ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2023 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 квітня 2023 року, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст судового рішення.

Цією ухвалою клопотання прокурора Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_6 - задоволено та продовжено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 05 червня 2023 року

Одночасно для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткового мінімумів для працездатних осіб - 190320.00 грн:

У разі внесення застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

ЄУНСС №727/10582/21 Головуючий суддя І інстанції: ОСОБА_7

Провадження№11-кп/822/180/23 Суддя - доповідач: ОСОБА_1

Категорія ст. 199, 331 КПК України

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора та суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 05.06.2023 року.

У задоволенні усно заявленого клопотання обвинуваченим ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовлено.

Аналогічно, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Доводи апеляційної скарги.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного браслета.

Зазначає, що прокурор необґрунтовано посилається на ризики, передбачені ст.177 КПК України, не надаючи жодних доказів, а суд першої інстанції підтримав ці припущення.

Вказує, що має на утриманні матір, у якої І група інвалідності, а також неповнолітню дитину.

Також звертає увагу на те, що має низку хронічних захворювань, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.

Стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ухвала суду не оскаржувалась.

Мотиви суду.

Встановивши суть ухвали та вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , перевіривши наявні матеріали з кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ч.4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Згідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань, суд під час

судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з вимогами ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.

Ухвалюючи рішення про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з`ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим статтями 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону у повній мірі.

Встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці на розгляді колегії суддів перебуває кримінальне провадження №12020260020000916 від 13.11.2020 року відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.5 ст. 185 КК України; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 309 КК України та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого за ч.5 ст. 185 КК України.

Стороною обвинувачення було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази свідчать про об`єктивний зв`язок обвинуваченого із вчиненням інкримінованих йому діянь.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків можливої протиправної поведінки останнього.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція ч.5 ст.185 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Судом першої інстанції також враховано вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.

Так, з обвинувального акту вбачається що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, у тому числі за скоєння умисних тяжких корисливих злочинів, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину повторно, поєднаного з

проникненням в житло та вчиненого організованою групою.

Враховуючи, що розгляд цього кримінального провадження судом не закінчено, а також обставини, характер і тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину, суд першої інстанції дійшов висновку, що ризики, які були наявні раніше, зокрема, можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися, та продовжують існувати.

З цим погоджується і колегія суддів та вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого таких висновків не спростовують.

Зокрема, посилання ОСОБА_5 на те, що він має на утриманні матір з інвалідністю та малолітню дитину, не нівелюють доведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України у сукупності з обставинами кримінального провадження та даними про особу обвинуваченого.

Твердження обвинуваченого про наявність у нього хронічних захворювань також не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки наявні матеріали кримінального провадження не свідчать про неможливість його утримання за станом здоров`я в умовах слідчого ізолятора.

Доводи апелянта про необхідність застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки такий запобіжний захід у даному випадку не є співмірним доведеним ризикам та інкримінованому ОСОБА_5 злочину.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що жодний більш м`який запобіжний захід не гарантуватиме виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Зрештою, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 182, 183 КПК України, визначив розмір застави, що достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків у разі її внесення, та є альтернативою запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Колегія суддів також зауважує, що частиною 2 ст. 422-1 КПК України передбачено вичерпний перелік документів, які можуть бути витребувані суддею-доповідачем з суду першої інстанції у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою.

За таких обставин, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку всім доводам апелянта, наведеним в скарзі, оскільки обмежена відсутністю матеріалів кримінального провадження для повного дослідження заявлених доводів.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги обвинуваченого не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому її слід залишити без задоволення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 квітня 2023 року про продовження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку тримання під вартою із визначенням розміру застави - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3