ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/8196/22 пров. № А/857/2260/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді –                                        Носа С. П.;

суддів –                                                             Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

за участю секретаря судового засідання   –  Максим Х.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі № 140/8196/22 (головуючий суддя Валюх В.М., м. Луцьк) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління пенсійного фонду України у Волинській області в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 22.11.2022 року у виконавчому провадженні ВП №69963054 про повернення виконавчого документа стягувачу.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідач зобов`язаний вживати всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Натомість Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не вжито належних заходів по виконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі №140/4147/22 в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області провести з 01.12.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік). Зокрема, позивач звертає увагу на те, що відповідачем не перевірено факт відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника. Також, ОСОБА_1 вказує на те, що відсутність достатніх бюджетних коштів не може слугувати виправданням невиконання рішення суду. Додатково позивачка зазначила, що судове рішення є обов`язковим до виконання, нормами чинного законодавства виключається можливість встановлення будь-якої черговості щодо виконання рішень суду, які підлягають негайному виконанню.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка П.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 листопада 2022 року ВП № 69963054.

Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1  судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що у нього перебувало виконавче провадження ВП №69963054 з примусового виконання виконавчого листа №11372/2022, виданого 08 вересня 2022 року Волинським окружним адміністративним (постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 жовтня 2022 року). На постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69963054 від 03 жовтня 2022 року ГУ ПФУ у Волинській області (боржник) повідомило про те, що ОСОБА_1 з 01.12.2021 проведено нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік).  Виплата заборгованості за період з 01.12.2021 по 08.08.2022 в сумі 35307,66 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Відповідно до положень Бюджетного кодексу України (далі - БК України) будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відсутність бюджетних призначень є тією обставиною, яка не дозволяє виконати рішення у повному обсязі. Таким чином, на думку апелянта, відсутні підстави стверджувати про те, що державним виконавцем не виконано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі №140/4147/22 не у повному обсязі з його вини, фактично виплата заборгованості позивачу не здійснена з підстав відсутності бюджетного фінансування.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4  ст.229 КАС України  за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 08.09.2022 року Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №11372/2022 на виконання рішення цього суду від 07.07.2021 року у справі №140/4147/22, яке набрало законної сили 09.08.2022 року, в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01.12.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

03.10.2022 року на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження ВП №69963054 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Волинським окружним адміністративним судом від 10.08.2022 року №11372/2022р.

22.11.2022 року постановою державного виконавця Трофимюка П.В. ВП №69963054 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В оскаржуваній постанові, зокрема, зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області повідомлено про те, що проведено нарахування підвищення до пенсії. Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет України. Відповідно до пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Заборгованість 35 307,66 грн. буде виплачуватись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Враховуючи вищевикладене, через відсутність фінансового ресурсу територіальний орган Пенсійного фонду України не має можливості провести виплату нарахованих коштів.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2, 4 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону № 1403-VIII).

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частинами 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За правилами частини 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону

Невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 року мотивоване відсутністю бюджетних коштів.

За правовим регулюванням ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Апеляційний суд погоджується, що у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.11.2022 року №69963054, на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №0300-0306-8/35778 від 28.10.2022 року державним виконавцем зроблено висновок про наявність обставин, які виключають можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій в порядку статей 63, 75 Закону №1404-VIII, якими визначено умови і порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, та встановлена відповідальність за невиконання таких рішень. Фактично державний виконавець без будь яких належних доказів, які б містили інформацію щодо бюджетних призначень, прийняв позицію боржника про те, що бюджетних асигнувань для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік) станом на 22.11.2022 року недостатньо і дійшов висновку, що застосування заходів, передбачених Законом №1404-VIII, буде не результативним.

Крім того, спірна постанова не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа, з якими пункт 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу. Зазначена норма права передбачає існування декількох обставин, як умову її застосування. Проте постанова відповідача не містить обґрунтування жодної з них, як правильно зазначив і суд першої інстанції.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в матеріалах виконавчого провадження, крім листа ГУ ПФУ у Волинській області, відсутні будь-які документи, які б вказували на відсутність фінансового ресурсу для виплати стягувачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, згідно з рішенням суду, то постанова держаного виконавця не може вважатися мотивованою та обґрунтованою і не дає підстав погодитися з відповідачем, що відсутні підстави для вжиття заходів примусового виконання рішення суду.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що сам факт неможливості виконати рішення суду боржником, у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування, не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Також обставина, що державним виконавцем встановлено новий строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не може слугувати підставою для підтвердження правомірності оскарженої постанови відповідача, оскільки це буде суперечити принципу обов`язковості судових рішень, згоду на яке надано у встановленому законом порядку. За наслідками прийняття оскарженої постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаним в повному обсязі, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 287/1/17-а та від 22.08.2019 року у справі № 1140/3479/18.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 року у справі № 619/562/18 належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Відкривши 03.10.2022 року виконавче провадження ВП №69963054, державний виконавець був зобов`язаний вчинити, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», дії, спрямовані на примусове виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 140/4147/22 на підставі виконавчого листа від 10.08.2022 року №11372/2022р.

Відсутність бюджетних коштів, як зазначалось вище, не може бути причиною невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником у виконавчому провадженні є державний орган, діяльність якого не пов`язана з отриманням прибутку, що виключає можливість наявності права власності на майно, на яке, у тому числі, може бути звернуто стягнення, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

З огляду на те, що Законом № 1404-VIII примусове виконання рішень покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), повернення стягувачу виконавчого листа без виконання його з причин, наведених у спірній постанові (відсутність бюджетного фінансування) та підстав - пункт 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII, не може вважатись правомірним. Апеляційний суд вважає, що постанова про повернення виконавчого документу без виконання порушує права позивача, як стягувача, відновлення яких має бути здійснено шляхом її скасування.

Таким чином,  колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, відтак, підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст. 229 ч. 4, 272, 287, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

                                                П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) – залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі № 140/8196/22 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 10 квітня 2023 року.