Дата документу 05.04.2023Справа № 645/8303/21

Провадження № 2/554/1278/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 року                                                        м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі: головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря: Проскурня Я.О.,

за участю учасників справи:

представник позивача: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів,-

                                              ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 у грудні 2021 року звернулася до Фрунзенського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів, в якому просить стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 268000 гривень, з них 134000 гривень – заборгованість по виплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.12.2018 року по 15.09.2021 року включно та 134000 гривень – пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.12.2018 року по 31.12.2019 року включно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 02.10.1999 року по 2017 рік.  ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_5 . 23.02.2017 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4  було розірвано, що підтверджується рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова  від 23.02.2017 року. 

25.08.2016 року позивач з відповідачем уклали Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місяця проживання дитини та про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В., зареєстрованого в реєстрі за №3032. Відповідно до п.1.3 даного Договору, батьки домовились, що дитина буде проживати разом з матір`ю. Пунктом 3.2.1 Договору закріплено, що батько зобов`язується брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини. Згідно п.4.1 Договору, за домовленістю батьків даним Договором встановлюється обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 4000 гривень на місяць або грошові кошти, що на день сплати аліментів будуть еквівалентно 155 доларів США за курсом НБУ.

Відповідно до п.4.2 Договору, аліменти повинні бути сплачені батьком до 7 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. Відповідач не виконує вищезазначені умови Договору та не сплачує аліменти на утримання дитини з листопада 2018 року.

Донька проживає разом з позивачем та знаходиться на повному її утриманні. Зараз дочка є студентом Харківського національного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди, форма навчання контракт. Загальна вартість навчання складає 56040 гривень. Навчання доньки в коледжі і університеті позивач оплачує самостійно.

Крім того дочка хворіє, всі витрати на обстеження та лікування доньки також несе лише вона. Зазначає, що у них дуже складне матеріальне становище, на сьогоднішній день не працює.

Відповідач зовсім не цікавиться життям їх доньки, ніякої участі у вихованні та утриманні доньки не бере. Вказане підтверджується рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 31.08.2021 року про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Загальна сума заборгованості, яка утворилася внаслідок несплати відповідачем аліментів в період з 01.12.2018 року по 15.09.2021 року складає 134000 гривень. Розмір пені за прострочення сплати аліментів в період з 01.12.2018 року по 31.12.2019 року складає 435600 гривень, і оскільки ч.1 ст.196 СК України стягнення пені допускається у розмірі не більше 100 відсотків заборгованості, то позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 134000 гривень.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Фрунзенського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Чуванову А.М.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.12.2022 року справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідач ОСОБА_4 щомісячно передавав готівкою позивачу ОСОБА_3 грошові кошти в рахунок виконання умов укладеного між сторонами договору щодо сплати аліментів. Однак, ОСОБА_3 будь-яких розписок про отримання аліментів складати відмовлялась. Крім того, на неодноразові звернення ОСОБА_4 з проханням відкрити рахунок для сплати аліментів через банк позивач ОСОБА_3 також відповідала категоричною відмовою.

Згідно п.4.6 Договору, сторони погодили, що у разі невиконання батьком своїх обов`язків за даним договором аліменти та/або додаткові витрати на дитину з нього можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса. Позивач ОСОБА_3 за виконавчим написом нотаріуса про примусове стягнення з відповідача ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини, згідно укладеного договору – не зверталась, його не отримувала та надалі на примусове виконання до органів державної виконавчої служби не пред`являла. Зазначене свідчить про відсутність будь-яких претензій та матеріальних вимог з боку позивача ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_4 в частині сплати аліментів. Подання даного позову до суду є намаганням неправомірно стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 подвійну суму вже сплачених аліментів на дитину. Враховуючи зазначене, відповідач категорично заперечує проти наявності заборгованості по аліментах та позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів зазначає, що умовами Договору щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та про сплату аліментів на дитину від 25.08.2016 року не передбачено відповідальності ОСОБА_4 у разі прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки (пені). Отже, в даному випадку санкція ст.196 СК України не може бути застосована з урахуванням відсутності прямої вказівки про це в Договорі ( а.с.92-95).

Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, в якій просила позов задовольнити у повному обсязі. Зазначила, зокрема, що відповідач не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не купує одяг. Право позивача на стягнення пені у даній справі закріплено нормою Закону і не потребує дублювання в договорі (а.с.101-103).

31.01.2023 року надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Козирєва А.В. про передачу справи до Фрунзенського районного суду м. Харкова, оскільки відновлено територіальну підсудність. 08.03.2023 року надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Козирєва А.В. про витребування доказів.

Згідно ухвали суду від 05.04.2023 року відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача - адвоката Козирєва А.В.

Представник позивача – адвокат Дем`яненко О.М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з викладених в позові підстав. Зазначила, що до нотаріуса позивач не зверталася за вчиненням виконавчого напису.

Представник відповідача – адвокат Козирєв А.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до ст. 189 СК України, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до приписів ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Судом встановлено, що з 02.10.1999 року по 2017 рік позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова  від 23.02.2017 року (а.с.7- рішення суду). 

В період шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_5 (а.с.6- свідоцтво про народження).

25.08.2016 року позивач з відповідачем уклали Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місяця проживання дитини та про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В., зареєстрованого в реєстрі за №3032.

Відповідно до п.1.3 даного Договору, батьки домовились, що дитина буде проживати разом з матір`ю.

Пунктом 3.2.1 Договору закріплено, що батько зобов`язується брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини.

Згідно п.4.1 Договору, за домовленістю батьків даним Договором встановлюється обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 4000 гривень на місяць або грошові кошти, що на день сплати аліментів будуть еквівалентно 155 доларів США за курсом НБУ.

Згідно п.4.6 Договору, сторони погодили, що у разі невиконання батьком своїх обов`язків за даним договором аліменти та/або додаткові витрати на дитину з нього можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса (а.с.8-11 – Договір).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати аліментів за договором про сплату аліментів та просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 268000 гривень, з них 134000 гривень – заборгованість по виплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.12.2018 року по 15.09.2021 року включно, та 134000 гривень – пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.12.2018 року по 31.12.2019 року включно.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу сторони позивача на те, що відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що між сторонами вже досягнуто згоди щодо аліментних зобов`язань, шляхом укладення договору в добровільному порядку, який посвідчено нотаріально.

В судовому засіданні сторона позивача зазначала про те, підставою звернення до суду з даним позовом є те, що відповідач не виконує належним чином умови договору та не сплачує аліменти на утримання доньки.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що в разі невиконання відповідачем аліментних зобов`язань, позивач має право звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, який потім подається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання обов`язку по сплаті аліментів.

Аналогічна думка висвітлена і в ч. 2 ст. 189 СК України, а саме те, що в разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором, - аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Також в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" визначено, що у разі невиконання батьком (матір`ю) свого обов`язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.

Таким чином, стягнення аліментів за укладеним між сторонами договором відбувається у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса.

Так, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» до виконавчих документів, зокрема, належить і виконавчий напис нотаріуса.

Законом чітко визначено механізм стягнення заборгованості по аліментам за відповідним договором, який було укладено між сторонами та нотаріально посвідчено.

Стороною позивача не надано суду доказів звернень до нотаріуса за одержанням виконавчого напису, як і не надано доказів відмови нотаріуса у вчиненні виконавчого напису.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача в ході розгляду справи не надано суду доказів звернення до нотаріуса за одержанням виконавчого напису та відповідно відмови, останнього, у його вчиненні, а умовами договору, який є чинним на час розгляду справи в суді, та законом прямо передбачено відповідне стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості по аліментам за договором є необґрунтованими, безпідставними та передчасними, в зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

Зважаючи на те, що в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментам за договором слід відмовити, а позовна вимога про стягнення неустойки (пені) є похідною від первісної, суд вважає, що в задоволенні і даної вимоги слід також відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,256,258,259,263-265,267,268 ЦПК України, ст.ст. 180,195,196 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів-залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 10.04.2023 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя А.М.Чуванова