Справа № 2-127\08
РІШEHНЯ
Іменем України
14 липня 2008 року Ірпінський міський суд Київської області в складі
головуючої судді Оладько С.І.
при секретарі Подолян Л.А.,
з участю представника позивачки ОСОБА_1І
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Єгоровича.Берлізєвої ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за зустрічним позовом ОСОБА_4 Єгоровича.Берлізєвої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, 3-я особа виконком Ворзельської селищної ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
встановив:
Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з даною позовною заявою , в якій вказала, що їй належить на праві власності будинок № 29 по вул. .Ватутіна в смт Ворзель на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.12.1991 року, виданого Ірпінською держнотконторою. Будинковолодіння складається з жилого будинку, літньої кухні ", Б", сараю "Г", навісу "Д", вбиральні "В", колодязя № 1, огорожі.
Відповідачі є суміжними землекористувачами, їм належить на праві власності частина будинку по пров.Лісному в смт Ворзель, яку вони купили в травні 2004 року у ОСОБА_6 Куплена у ОСОБА_6 частина будинку розташована на земельній ділянці, яка межує із земельною ділянкою.на якій розташований будинок позивачки.
Належні їй та відповідачам земельні ділянки не приватизовані, оскільки між ними не досягнута згода про межу, що розділяє їх домоволодіння.
Також позивачка зазначає, що раніше будинок № 29 по вул. Ватутіна в смт Ворзель належав на праві власності бабусі позивачки ОСОБА_7, яка купила вказаний будинок у ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 19.01.1963 року, посвідченого Ірпінською держнотконторою. Згідно з планом земельної ділянки, площа земельної ділянки становила станом на 27.12.1962 року 935 кв.м. в таких межах: по вул. .Ватутіна - 18, 09 м, в тилу 15, 06 м, із суміжними землекористувачами по пров.Лісному, 1 - 66, 60 м. Межа із суміжними землекористувачами на плані позначена пунктирною лінією, що свідчить про відсутність Огорожі.
ОСОБА_8 вказана земельна ділянка площею 935 кв.м. була надана в безстрокове користування для будівництва житлбвого будинку за договором від 11.04.1957 року на підставі рішення виконкому Києво-Святошинської районної ради від 22.03.1957 року № 168 в таких межах: від вул. . Ватутіна -18, 0 м, в тилу - 15, 08" м, по лінії з суміжними землекористувачами - 66, 5 м. Отже, на період набуття бабусею позивачки права власності на даний будинок, земельна ділянка по вул. .Ватутіна, 29 становила 935 кв.м. і бабуся позивачки набула права користування вказаною земельною ділянкою. Після отримання будинку у спадщину право на користування вказаною земельною ділянкою набула позивачка, як законний власник будинку.
Власник частини сусіднього будинку та суміжний землекористувач по пров.Лісному, 1 в смт Ворзель ОСОБА_9, влітку 1963 року самочинно встановив огорожу на межі їх земельних ділянок. Захопивши частину земельної ділянки, що належала ОСОБА_7 Внаслідок неправомірних дій суміжного землекористувача, земельна ділянка ОСОБА_7 зменшилась на 127 кв.м.
Зазначає.що із-за таких неправомірних дій суміжного землекористувача виник конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з приводу землекористування та проїзду до будинків. Рішенням виконкому Ворзельської селищної ради від 24.12.1963 року № 24 у ОСОБА_7 без її згоди було вилучено 87 кв.м. земельної ділянки для організації спільного проїзду до обох домоволодінь. Але спільний проїзд ніколи не існував в натурі і не відводився в натурі, тому що всією земельною ділянкою користувалися лише сусіди позивачки, відгородивши її високою огорожею та збудувавши на ній самочинно гараж "Л". Оскільки земельний конфлікт так і не був врегульований, то уже по скаргах правонаступників попередніх землекористувачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за
рішенням виконкому Ворзельської селищної ради від 10.03.1992 року № 30 було залишено сторонам проїзд спільного користування, а для обслуговування жилого будинку ОСОБА_3 перенести огорожу в сторону ділянки ОСОБА_6 на відстань по узгодженню сторін. Враховуючи, що ОСОБА_6В не виконала рішення виконкому від 10.03.1992 року, то за рішенням виконкому Ворзельської селищної ради від 10.06.1992. року № 45 було зобов'язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_3" Г.О. 127 кв.м. земельної ділянки, яких не вистачає до норми. Проїзд спільного користування залишено в користуванні ОСОБА_6
Вказує, що її скарги з питання землекористування до Ірпінського міськвиконкому та облвиконкому не дали позитивних результатів. В 2003 році ОСОБА_6 звернулась до позивачки з проханням погодити межі суміжного землекористування і позивачка запропонувала мирним шляхом вирішити давній спір та повернути позивачці захоплену земельну ділянку, щоб позивачка мала можливість обслуговувати свій будинок та мати проїзд до свого будинку. ОСОБА_6 погодилась повернути позивачці 0.01 га землі, про що було складено відповідний акт. Дане питання також розглядалось узгоджувальнрю комісією Ворзельської селищної ради від 12.01.2004 року. За рішенням комісії ОСОБА_6 погодилась повернути позивачці 79, 2 кв.м. земельної ділянки. Але при переобмірі ділянки кадастровим бюро виявилось, що площа ділянки, яку погодилась повернути ОСОБА_6, становить всього 62 кв.м. Позивачку не влаштовувало таке рішення земельного спору, а тому вона відмовилась від приватизації і від погодження меж землекористування ОСОБА_6 По останнім обмірах кадастрового бюро належної позивачці земельної ділянки її площа становить 846 кв.м., тобто на 89 кв.м. менше норми.
На початку червня 2004 року нові власники сусіднього будинку - відповідачі по справі, зруйнували існуючу огорожу між їх ділянками і стали становити бетонну огорожу впритул до будинку позивачки, тим самим на її думку, порушують її право землекористувача. На пропозиції позивачки врегулювати мирним шляхом , відповідачі стали погрожувати позивачці, тому вона змушена звернутися до суду.
Позивачка вказує, що рішення виконкому Ворзельської селищної ради з питання землекористування від 24.12.1963 року, від 10.03.1992 року, від 10.06.1992 року є неправомірними, тому не вирішують питання щодо поновленні прав позивачки та її матері на користування земельною ділянкою.
Позивачка просить суд зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_10 не чинити ОСОБА_3 перешкоди в користуванні земельною ділянкою по вулиці Ватутіна, 29 в смт Ворзуль Київської області та повернути їй у користування 8 9 кв.м. земельної ділянки, перенісши бетонну огорожу з належної ОСОБА_3 земельної ділянки на відстань згідно експертизи.
ОСОБА_3О також подава позов про усуненя перешкод в користуванні будинком, згідно якого просила зобов"язати відповідачів перенести дворовий туалет "Ш" та вигрібну яму по пров.Лісному 1 в смт.Ворзель на відстань від колодязя №1 та будинку ОСОБА_3О на відстань, що відповідає санітарним нормам.
В послідуючому при розгляді справи позивачка звернулась до суду із заявою про залишення даних позовних вимог без розгляду і ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.06.2008р дані позовні вимоги були залишені без розгляду.
ОСОБА_4. ОСОБА_10 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, свої вимоги мотивував тим, що вони стали власниками частини будинку № 1 по пров.Лісовому в смт Ворзель Київської області недавно, відповідачка вже заподіяла їм матеріальну та моральну шкоду. Так, вона зруйнувала їм сарай "х" розміром 1, 8 х 2, 25 м, чим заподіяла збитки. Безпідставні вимоги повернути їй проїзд, де знаходиться гараж ОСОБА_10 "Л" і який являється їх власністю, вимагають від них з метою спростування незаконнимх вимог, витрачати особистий час, нерви.
ОСОБА_4, ОСОБА_10 просять суд зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою біля частини будинку № 1 по пров.Лісовому в смт Ворзель відповідно до технічного паспорту БТІ від 2 9.09.2001 "року, не руйнувати паркан та відновити зруйнований сарай "х" розміром 1, 8x2, 25; стягнути з відповідачки у відшкодування завданої моральної шкоди суму 2000 грн.
В послідуючому ОСОБА_4Є та ОСОБА_10М подали до суду ще одну уточнюючу позовну заяву.згідно якої збільшили розмір заподіяної їм діями ОСОБА_3О моральної шкоди і просять стягнути із ОСОБА_3О на їх користь моральну шкоду в розмірі 3000 гр:
В судовому засіданні ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнала, просила залишити їх без задоволення.
Представник позивачки ОСОБА_1І в судовому засіданні також підтримала позовні вимоги позивачки, вважає.що суду надано достаньо доказів того, що відповідачі ОСОБА_4Є та ОСОБА_10М захватили частину земельної ділянки пл.89 кв.м, вигородивши їх своїм парканом.Вважає, що при вирішенні даного спору необхідно посилатись на висновок спеціаліста ОСОБА_11поскільки спеціаліст даний висновок провела на підставі планів кадастрового бюро.Що стосується позовних вимог Берлізєвих.то вважає їх необгрунтованих та таких.що не підлягають до задоволення, поскільки в судовому засіданні було встановлено, що спірний сарай "X" був розібраний ще до того, як ОСОБА_10 придбали буд по пров.Лісному 1 в смт.Ворзель і ніяких претензій до попереднього власника з даного
приводу не заявляли.Крім того.даний сарай не має .ніякої цінності.Також не підлягають до задоволення і вимоги про відшкодування моральної шкоди.поскільки вони безпідставні.
Відповідач ОСОБА_4Є в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3О не визнав, свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що він не захвачував частини земельної ділянки позивачки, його земельна ділянка навіть менша ніж згідно планів.Вважає, що можливо інші суміжні землекористувачі могли захватити частину земельної ділянки позивачки.Поскільки він є власником сарая "Х", а позивачка даний сарай зруйнувала, то вона повинна відшкодувати йому матеріальні збитки та відповідно моральні збитки.
Представник відповідача ОСОБА_4Є та ОСОБА_10М -жпбен Л.І в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала пояснивши, що позивачка не надала суду доказів того.яких розмірів земельна ділянка була відведена власникам будинку 29 по вул. Ватутіна всмт.Ворзель, суду не наданий акт відводу даної земельної ділянки в натурі.Також позивачка не надала суду доказів того, що відповідачі ОСОБА_10 зпахватили частину її земельної ділянки, не притягнула до участі в справі інших співвласників буд 1 по пров.Лісному в смт.Ворзель.Посилається також на те, що згідно замірів кадастрового бюро.земельна ділянка відповідачів на даний час менша, ніж передбачено планамидому відповідачі не могли захватити частину земельної ділянки позивачки.Також вважає, що при вирішенні спору не можливо посилатись на висновок спеціаліста ОСОБА_11М, поскільки даний спеціаліст не має ліцензії на проведення вказаних робіт.Просить в позові ОСОБА_3О відмовити.Що стосується позовних вимог ОСОБА_10, то вважає їх обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, поскільки в судовому засіданні встановленого сарай "X" зруйнувала позивачка, таким чином спричинивши відповідачам матеріальну та моральну шкоду.яку повинна відшкодовувати.
Суд, вислухавши пояснення сторін, покази свідка, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов ОСОБА_3 таким, що підлягає до задоволення, зустрічний позов ОСОБА_10 таким, що не підлягає до задоволення по наступним підставам.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивачці належить на праві власності будинок № 29 по вул. .Ватутіна в смт Ворзель на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітам від 18.12.1991 року, виданого Ірпінською діржнотконторою.що стверджується копією свідоцтва (а.с. 14). Будинковолодіння складається з жилого будинку, літньої кухні ", б", сараю "Г", навісу "Д", вбиральні "В", колодязя № 1, огорожі. Відповідачі ОСОБА_12Є та ОСОБА_10М є суміжними землекористувачами, їм належить на праві власності частина будинку по пров.Лісному в смт Ворзель, яку вони купили в травні 2004 року у ОСОБА_6, що стверджується копією договору купівлі-продажу (ас. 47) Куплена у ОСОБА_6 частина будинку розташована на земельній ділянці, яка межує із земельною ділянкою , на якій розташований будинок позивачки. Належні сторонам земельні ділянки не приватизовані, оскільки між сторонами не досягнута згода про межу, що розділяє їх домоволодіння. Раніше будинок № 29 по вул. Ватутіна в смт Ворзель належав на праві власності бабусі позивачки ОСОБА_7, яка купила вказаний будинок у ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 19.01.1963 року, посвідченого Ірпінською держнотконторою.що стверджується копією договору купівлі-продажу (а.с. 12-13). Згідно з планом земельної ділянки, площа земельної ділянки становила станом на 27.12.1962 року 935 кв.м. в т*аких межах: по вул. . Ватутіна - 18і, 09 м, в тилу 15, 06 м, із суміжними землекористувачами по пров.Лісному, 1 - 66, 60 м. Межа із суміжними землекористувачами на плані позначена пунктирною лінією, що свідчить про відсутність огорожі.Наведене стверджується в судовому засіданні планом за 27.12.1962р (а.с. 10) ОСОБА_8 вказана земельна ділянка площею 935 кв.м. була надана в безстрокове.користування для будівництва"житлового будинку за договором від 11.04.1957 року на підставі рішення виконкому Києво-Святошинської районної ради від 22.03.1957 року № 168 в таких межах: від вул. .Ватутіна-18, 0 м, в тилу-15, 08 м, по лінії з суміжними землекористувачами - 66, 5 м. Наведене стверджується в судовому засіданні договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки під забудову (а.с 8) та планом (а.с.9)Отже, на період набуття бабусею позивачки права власності на даний будинок, земельна ділянка по вул. .Ватутіна, 29 становила 935 кв.м. і бабуся позивачки набула права користування вказаною земельною ділянкою. Після отримання будинку у спадщину право на користування вказаною земельною ділянкою набула позивачка, як законний власник будинку. Власник частини сусіднього будинку та суміжний землекористувач по пров.Лісному, 1 в смт Ворзель ОСОБА_9, влітку 1963 року самочинно встановив огорожу на межі їх земельних ділянок. Захопивши частину земельної ділянки, що належала ОСОБА_7 Внаслідок неправомірних дій суміжного землекористувача, земельна ділянка ОСОБА_7 зменшилась на 127 кв.м. Із-за таких неправомірних дій суміжного землекористувача виник конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з приводу землекористування та проїзду до будинків.
Рішенням виконкому Ворзельської селижної ради від 24.12.1963 року № 24 у ОСОБА_7 без її згоди було вилучено 87 кв.м. земельної ділянки для організації спільного проїзду до обох домоволодінь. Але спільний проїзд ніколи не існував в натурі і не відводився в натурі, тому що всією земельною ділянкою користувалися лише сусіди позивачки, відгородивши її високою огорожею та збудувавши на ній самочинно гараж "Я". Оскільки земельний конфлікт так і не був врегульований, то уже по скаргах правонаступників попередніх землекористувачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за рішенням виконкому Ворзельської селищної ради від 10.03.1992 року № 30 було залишено сторонам проїзд спільного користування, а для обслуговування жилого будинку ОСОБА_3 перенести огорожу в сторону ділянки ОСОБА_6 на відстань по узгодженню сторін. Враховуючи, що ОСОБА_6 не виконала рішення виконкому від 10.03.1992 року, то за рішенням виконкому
Ворзельської селищної ради від 10.06.1992 року № 45 було зобов'язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_3 127 кв.м. земельної ділянки, яких не вистачає до норми. Проїзд спільного користування залишено в користуванні ОСОБА_6 Наведене стверджується в судовому засіданні копією протоколу №24 від 24.12.1963р, копією рішення №30 від 10.03.1992р та копією рішення №45 від 10.06.1992р(а.с. 15-17).
Також.в судовому засіданні встановлено, що скарги позивачки з питання землекористування до Ірпінського міськвиконкому та облвиконкому не дали позитивних результатів. В 2003 році ОСОБА_6 звернулась до позивачки з проханням погодити межі суміжного землекористування і позивачка запропонувала мирним шляхом вирішити давній спір та повернути позивачці захоплену земельну ділянку, щоб позивачка мала можливість обслуговувати свій будинок та мати проїзд до свого будинку. ОСОБА_6 погодилась повернути позивачці 0.01 га землі, про що було складено відповідний акт (а.с. 19). Дане питання також розглядалось узгоджувальною комісією Ворзельської селищної ради від 12.01.2004 року. За рішенням комісії ОСОБА_6 погодилась повернути позивачці 79, 2 кв.м. земельної ділянки, що стверджується копією протоколу №35 (а.с. 21) ОСОБА_6 при переобмірі ділянки кадастровим бюро виявилось, що площа ділянки, яку погодилась повернути ОСОБА_6, становить всього 62 кв.м. (а.с.22) Позивачку не влаштовувало таке рішення земельного спору, а тому вона відмовилась від приватизації і від погодження меж землекористування ОСОБА_6 По останнім -" обмірах кадастрового бюро належної позивачці земельної ділянки її площа становить 846 кв.м., тобто на 89 кв.м. менше норми, що стверджується планом кадастрового бюро (а.с. 24) На початку червня 2004 " року нові власники сусіднього будинку -відповідачі по справі ОСОБА_10 , зруйнували існуючу огорожу між їх земельними ділянками і стали становити бетонну огорожу впритул до будинку позивачки.
Встановлено, що рішення виконкому Ворзельської селищної ради з питання землекористування від 24.12.1963 року, від 10.03.1992 року, від 10.06.1992 року були визнані нечинними постановою Ірпінського міського суду від 22.11.2005 року.
Згідно висновку спеціаліста ОСОБА_11М (а.с. '81-86) позивачці ОСОБА_3 підлягає поверненню земельна ділянка площею 89 кв.м, яка перебуває на даний час у користуванні відповідачів ОСОБА_10. При вирішенні даного спору суд посилається на висновок спеціаліста ОСОБА_11поскільки вважає.що даний висновок відповідає вимогам закону.Як встановлено в судовому засіданні із показів ОСОБА_11М вона сама особисто заміри земельних ділянок сторін не проводила, висновок зробила на підставі планів кадастрового бюро та плану відводу земельної ділянки в 1957р, в зв"язку з чим виявила захват частини землі позивачки та місце його розташування.Крім того, оспорюючи висновок спеціаліста відповідач ОСОБА_4Є та його представник ОСОБА_2І не надали суду доказів того.що даний висновок не відповідає вимогам закону.Що стосується кадастрових планів.які були надані суду в ході розгляду справи (а.с. 91, 92), то суд не може прийняти їх до уваги при вирішенні спору по суті.поскільки дані зйомки кадастровим бюро проводились у відсутності позивачки по справі, розміри земельних ділянок згідно даних планів відрізняються, а тому не можуть бути прийняти до уваги судом.
Не заслуговують на увагу і заперечення відповідачів з приводу того, що позивачка не надала суду акту відводу в натурі земельної ділянки №29 по вул. Ватутіна в смт.Ворзель, .поскільки на а.с 8-10 т 1 справи є докази , які свідчать про відведення зазначеної земельної ділянки саме розміром 935 кв.м.Також , не надано суду доказів і того, що 89 кв.м належної позивачці земельної ділянки захватили не відповідачі ОСОБА_4, а інші суміжні землекористувачі.
За даних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_10 необхідно зобов"язати не чинити ОСОБА_3 перешкоди в користуванні земельною ділянкою по вулиці Ватутіна, 2 9 в смт Ворзуль Київської області та повернути їй у " користування 8 9 кв.м. земельної ділянки, перенісши бетонну огорожу з належної ОСОБА_3 земельної ділянки на відстань по додатковому висновку спеціаліста від 29.06.2006 року : перша частина ділянки площею 54 кв.м. зі сторони вулиці на 3, 82 м, вздовж ділянки № 1 по провулку Лісовому на 22, 47 м, до точки № 18 на плані; друга частина ділянки площею 8, 0 кв.м. вздовж будинку на 12, 57 м від стін будинку на 0, 1 та 0, 6 м; третя частина ділянки площею 27, 0 кв.м. в тилу ділянки на 1, 27 м. вздовж саду в сторону будинку на 29, 57 до точки № 17 на плані (а. с. 81-86 т 2).
Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_10, то вони не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки сарай "X" був знесений , коли власницею будинку № 1 по пров.Лісовому була ОСОБА_6, при оформленні договору купівлі-продажу відповідачі не заявляли претензій з приводу відсутності спірного сараю.Крім того, суду не було надано жодного доказу з приводу того який розмір матеріальних збитків в зв'.'язу зі знесенням сараю.яка була вартість сараю на час його знесення. Позивачами ОСОБА_13 не було надано суду жодного доказу з приводу того, що їм була заподіяна моральна шкода, в чому дана шкода полягає.та розрахунок даної моральної шкоди Тому позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.На підставі ст. 95, 107, 152, 158 ЗК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 213-218 ЦПК України суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_10 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою по вул. Ватутіна 29 в смт.Ворзель, Київської області та повернути їй у користування 89 кв.м земельної ділянки, перенісши бетонну огорожу з належної ОСОБА_3 земельної ділянки на відстань згідно висновку спеціаліста ОСОБА_11 від 29.06.2006р, а саме : перша частина ділянки площею 54 кв.м. зі сторони вулиці на на 3, 82 м, вздовж ділянки № 1 по провулку Лісовому на 22, 47 м, до точки №18 на плані, друга частина ділянки площею 8, 0 кв.м вздовж будинку на 12, 57 м від стін будинку на 0, 7 та 0, 6 м, третя частина ділянки площею 27, 0 кв.м в тилу ділянки на 1, 27 м вздовж саду в сторону будинку на 29, 57 до точки №17 на плані.
Позовні вимоги ОСОБА_4 ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів із послідуючою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів або шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк.встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього сроку.У разі подання апеляційної скарги рішення.якщо його не скасовано.набйрає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
З повним рішенням суду сторони по справі зможуть ознайомитись 19.07.2008р