Справа № 2-а-602/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Литвиненко О.Л.

секретаря Лунгул Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка в приміщені суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов,язання здійснити перерахування та нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни.

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, мотивуючи тим, що він народилася 17 вересня 1937 року та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але в супереч вимогам закону в період з січня місяця 2006 року по січень 2011 року йому відповідач вказану доплату відразу не виплачував, а згодом почав виплачувати, але в значно меншому розмірі. На його звернення зробити перерахунок пенсії, йому було відмовлено. В позові просить суд поновити пропущений строк звернення до суду, визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити їй виплату за період з січня 2006 року по січень 2011 року щомісячно на весь період дії Закону відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В судове засідання позивач не з»явився, про день та час розгляду справи увідомлений своєчасно та належними чином. До суду надійшла заява від позивача про розгляд даної справи у відсутність позивача та про підтримання позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи його належним чином повідомлено. До суду від відповідача надійшло письмове заперечення проти позову, в яких зазначив, що виплата надбавки дітям війни в 2006 році не проводилась, так як кошти в бюджеті на ці цілі не були передбачені законом. У 2007 році надбавка дітям війни, які мали інвалідність, виплачувалась в розмірі 50 % розміру надбавки учасникам війни відповідно до норм, визначених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Протягом 2008 року відповідач вважає, що надбавка виплачена згідно норм законодавства. З 2009 року виплата надбавки проводиться в розмірі 49 гривень 80 копійок відповідно до постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року. Тому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, просив розглядати справу за його відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі документів, що є в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Даний спір за участю ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Баришівському районі як суб'єкта владних повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України) є публічно-правовим і його вирішення згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Баришівському районі як суб'єкт владних повноважень реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством управлінські функції щодо соціального захисту населення.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача щодо перерахунку пенсії, суд керується наступним.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився 17.09.1937 року та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими для цієї категорії осіб.

Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії "дітям війни". Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були визнанні неконституційними.

Таким чином, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" втратили чинність з 22.05.2008р.

Отже, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивача згідно вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 22 травня 2008 року, та сплатити на його користь заборгованість з цих виплат.

Проте, ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської будь яких дій з цього приводу не здійснювало.

За таких обставин, суд вважає неправомірною бездіяльність відповідача в частині не призначення, не нарахування та не виплати позивачу у період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. підвищення до пенсії, передбаченого ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відносно посилань відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру мінімального розміру пенсії для здійснення розрахунку та підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при визначенні розміру підвищення до пенсії за основу його нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не існує.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися виплати дітям війни.

Відповідно до п.4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

В силу п.7 ст.9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Тому суд вважає, що наявність такої норми матеріального права (ч.3 ст.28 Закону N 1058-IV) та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2009 рік затверджений у наступних розмірах: з 01 січня - 498,00 грн., з 01 листопада - 573,00 грн., на 2010 рік затверджений у наступних розмірах: з 01 січня - 695,00 грн., з 01 квітня - 706,00 грн., з 01 липня – 709,00 грн.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", є безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, а саме, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і ні в якому разі не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" для цієї категорії осіб.

Нарахування щомісячного підвищення до пенсії і забезпечення його виплат в компетенції саме ОСОБА_2 Пенсійного фонду України.

При цьому, в силу статті 7 Закону N 2195-IV за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом.

Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005р.).

Таким чином, суд вважає, що підвищення до пенсії позивачу має бути сплачено відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Суд не приймає до уваги постанову КМУ від 28.05.2008р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України "Про соціальний захист дітей війни", а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).

За таких обставин, суд прийшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Жодних підстав поважності пропуску строку звернення до суду про поновлення даного строку, позивач суду не надав.

Позивач звернувся за захистом своїх прав 27.01.2011 року. Згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду для захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк Згідно ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тому застосувавши строк позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині зобов,язання відповідача провести нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 27 липня 2010 року. Суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги за період з 27.07.2010 року.

Позивачем пред»явлено позов про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов,язання здійснити перерахування та нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та допустити негайне виконання постанови суду. Статтею 256 КАС України не передбачено негайне виконання постанови про присудження виплати соціальної допомоги. Тому в задоволенні вимоги про негайне виконання необхідно відмовити.

Встановлені обставини підтверджуються:

-копією паспорта ОСОБА_1, який народився 17.09.1937 року в с. Мар»янівка Поліського району Київської області;

-довідкою № 1594 від 17.02.2011 року про те, що ОСОБА_1 користується пільгами дитини війни;

-іншими матеріалами справи.

Керуючись ст.ст.8,9,99,159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, та від 22 травня 2008, Законом України "Про соціальний захист дітей війни",

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов,язання здійснити перерахування та нарахування щомісячної соціальної допомоги до як дитині війни задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого ч. І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в період з 27 липня 2010 року.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області здійснити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, нарахування та виплату щомісячної державної допомоги до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 27 липня 2010 року за відрахуванням фактично сплачених сум у цей період.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судової постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_3