ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"07" квітня 2023 р.                                                                               справа № 300/492/23

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  (РНОКПП   НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )   до           Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -  

                                                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач)  про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.      

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем неправомірно при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" не застосовано показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018-2020 роки (9118,80 грн) з 25.02.2021. Позивач наголошує, що середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсії визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з ч.2 ст. 40 вказаного Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Натомість, відповідач, відмовляючи у виплаті пенсії з урахуванням вищезазначеної норми, виходив з того, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 300/1037/21 не покладено таких зобов`язань на пенсійний орган щодо його виконання. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки із його заробітної плати було сплачено страхові внески за 2018-2020 роки, що передували року звернення за призначенням пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" - 25.02.2021. Також позивач у позовній заяві просив врахувати індексацію пенсії відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 № 124, починаючи з 01.03.2022, та зобов`язати здійснити з 25.02.2021 перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки у рішенні від 17.01.2022 у справі № 300/7737/22 суд визначив протиправним обмеження пенсії  максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, на момент пред`явлення позову, ОСОБА_1 викладено такі позовні вимоги:

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування і виплати пенсії згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018-2020 роки з 25.02.2021, з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанови КМУ № 124 від 20.02.2019, починаючи з 01.03.2022, без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 25.02.2021;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату пенсії згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018-2020 роки (9118,80 грн) з 25.02.2021, з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанови КМУ № 124 від 20.02.2019, починаючи з 01.03.2022, без обмеження максимальним розміром , що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 25.02.2021, із врахуванням проведених платежів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), в порядку, визначеному статтею 263 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.03.2023 за №0900-0902-8/12385, в якому зазначив, що позов не визнає, вважає його безпідставним та таким, що не належить до задоволення. Вказав, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі № 300/7737/21, яке набрало законої сили 08.07.2022, у вересні 2022 року проведено  виплату нарахованого розміру пенсії в сумі 37831,39 грн. Зазначає, що середня заробітна плата в Україні за 2019-2021 роки застосовується тільки для первинного призначення пенсій та зауважує, що позивача з 25.02.2021 переведено з пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", тому нараховувати та виплачувати йому пенсію з урахуванням ч. 2 ст. 40  Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає підстав. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 05.04.2023 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до   Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо ненарахування і виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 25.02.2021, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 25.02.2021- закрито.

Ухвалою суду від 05.04.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо ненарахування і виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанови КМУ  від 20.02.2019 № 124, починаючи з 01.03.2022, та зобов`язання здійснити нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 № 124, починаючи з 01.03.2022 - залишено без розгляду.   

Відтак, суд розглядатиме позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо ненарахування і виплати пенсії згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018-2020 роки з 25.02.2021 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування і виплату пенсії згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018-2020 роки (9118,80 грн) з 25.02.2021.

Суд, у порядку статті 263 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти позову, встановив таке. 

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. 

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 300/1037/21, яке набрало законої сили 19.10.2021, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2021 про переведення з пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 на пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262, статті 21а, ч.1 статті 43 (з урахуванням коефіцієнта заробітної плати – 5,6) та прийняти рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до  Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого  постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1  та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402.

З 01.03.2021 позивача переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

13.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача  із заявою щодо здійснення нарахування і виплати пенсії з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника  середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018-2020 роки  з 25.02.2021

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 30.01.2023 за № 492-323/Г-02/8-0900/23 повідомило пенсіонера про те, що рішенням  Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 300/1037/21 не було покладено на нього зобов`язань щодо нарахування і виплати пенсії з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника  середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018-2020 роки.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, є Закон України"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі -  № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 7 цього Закону визначено, що військовослужбовцям,  особам, які мають право на пенсію за цим Законом,  та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.  У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, законодавцем унормовано, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ та Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі -Закон № 1058-IV), призначається одна пенсія за її вибором.

Судом встановлено, що з 07.08.2017 по 01.03.2021 включно позивач отримував пенсію за віком, призначену за Законом №1058-IV.

25.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перевести його на пенсію по інвалідності на умовах Закону №2262-ХІІ.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до  Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та   постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України  30.01.2007  № 3-1 (далі - Порядок №3-1).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Пунктом 14 Порядку № 3-1 передбачено, що орган, який призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12 ) (додаток 3). Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка-повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).

Згідно із пунктом 17 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Відповідно до пункту 18 Порядку №3-1 рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії .

Як зазначено вище, з 01.03.2021 позивача переведено на пенсію по інвалідності, як інваліда 2 групи відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Розмір пенсії по інвалідності обчислено відповідно до пункту «а» статті 21 Закону №2262-ХІІ в розмірі 80% від заробітку, як інваліду 2 групи, який обраховано відповідно до статті 43 цього Закону.

Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсії відповідно до цього Закону визначається в порядку, встановленому Законом №1058-IV.

Частиною 2 ст.40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, застосування вказаної норми Закону при обчисленні пенсії передбачено для пенсіонерів, яким саме призначено пенсію, в тому числі,  відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а не переведено з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до положень частини 3 статті 45  Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що при переведенні особи з одного виду пенсії на інший, на неї розповсюджується дія абзацу 2  частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. При цьому, умови застосування середньої заробітної плати, визначеної частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, чітко визначені абзацом 3 ч. 3 статті 45 Закону №1058-IV та передбачають переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

На підставі викладеного, суд зазначає, що, оскіьки відповідачем, на виконання чинного рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 300/1037/21, переведено позивача з пенсії за віком на пенсію по інвалідності, тому до нього можуть бути застосовані норми частини 1 статті  40  Закону № 1058-IV.

Водночас, суд наголошує, що здійснення нарахування і виплати пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV може застосовуватись тільки під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, що є відсутнім у спірних правовідносинах, оскільки позивача пенсійним органом переведено з 01.03.2021 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).    

Підсумовуючи викладене, суд констатує відсутність протиправності у діях відповідача щодо  ненарахування і виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2018-2020 роки з 25.02.2021, оскільки право на застосування такого показника у позивача відсутнє.

На підставі наведеного вище, суд вважає, що у позовних вимогах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України. 

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.     

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).             

        Суддя                                                                                                Гомельчук С.В.