Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #484229384


Постанова

Іменем України

03 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 199/2186/13

провадження № 61-13951св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня

2013 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів:

Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та

ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/138380/3173/73, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 49 850,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,50 % річних з кінцевим терміном повернення 17 жовтня 2013 року.

Позивач вказував, що відповідачка не виконала умови договору і своєчасно не повернула позивачу кредитні кошти, у зв?язку з чим станом на 21 грудня

2012 року у відповідача перед банком наявна заборгованість яка становить

1 454 220,79 грн.

Оскільки на неодноразові вимоги позивача відповідач заборгованість не повертає, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, позивач просив стягнути

з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в сумі 1 454 220,79 грн, а також понесені витрати по справі по сплаті судового збору.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суму боргу в розмірі 1 454 220,749 грн, а також понесені витрати

у справі - 3 441,00 грн зі сплати судового збору, всього 1 457 661,79 грн

(т. 1, а. с. 27, 124).

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору та допустила заборгованість, яка підлягає стягненню.

Листами від 05 березня 2020 року № 8.10/744 та від 21 травня 2020 року

№ 8.10/367 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська повідомив, що у зв?зку із закінченням строку зберігання матеріалів, відповідно до Переліку cудових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів, матеріали цивільної справи № 199/2186/13 знищені, строк зберігання для цієї категорії справ встановлено 5 років

(акт знищення від 27 вересня 2019 року № 3) (т. 1, а. с., 76, а. с. 12).

19 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року (т. 1, а. с. 133 - 141).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

14 вересня 2020 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 199/2186/13 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині копії позовної заяви

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; належним чином завіреної копії кредитного договору від 17 жовтня 2007 року

№ 014/138380/3173/73, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 ; копії договору застави транспортного засобу № 014/09745/3173/73/33, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 ; копії переліку комісії (тарифів) «Райффайзен Банк Аваль» (банк), інших фінансових зобов`язань позичальника, що входять до сукупної вартості кредиту, до кредитного договору від 17 жовтня 2007 року № 014/138380/3173/73 (т. 1, а. с. 207 - 208).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

05 березня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Залишено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня

2013 року у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості без задоволення (т. 2, а. с. 78 - 79).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року, ОСОБА_1 09 квітня

2021 року оскаржила його в апеляційному порядку (т. 2, а. с. 82 - 91).

09 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала до Дніпровського апеляційного суду заяву, у якій просила застосувати строк позовної давності під час розгляду апеляційної скарги на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року у справі № 199/2186/13-ц

(т. 2, а. с. 105 - 107).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року залишено без змін

(т. 2, а. с. 139 - 145).

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

18 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що Дніпровський апеляційний суд відмовив

у задоволенні апеляційної скарги, не взявши до уваги заяву про застосування строків позовної давності.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська.

01 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

17 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/138380/3173/73, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 49 850,00 доларів США, зі сплатою 14,50 % річних з кінцевим терміном повернення 17 жовтня 2013 року.

Відповідач допустила порушення взятих на себе зобов`язань та станом на

21 грудня 2012 року утворилась заборгованість у загальному розмірі

1 454 220,79 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник була ознайомлена з умовами надання їй кредитних коштів, про що свідчить її власноручний підпис на кожній сторінці кредитного договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (статті 610, 612 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється

у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Установивши, що позичальник допустила порушення взятих на себе зобов`язань внаслідок чого утворилась заборгованість, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона

у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,

є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення (стаття 267 ЦК України).

У справі, що переглядається:

09 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про застосування позовної давності;

суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи апеляційної скарги стосовно того, що банк пропустив строк позовної давності, не беруться до уваги, оскільки строк дії кредитного договору було визначено сторонами до 17 жовтня

2013 року, тобто кінцевим строком виконання зобов`язання визначено

17 жовтня 2013 року, а позов банк подав до суду 21 лютого 2013 року.

З огляду на вищенаведене Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи заявника про неврахування апеляційним судом заяви про застосування строків позовної давності є безпідставними, оскільки аналіз оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції дає підстави для висновку про те, що апеляційний суд надав оцінку та мотивовану відповідь щодо заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, яка не була пропущена.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду першої та апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстав для скасування судових рішень немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація