від 24.10.2018 року, № 1061 від 24.10.2018 року, № 1105 від 07.11.2018 року, № 1108 від 07.11.2018 року, № 1110 від 08.11.2018 року, № 1113 від 09.11.2018 року, № 1114 від 09.11.2018 року, № 1115 від 09.11.2018 року, № 1120 від 09.11.2018 року, № 1123 від 13.11.2018 року, №1169 від 23.11.2018 року, № 1222 від 14.12.2018 року, № 1223 від 14.12.2018 року, на загальну суму 3 667 868,42 грн.

При цьому, у платіжних дорученнях № 1114 від 09.11.2018 року, № 1115 від 09.11.2018 року, № 1120 від 09.11.2018 року, № 1123 від 13.11.2018 року, в призначенні платежу, зокрема, вказано: за цеглу згідно договору К-00000068 від 15.08.2017 року;

- на підтвердження здійснення боржником поставки товару надано копії видаткових накладних: № К-00000823 від 02.08.2018 року, № К-00001094 від 17.09.2018 року, № К-00001098 від 19.09.2018 року, № К-00001110 від 20.09.2018 року, № К-00001119 від 21.09.2018 року, № К-00001121 від 22.09.2018 року, № К-00001125 від 22.09.2018 року, № К-00001123 від 24.09.2018 року, № К-00001129 від 24.09.2018 року, № К-00001137 від 26.09.2018 року, № К-00001139 від 26.09.2018 року, № К-00001157 від 27.09.2018 року, № К-00001175 від 01.10.2018 року, № К-00001159 від 03.10.2018 року, № К-00001177 від 03.10.2018 року, № К-00001225 від 05.10.2018 року, № К-00001227 від 06.10.2018 року, № К-00001239 від 10.10.2018 року, № К-00001241 від 10.10.2018 року, № К-00001259 від 10.10.2018 року, № К-00001262 від 11.10.2018 року, № К-00001272 від 12.10.2018 року, № К-00001270 від 12.10.2018 року, № К-00001286 від 13.10.2018 року, № К-00001288 від 13.10.2018 року, № К-00001290 від 17.10.2018 року, № К-00001284 від 18.10.2018 року, № К-00001319 від 18.10.2018 року, № К-00001337 від 19.10.2018 року, № К-00001339 від 19.10.2018 року, № К-00001335 від 24.10.2018 року, № К-00001366 від 24.10.2018 року, № К-00001380 від 25.10.2018 року, № К-00001382 від 25.10.2018 року, № К-00001390 від 26.10.2018 року, № К-00001392 від 28.10.2018 року, № К-00001394 від 28.10.2018 року, № К-00001411 від 29.10.2018 року, № К-00001413 від 29.10.2018 року, № К-00001409 від 30.10.2018 року, № К-00001420 від 30.10.2018 року, № К-00001422 від 30.10.2018 року, № К-00001424 від 30.10.2018 року, № К-00001426 від 30.10.2018 року, № К-00001432 від 31.10.2018 року, № К-00001434 від 31.10.2018 року, № К-00001436 від 31.10.2018 року, № К-00001444 від 01.11.2018 року, № К-00001446 від 01.11.2018 року, № К-00001459 від 04.11.2018 року, № К-00001461 від 04.11.2018 року, № К-00001465 від 04.11.2018 року, № К-00001469 від 05.11.2018 року, № К-00001467 від 05.11.2018 року, № К-00001473 від 05.11.2018 року, № К-00001475 від 05.11.2018 року, № К-00001481 від 06.11.2018 року, № К-00001495 від 07.11.2018 року, № К-00001493 від 09.11.2018 року, № К-00001521 від 10.11.2018 року, № К-00001529 від 12.11.2018 року, № К-00001519 від 13.11.2018 року, № К-00001483 від 15.11.2018 року, № К-00001547 від 17.11.2018 року, № К-00001562 від 17.11.2018 року, № К-00001564 від 17.11.2018 року, № К-00001560 від 21.11.2018 року, № К-00001574 від 22.11.2018 року, № К-00001625 від 23.11.2018 року, № К-00001617 від 24.11.2018 року, № К-00001621 від 24.11.2018 року, № К-00001627 від 26.11.2018 року, № К-00001629 від 27.11.2018 року, № К-00001623 від 28.11.2018 року, № К-00001653 від 30.11.2018 року, № К-00001664 від 01.12.2018 року, № К-00001668 від 01.12.2018 року, № К-00001666 від 03.12.2018 року, № К-00001670 від 03.12.2018 року, № К-00001685 від 04.12.2018 року, № К-00001687 від 05.12.2018 року, № К-00001695 від 06.12.2018 року, № К-00001705 від 07.12.2018 року, № К-00001707 від 08.12.2018 року, № К-00001697 від 10.12.2018 року, № К-00001709 від 11.12.2018 року, № К-00001723 від 11.12.2018 року, № К-00001733 від 13.12.2018 року, № К-00001747 від 17.12.2018 року, № К-00001759 від 19.12.2018 року, № К-00001761 від 21.12.2018 року, № К-00001745 від 21.12.2018 року, № К-00001741 від 26.12.2018 року, № К-00001788 від 28.12.2018 року, № К-00001794 від 28.12.2018 року, № К-00001800 від 28.12.2018 року, № К-00001802 від 28.12.2018 року, на загальну суму 2 394 847,20 грн.

Зі змісту вказаних копій видаткових накладних вбачається, що цегла будівельна постачалась згідно договору № К-00000068 від 15.08.2017 року.

На підтвердження заявлених кредиторських вимог до заяви також було додано копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2020 року, за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, за змістом якого початкове сальдо станом на 01.01.2019 року становить - 1 273 021,22 грн.

Відтак, посилаючись на вказані докази, кредитор зазначає, що заборгованість боржника становить 1 273 021,22 грн.

Водночас, як зазначено раніше, Кредитор вказує, що договір № К-00000068 від 15.08.2017 року, який фігурує у згаданих вище рахунках-фактурах, платіжних дорученнях та видаткових накладних, між сторонами не укладався.

Боржник та арбітражний керуючий також зазначають про відсутність з Кредитором договору № К-00000068 від 15.08.2017 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в межах справи № 902/90/21 розглядалась кредиторська заява ТОВ "Мега-Буд Україна" до Боржника з грошовими вимогами в розмірі 491 358,80 грн., які складаються із заборгованості у сумі 482 518,80 грн за договором поставки № ДГ-0000009 від 01.01.2019 року та 4 300,00 грн за надані послуги з перевезення вантажним автомобільним транспортом, а також 4 540,00 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.07.2021 року, залишеною в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 року, заяву ТОВ "Мега-Буд Україна" про визнання кредиторських вимог у справі № 902/90/21 - задоволено повністю. Визнано грошові вимоги ТОВ "Мега-Буд Україна" до ТОВ "Конкорд" в розмірі 486 818,80 грн. та 4 540,00 грн. витрат на сплату судового збору (перша черга задоволення).

Постановою Верховного Суду від 22.06.2022 року скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 року та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.07.2021 року у справі № 902/90/21. Справу № 902/90/21 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Судом касаційної інстанції зазначено, зокрема, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишено твердження арбітражного керуючого Комлика І. С. щодо наявних розбіжностей у розрахунках сторін по здійсненій поставці та оплаті товару (цегли).

У даному випадку підлягали встановленню та дослідженню судом обставини щодо оплати та поставки цегли на виконання домовленостей сторін за 2018 рік, що оформлені шляхом обміну первинними документами, з метою виокремлення відповідних поставок та проплат за цеглу, які здійснювалися на виконання умов договору поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року.

За результатами нового розгляду, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.09.2022 року, залишеною в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 року, зокрема, заяву ТОВ "Мега-Буд Україна" про визнання кредиторських вимог у справі № 902/90/21, задоволено частково. Визнано грошові вимоги ТОВ "Мега-Буд Україна" до ТОВ "Конкорд" в розмірі 4 300,00 грн (четверта черга задоволення) та 40,10 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга задоволення). Відмовлено у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у справі № 902/90/21 в сумі 482 518,80 грн.

Так, судом при постановленні ухвали від 27.09.2022 року було встановлено, що протягом періоду з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року ТОВ "Мега-Буд Україна" на підставі рахунків-фактур за 1 375,284 тис. шт. цегли М-125 (18,666 тис.шт цегли М-125 по ціні 2,30 грн на суму 42 931,80 грн; 3,333 тис.шт цегли М-125 по ціні 2,80 грн на суму 9 332,40 грн, 522,648 тис.шт цегли М-125 по ціні 2,60 грн. на суму 1 358 884,80 грн; 522,648 тис.шт цегли М-125 по ціні 2,75 грн. на суму 1 437 282,02 грн; 307,989 тис.шт цегли М-125 по ціні 2,80 грн. на суму 862 369,20 грн) (а.с.85-100, т. 2) було перераховано ТОВ "Конкорд" грошові кошти в сумі 3 710 800,22 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 951 від 14.09.2018 року; № 956 від 14.09.2018 року; № 958 від 17.09.2018 року; № 961 від 19.09.2018 року; № 974 від 21.09.2018 року; № 975 від 21.09.2018 року; № 999 від 28.09.2018 року; № 1000 від 28.09.2018 року; № 1028 від 09.10.2018 року; № 1031 від 10.10.2018 року; № 1059 від 24.10.2018 року; № 1060 від 24.10.2018 року; № 1061 від 24.10.2018 року; № 1105 від 07.11.2018 року; № 1108 від 07.11.2018 року; № 1110 від 08.11.2018 року; № 1113 від 09.11.2018 року; № 1114 від 09.11.2018 року; № 1115 від 09.11.2018 року; № 1120 від 09.11.2018 року; № 1123 від 13.11.2018 року; № 1169 від 23.11.2018 року; № 1222 від 14.12.2018 року; № 1223 від 14.12.2018 року.

У зазначений період ТОВ "Конкорд" було поставлено 917,634 тис. шт. цегли М-125 на загальну суму 2 437 779,00 грн (18,666 тис.шт цегли М-125 по ціні 2,30 грн. на суму 42 931,80 грн; 3,333 тис.шт цегли М-125 по ціні 2,80 грн. на суму 9 332,40 грн; 522,648 тис.шт цегли М-125 по ціні 2,60 грн. на суму 1 358 884,80 грн; 373,320 тис.шт цегли М-125 по ціні 2,75 грн. на суму 1 026 630,00 грн).

Матеріали справи містять видаткові накладні, що підтверджують поставку товару з 02.08.2018 року по 28.12.2018 року, а саме: № К-00000823 від 02.08.2018 року; № К-00001094 від 17.09.2018 року; № К-00001098 від 19.09.2018 року; № К-00001110 від 20.09.2018 року; № К-00001119 від 21.09.2018 року; № К-00001121 від 22.09.2018 року; № К-00001125 від 22.09.2018 року; № К-00001123 від 24.09.2018 року; № К-00001129 від 24.09.2018 року; № К-00001137 від 26.09.2018 року; № К-00001139 від 26.09.2018 року; № К-00001157 від 27.09.2018 року; № К-00001175 від 01.10.2018 року; № К-00001159 від 03.10.2018 року; № К-00001177 від 03.10.2018 року; № К-00001225 від 05.10.2018 року; № К-00001227 від 06.10.2018 року; № К-00001239 від 10.10.2018 року; № К-00001241 від 10.10.2018 року; № К-00001259 від 10.10.2018 року; № К-00001262 від 11.10.2018 року; № К-00001272 від 12.10.2018 року; № К-00001270 від 12.10.2018 року; № К-00001286 від 13.10.2018 року; № К-00001288 від 13.10.2018 року; № К-00001290 від 17.10.2018 року; № К-00001284 від 18.10.2018 року; № К-00001319 від 18.10.2018 року; № К-00001337 від 19.10.2018 року; № К-00001339 від 19.10.2018 року; № К-00001335 від 24.10.2018 р. № К-00001366 від 24.10.2018 року; № К-00001380 від 25.10.2018 року; № К-00001382 від 25.10.2018 року; № К-00001390 від 26.10.2018 року; № К-00001392 від 28.10.2018 року; № К-00001394 від 28.10.2018 року; № К-00001411 від 29.10.2018 року; № К-00001413 від 29.10.2018 року; № К-00001409 від 30.10.2018 року; № К-00001420 від 30.10.2018 року; № К-00001422 від 30.10.2018 року; № К-00001424 від 30.10.2018 року; № К-00001426 від 30.10.2018 року; № К-00001432 від 31.10.2018 року; № К-00001434 від 31.10.2018 року; № К-00001436 від 31.10.2018 року; № К-00001444 від 01.11.2018 року; № К-00001446 від 01.11.2018 року; № К-00001459 від 04.11.2018 року; № К-00001461 від 04.11.2018 року; № К-00001465 від 04.11.2018 року; № К-00001469 від 05.11.2018 року; № К-00001467 від 05.11.2018 року; № К-00001473 від 05.11.2018 року; № К-00001475 від 05.11.2018 року; № К-00001481 від 06.11.2018 року; № К-00001495 від 07.11.2018 року; № К-00001493 від 09.11.2018 року; № К-00001521 від 10.11.2018 року; № К-00001529 від 12.11.2018 року; № К-00001519 від 13.11.2018 року; № К-00001483 від 15.11.2018 року; № К-00001547 від 17.11.2018 року; № К-00001562 від 17.11.2018 року; № К-00001564 від 17.11.2018 року; № К-00001560 від 21.11.2018 року; № К-00001574 від 22.11.2018 року; № К-00001625 від 23.11.2018 року; № К-00001617 від 24.11.2018 року; № К-00001621 від 24.11.2018 року; № К-00001627 від 26.11.2018 року; № К-00001629 від 27.11.2018 року; № К-00001623 від 28.11.2018 року; № К-00001653 від 30.11.2018 року; № К-00001664 від 01.12.2018 року; № К-00001668 від 01.12.2018 року; № К-00001666 від 03.12.2018 року; № К-00001670 від 03.12.2018 року; № К-00001685 від 04.12.2018 року; № К-00001687 від 05.12.2018 року; № К-00001695 від 06.12.2018 року; № К-00001705 від 07.12.2018 року; № К-00001707 від 08.12.2018 року; № К-00001697 від 10.12.2018 року; № К-00001709 від 11.12.2018 року; № К-00001723 від 11.12.2018 року; № К-00001733 від 13.12.2018 року; № К-00001747 від 17.12.2018 року; № К-00001759 від 19.12.2018 року; № К-00001761 від 21.12.2018 року; № К-00001745 від 21.12.2018 року; № К-00001741 від 26.12.2018 року; № К-00001788 від 28.12.2018 року; № К-00001794 від 28.12.2018 року; № К-00001800 від 28.12.2018 року; № К-00001802 від 28.12.2018 року.

Заборгованість ТОВ "Конкорд" перед ТОВ "Мега-Буд Україна" станом на 31.12.2018 року становила 1 273 021,22 грн та підтверджена, крім первинних документів, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2020 року.

Аналізуючи можливість врахування заборгованості ТОВ "Конкорд" в сумі 1 273 021,22 грн з метою оплати та погашення поставок, здійснених в рамках Договору поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року, суд виходив з наступного.

У наданих ТОВ "Мега-Буд Україна" та досліджених судом видаткових накладних здійснено посилання на Договір № К-00000068 від 15.08.2017 року, однак при первісному та новому розгляді заяви суду не надано відповідного договору.

Тому, у суду відсутні правові підстави для аналізу строків виникнення зобов`язань з оплати поставлено товару згідно наведених видаткових накладних, за відсутності у матеріалах справи примірника договору, як правової підстави їх оформлення.

Однак, зі змісту Договору поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року не вбачається положень щодо поширення його дії на правовідносини сторін, котрі виникли до його укладення.

Також, сторонами не оформлено у Договорі поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року волевиявлення щодо переходу прав та обов`язків за поставками з 02.08.2018 року по 28.12.2018 року або за Договором № К-00000068 від 15.08.2017 року (посилання, на який здійснено у описаних вище видаткових накладних та платіжних доручення).

Тому, доводи представника ТОВ "Мега-Буд Україна" щодо поширення положень Договору поставки №ДГ-0000009 на правовідносини, які виникли до його укладення суперечать нормам матеріального права, змісту договірних відносин сторін та висновкам Верховного Суду.

Наданий заявником Акт звірки розрахунків від 01.01.2020 року дійсно підтверджує розмір заборгованості ТОВ "Конкорд" в сумі 1 273 021,22 грн, однак не встановлює її виникнення саме з підстав та у межах строку дії Договору поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року.

У сукупності з наведеним висновком судом оцінено зміст заяви ТОВ "Мега-Буд Україна" № МБ-02/04/21-1 від 02.04.2021 року (вх. № 01-36/297/21) про визнання кредиторських вимог у справі № 902/90/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд", а також підстави, на які посилається заявник та межі предмету розгляду відповідної заяви.

Зі змісту поданої заяви вбачається визнання обставин поставки товару та здійснення розрахунків на основі "усної домовленості".

При цьому, висновок щодо суми грошового зобов`язання, підстави його виникнення у розмірі 482 518,80 грн та вимоги про включення грошових вимог пред`явлено виключно з посиланням на умови та строки оплати, визначені Договором поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року.

Водночас, заявником не враховано, що відносини сторін у межах даного договору врегульовано виключно з 01.01.2019 року, тому розмір грошових вимог слід визначати з огляду на розмір передплати та вартість поставленого товару у межах строку дії Договору поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року.

Суд вважає безпідставним та відхиляє надані заявником докази щодо поставок товару та проведення розрахунків за період з 02.08.2018 року по 28.12.2018 року (т. 1 а.с. 200-248, т. 2 а.с. 85-131) за іншим договором (Договором № К-00000068 від 15.08.2017 року), як підставу виникнення грошових зобов`язань за Договором поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, суд не уповноважений самостійно виходити за межі предмету спору, який ТОВ "Мега-Буд Україна" самостійно обмежено підставами виникнення грошових вимог за Договором поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року.

Підстави поданої заяви не містять самостійного обґрунтування включення до обсягу грошових вимог визначеної у Акті звірки взаєморозрахунків заборгованості в сумі 1 273 021,22 грн з підстав невиконання умов Договору № К-00000068 від 15.08.2017 року (примірник якого не надано, що позбавляє можливість встановити термін виникнення обов`язку зі сплати грошових зобов`язань); або з оцінки цієї суми як безпідставно збережених коштів, тощо.

Судом самостійно здійснено розрахунок вартості поставленого товару, виходячи з наданих заявником видаткових накладних, розрахунки учасників справи містять різні суми, однак здійснені без посилання саме на наявні у справі первинні документи.

Додаткові пояснення заявника від 22.09.2022 року містять суми поставок та оплат за весь період правовідносин, не обмежуючись терміном дії договору поставки, що судом визнано протиправним.

Судом встановлено, що в період дії Договору поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року, починаючи з 01.01.2019 року ТОВ "Конкорд" поставлено ТОВ "Мега-Буд Україна" цеглу будівельну марки М-125, М-150 на загальну суму 4 761 357,32 грн, що підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи, а саме: № К-00000003 від 09.01.2019 року; № К-00000008 від 10.01.2019 року; № К-00000009 від 11.01.2019 року; № К-00000011 від 11.01.2019 року; № К-00000019 від 15.01.2019 року; № К-00000021 від 17.01.2019 року; № К-00000027 від 17.01.2019 року; № К-00000029 від 18.01.2019 року; № К-00000035 від 21.01.2019 року; № К-00000055 від 25.01.2019 року; № К-00000059 від 28.01.2019 року; № К-00000099 від 04.02.2019 року; № К-00000113 від 06.02.2019 року; № К-00000117 від 06.02.2019 року; № К-00000131 від 11.02.2019 року; № К-00000135 від 12.02.2019 року; № К-00000143 від 14.02.2019 року; № К-00000149 від 15.02.2019 року; № К-00000161 від 11.03.2019 року; № К-00000177 від 12.03.2019 року; № К-00000185 від 13.03.2019 року; № К-00000191 від14.03.2019 року; № К-00000201 від 15.03.2019 року; № К-00000209 від 16.03.2019 року; № К-00000213 від 18.03.2019 року; № К-00000223 від 19.03.2019 року; № К-00000245 від 20.03.2019 року; № К-00000251 від 21.03.2019 року; № К-00000269 від 22.03.2019 року; № К-00000271 від 23.03.2019 року; № К-00000282 від 25.03.2019 року; № К-00000284 від 25.03.2019 року; № К-00000298 від 27.03.2019 року; № К-00000312 від 29.03.2019 року; № К-00000328 від 01.04.2019 року; № К-00000342 від 02.04.2019 року; № К-00000356 від 03.04.2019 року; № К-00000385 від 06.04.2019 року; № К-00000403 від 09.04.2019 року; № К-00000427 від 10.04.2019 року; № К-00000454 від12.04.2019 року; № К-00000464 від 14.04.2019 року; № К-00000494 від 16.04.2019 року; № К-00000510 від 18.04.2019 року; № К-00000520 від 19.04.2019 року; № К-00000528 від 24.04.2019 року; № К-00000570 від 24.04.2019 року; № К-00000584 від 01.05.2019 року; № К-00000586 від 01.05.2019 року; № К-00000596 від 01.05.2019 року; № К-00000606 від 02.05.2019 року; № К-00000622 від 06.05.2019 року; № К-00000641 від 06.05.2019 року; № К-00000657 від 11.05.2019 року; № К-00000677 від 11.05.2019 року; № К-00000679 від 13.05.2019 року; № К-00000745 від 16.05.2019 року; № К-00000761 від 18.05.2019 року; № К-00000753 від 23.05.2019 року; № К-00000803 від 24.05.2019 року; № К-00000807 від 25.05.2019 року; № К-00000825 від 27.05.2019 року; № К-00000809 від 28.05.2019 року; № К-00000835 від 29.05.2019 року; № К-00000863 від 31.05.2019 року; № К-00000867 від 01.06.2019 року; № К-00000869 від 01.06.2019 року; № К-00000865 від 04.06.2019 року; № К-00000881 від 04.06.2019 року; № К-00000902 від 04.06.2019 року; № К-00000900 від 05.06.2019 року; № К-00000916 від 05.06.2019 року; № К-00000940 від 07.06.2019 року; № К-00000942 від 08.06.2019 року; № К-00000954 від 10.06.2019 року; № К-00000961 від 11.06.2019 року; № К-00000973 від 12.06.2019 року; № К-00000971 від 13.06.2019 року; № К-00000983 від 13.06.2019 року; № К-00000993 від 17.06.2019 року; № К-00000995 від 17.06.2019 року; № К-00001013 від 19.06.2019 року; № К-00001023 від 19.06.2019 року; № К-00001043 від 22.06.2019 року; № К-00001041 від 26.06.2019 року; № К-00001073 від 29.06.2019 року; № К-00001098 від 03.07.2019 року; № К-00001110 від 05.07.2019 року; № К-00001112 від 08.07.2019 року; № К-00001123 від 08.07.2019 року; № К-00001145від 10.07.2019 року; № К-00001135 від 11.07.2019 року; № К-00001151від 12.07.2019 року; № К-00001157від 13.07.2019 року, № К-00001161 від 13.07.2019 року; № К-00001159 від 15.07.2019 року; № К-00001165 від 15.07.2019 року; № К-00001171 від 16.07.2019 року; № К-00001167 від 17.07.2019 року; № К-00001175 від 17.07.2019 року; № К-00001181 від 17.07.2019 року; № К-00001179 від 18.07.2019 року; № К-00001195 від 20.07.2019 року; № К-00001197 від 22.07.2019 року; № К-00001187 від 22.07.2019 року; № К-00001191 від 22.07.2019 року; № К-00001193 від 24.07.2019 року; № К-00001203 від 25.07.2019 року; № К-00001213 від 25.07.2019 року; № К-00001211 від 26.07.2019 року; № К-00001221 від 27.07.2019 року; № К-00001223 від 27.07.2019 року; № К-00001229 від 30.07.2019 року; № К-00001231 від 30.07.2019 року; № К-00001242 від 31.07.2019 року; № К-00001244 від 31.07.2019 року; № К-00001250 від 01.08.2019 року; № К-00001262 від 03.08.2019 року; № К-00001313 від 14.08.2019 року; № К-00001325 від 16.08.2019 року; № К-00001327 від 19.08.2019 року; № К-00001329 від 21.08.2019 року; № К-00001333 від 22.08.2019 року; № К-00001337 від 28.08.2019 року; № К-00001347 від 29.08.2019 року; № К-00001362 від 02.09.2019 року; № К-00001366 від 04.09.2019 року; № К-00001374 від 06.09.2019 року; № К-00001384 від 09.09.2019 року; № К-00001392 від 10.09.2019 року; № К-00001404 від 11.09.2019 року; № К-00001412 від 13.09.2019 року; № К-00001424 від 18.09.2019 року; № К-00001430 від 19.09.2019 року; № К-00001440 від 20.09.2019 року; № К-00001446 від 20.09.2019 року; № К-00001454 від 21.09.2019 року; № К-00001452 від 23.09.2019 року; № К-00001470 від 24.09.2019 року; № К-00001468 від 25.09.2019 року; № К-00001474 від 25.09.2019 року; № К-00001478 від 26.09.2019 року; № К-00001484 від 28.09.2019 року; № К-00001488 від 01.10.2019 року; № К-00001486 від 02.10.2019 року; № К-00001494 від 02.10.2019 року; № К-00001498 від 03.10.2019 року; № К-00001506 від 05.10.2019 року; № К-00001504 від 07.10.2019 року; № К-00001526 від 10.10.2019 року; № К-00001534 від 12.10.2019 року; № К-00001530 від 17.10.2019 року; № К-00001532 від 21.10.2019 року; № К-00001554 від 22.10.2019 року; № К-00001572 від 28.10.2019 року; № К-00001632 від 02.11.2019 року; № К-00001662 від 11.11.2019 року; № К-00001664 від 11.11.2019 року; № К-00001684 від 19.11.2019 року; № К-00001688 від 19.11.2019 року; № К-00001702 від 03.12.2019 року; № К-00001714 від 03.12.2019 року; № К-00001716 від 04.12.2019 року; № К-00001718 від 05.12.2019 року; № К-00001748 від 16.12.2019 року; № К-00001834 від 27.12.2019 року; № К-00001846 від 09.01.2020 року; № К-00001881 від 24.01.2020 року; № К-00001897 від 30.01.2020 року.

Досліджені судом видаткові накладні містять посилання на Договір поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року, як підставу оформлення первинних документів, що узгоджується з предметом заяви про визнання кредиторських вимог.

На виконання умов Договору поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року, за період з 01.01.2019 року по 22.03.2021 року ТОВ "Мега-Буд Україна" перераховано ТОВ "Конкорд" грошові кошти, в якості попередньої оплати в сумі 3 963 521,60 коп.

На підтвердження чого до матеріалів справи додано платіжні доручення № 1309 від 28.01.2019 року; № 1400 від 10.09.2019 року; № 149 від 11.04.2019 року; № 154 від 15.04.2019 року; № 155 від 15.04.2019 року; № 160 від 17.04.2019 року; № 204 від 03.05.2019 року; № 225 від 08.05.2019 року; № 269 від 24.05.2019 року; № 281 від 29.05.2019 року; № 299 від 31.05.2019 року; № 331 від 13.06.2019 року; № 344 від 14.06.2019 року; № 413 від 15.07.2019 року; № 438 від 26.07.2019 року; № 439 від 30.07.2019 року; № 445 від 31.07.2019 року; № 450 від 31.07.2019 року; № 452 від 31.07.2019 року; № 480 від 15.08.2019 року; № 532 від 13.09.2019 року; № 543 від 19.09.2019 року; № 585 від 15.10.2019 року; № 669 від 03.12.2019 року; № 745 від 21.01.2020 року; № 743 від 24.01.2020 року (а.с. 132-157, т. 2).

Сума проведених оплат після 01.01.2019 року узгоджується з розрахунком ТОВ "Мега-Буд Україна".

Враховуючи викладене, різниця вартості поставленого товару ТОВ "Конкорд" у межах строку дії Договору поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року становить 797 835,72 грн.

Таким чином, за результатом сукупної оцінки доказів, предмету поданої заяви, суд вважає необґрунтованими грошові вимоги ТОВ "Мега-Буд Україна" в сумі 482 518,80 грн за Договором поставки №ДГ-0000009 від 01.01.2019 року.

Відтак, як зазначено вище, за результатами нового розгляду ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.09.2022 року, залишеною в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 року, зокрема, заяву ТОВ "Мега-Буд Україна" про визнання кредиторських вимог у справі №902/90/21, задоволено частково, та зокрема, відмовлено у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у розмірі 482 518,80 грн.

При цьому, за змістом ухвали від 27.09.2022 року вбачається, що 22.09.2022 року представником ТОВ "Мега-Буд Україна" було надано письмові пояснення, у яких наведено детальний опис поставок товару та проведених оплат за період з серпня 2018 по грудень 2018 рр., а саме сплачено 3 710 800,22 грн при поставці товару вартістю 2 437 779,00 грн.

Отже, станом на 01.01.2019 року у ТОВ "Конкорд" існувала заборгованість з недопоставленої цегли на суму 1 273 021,22 грн.

В подальшому сторонами укладено Договір поставки ДГ-0000009 від 01.01.2019 року, до 22.03.2021 року ТОВ "Мега-Буд Україна" сплачено 3 963 521,60 грн, в свою чергу ТОВ "Конкорд" поставлено товар вартістю 3 481 002,80 грн.

Поставки, які здійснювались після 01.01.2019 року були частково оплачені за рахунок існуючої станом на 01.01.2019 року заборгованості ТОВ "Конкорд". За весь період виконання господарських відносин ТОВ "Мега-Буд Україна" оплатило 7 674 321,82 грн, проте ТОВ "Конкорд" здійснено поставок на загальну суму 7 191 803,02 грн.

Отже, як вказано в поясненні, сума недопоставки становить 482 518,80 грн.

При цьому, суд зауважує, що надані до суду 22.09.2022 року пояснення ТОВ "Мега-Буд Україна" із зазначенням доводів щодо того, що поставки, які здійснювались після 01.01.2019 року були частково оплачені за рахунок існуючої станом на 01.01.2019 року заборгованості ТОВ "Конкорд" в сумі 1 273 021,22 грн., в зв`язку з чим сума недопоставки становила 482 518,80 грн., - такі доводи суперечать процесуальній позиції ТОВ "Мега-Буд Україна", зазначеній у заяві ТОВ "Мега-Буд Україна" б/н від 10.02.2023 року про визнання кредиторських вимог в розмірі 1 273 021,22 грн. основного боргу, де кредитор все ж таки вказує на існування заборгованості в розмірі 1 273 021,22 грн.

Також, суд наголошує, що зазначені вище платіжні доручення щодо оплати товару та видаткові накладні щодо здійснення поставки товару за період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року, які додані до кредиторської заяви ТОВ "Мега-Буд Україна" б/н від 10.02.2023 року про визнання кредиторських вимог в розмірі 1 273 021,22 грн. основного боргу, в якості підстав заявлених вимог - були також додані в якості доказів і до поданої раніше заяви ТОВ "Мега-Буд Україна" про визнання кредиторських вимог, зокрема, в розмірі 482 518,80 грн за договором поставки № ДГ-0000009 від 01.01.2019 року, та яким було надано оцінку в ухвалі суду від 27.09.2022 року.

На підтвердження заявлених кредиторських вимог в розмірі 1 273 021,22 грн. (що є предметом розгляду у дані кредиторській заяві) та кредиторських вимог в розмірі 482 518,80 грн. (що були заявлені раніше та щодо яких було винесено ухвалу від 27.09.2022 року), ТОВ "Мега-Буд Україна" також було додано копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2020 року, за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, за змістом якого початкове сальдо станом на 01.01.2019 року становить - 1 273 021,22 грн.

Даний Акт не містить посилань на договір, у межах якого його складено.

Як зазначено вище, при постановленні ухвали від 27.09.2022 року (щодо вимог в розмірі 482 518,80 грн за договором поставки № ДГ-0000009 від 01.01.2019 року), судом було встановлено, що заборгованість ТОВ "Конкорд" перед ТОВ "Мега-Буд Україна" станом на 01.01.2019 року становила 1 273 021,22 грн.

Поряд з цим, у наданих ТОВ "Мега-Буд Україна" та досліджених судом видаткових накладних здійснено посилання на Договір № К-00000068 від 15.08.2017 року, однак при первісному та новому розгляді заяви суду не надано відповідного договору.

Тому, у суду відсутні правові підстави для аналізу строків виникнення зобов`язань з оплати поставлено товару згідно наведених видаткових накладних, за відсутності у матеріалах справи примірника договору, як правової підстави їх оформлення.

Також, судом вказано, що підстави поданої раніше кредиторської заяви не містять самостійного обґрунтування включення до обсягу грошових вимог визначеної у Акті звірки взаєморозрахунків заборгованості в сумі 1 273 021,22 грн з підстав невиконання умов Договору № К-00000068 від 15.08.2017 року (примірник якого не надано, що позбавляє можливість встановити термін виникнення обов`язку зі сплати грошових зобов`язань); або з оцінки цієї суми як безпідставно збережених коштів, тощо.

Водночас, суд зауважує, що зазначений вище примірник договору № К-00000068 від 15.08.2017 року, на який міститься посилання у видаткових накладних, які визначені кредитором в якості підстави виникнення кредиторських вимог в розмірі 1 273 021,22 грн. за період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року, так само не було надано до суду і під час розгляду даної кредиторської заяви.

При цьому, кредитор зазначив, що такий договір між сторонами не укладався; боржник та арбітражний керуючий також вказують на відсутність договору.

Поряд з цим, суд вказує, що відсутність договору № К-00000068 від 15.08.2017 року, який визначено сторонами в якості правових підстав оформлення видаткових накладних за період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року, на підставі яких, в свою чергу, заявлено грошові вимоги до боржника в розмірі 1 273 021,22 грн., позбавляє можливості дослідити та надати оцінку змісту і умовам цього договору, зокрема, встановити строки виникнення зобов`язань з оплати поставлено товару або ж визначення цієї суми як безпідставно збережених коштів, тощо, на чому також наголосив суд в ухвалі від 27.09.2022 року.

Щодо наданого на підтвердження виникнення заборгованості в розмірі 1 273 021,22 грн. акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2020 року, за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, суд зазначає таке.

Так, за змістом акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2020 року, за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, сторонами визначено початкове сальдо станом на 01.01.2019 року в розмірі - 1 273 021,22 грн.; та відображено здійснення подальших господарських операцій за період з 09.01.2019 року по 27.12.2019 року.

Сальдо станом на 01.01.2020 року визначено в розмірі 286 525,80 грн.

Обороти за період вказано наступні: дебет - 4 670 027,02 грн., кредит - 3 683 531,60 грн.

Згідно з вимогами чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Як зазначено вище, у згаданому акті відсутнє посилання на договір, у межах якого його складено.

Так, як і відсутнє в акті посилання на первинні документи, за якими виникла заборгованість станом на 01.01.2019 року в розмірі 1 273 021,22 грн. (початкове сальдо станом на 01.01.2019 року), яка як вказує кредитор є предметом розгляду у даній справі.

Також, виходячи з вказаних у акті значень дебету та кредиту, різниця цих показників становитиме станом на 01.01.2020 року - 986 495,42 грн.

Тоді як, сторонами в акті зазначено кінцеве сальдо станом на 01.01.2020 року в розмірі 286 525,80 грн.

При цьому, кредиторські вимоги до боржника заявлені в розмірі 1 273 021,22 грн. за період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року.

Відтак, за відсутності зазначення в акті відповідного договору в межах якого складено такий акт та/або первинних документів, згідно яких в акті визначено заборгованість станом на 01.01.2019 року в розмірі 1 273 021,22 грн., не відображення руху коштів у бухгалтерському обліку підприємств за період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року, не можливо достеменно встановити, що такий акт стосується саме заявлених кредитором грошових вимог до боржника в розмірі 1 273 021,22 грн. за період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року на підставі згаданих раніше видаткових накладних, що є предметом розгляду у даній справі.

Також, суд зауважує, що будь-якого іншого акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року, до матеріалів справи додано не було.

Відтак, надані до суду докази та встановлені обставини справи у їх сукупності не можуть беззаперечно та переконливо свідчити про наявність заборгованості боржника в розмірі 1 273 021,22 грн. за період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року, що виникла на підставі видаткових накладних за вказаний період із посиланням на договір № К-00000068 від 15.08.2017 року, який так і не було надано до матеріалів справи.

При цьому, судом також критично оцінюється надання кредитором до суду одних і тих же доказів на підтвердження заявлених кредиторських вимог в різних розмірах, за різні періоди їх виникнення та заявлені з різних підстав.

Відтак, враховуючи обставини, що були встановлені судом в ухвалі від 27.09.2022 року, зокрема, щодо правовідносин, що виникли між сторонами в період 2018-2019 років; та щодо наявності різниці між вартістю поставленого ТОВ "Конкорд" та оплаченого ТОВ "Мега-Буд Україна" товару за наслідками здійснених між сторонами операцій; те, що на переконання суду, кредитором не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами у їх сукупності наявності заборгованості в розмірі 1 273 021,22 грн. за період з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року на підставі видаткових накладних за цей період з посиланням на договір № К-00000068 від 15.08.2017 року, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Мега-Буд Україна" про визнання кредиторських вимог по справі № 902/90/21.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Мега-Буд Україна" б/н від 10.02.2023 року (вх. № 01-36/173/23 від 16.02.2023) про визнання кредиторських вимог в розмірі 1 278 389,22 грн. по справі № 902/90/21 в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Щодо заявленої боржником заяви про застосування до кредиторських вимог строку позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

У постанові ВП ВС від 04.12.2018 року по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними:

"Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: №522/1029/18 (14-270цс19); №522/2110/15-ц (14-247 цс 18)/п.61; №522/2201/15-ц (14-179цс18) /п. 61/; №522/2202/15-ц(14-132цс18) /п.61/; №372/1036/15-ц (14-252цс18); № 904/10956/16 (12-90гс19); № 183/1617/16 (14-208 цс 18)/п.п.73/; №911/1437/17 (12-226гс18) /п.76/.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні кредиторських вимог у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування спливу позовної давності.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 368,00 грн, підлягають віднесенню на кредитора згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 64 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 232, 234, 235, 236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Мега-Буд Україна" б/н від 10.02.2023 року (вх. № 01-36/173/23 від 16.02.2023) про визнання кредиторських вимог в розмірі 1 278 389,22 грн., з яких: 1 273 021,22 грн. боргу та 5 368,00 грн. витрат на сплату судового збору, по справі № 902/90/21.

2. Копію ухвали направити рекомендованим листом згідно переліку та на відомі суду адреси електронної пошти: ТОВ "Юридична фірма "Право О.П." - ІНФОРМАЦІЯ_5; ТОВ "Конкорд" - konkordzavod@gmail.com; арбітражного керуючого Комлика І.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ПП "Інвест Альянс" - іnvest-2019@ukr.net; ТОВ "Мега-Буд Україна" - mega_buh2019@ukr.net, ІНФОРМАЦІЯ_4; адвокату Кравчуку М.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Фещенку В.І. - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно ч. 4 ст. 9 КУ з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .