ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.07 р.                                                                               Справа № 9/383                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Борзих Н.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні  матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Факт”, м.Докучаєвськ

до відповідача: Виконавчого комітету Докучаєвської міської ради, м.Докучаєвськ

про: стягнення 95 000грн.00коп.

У судове засідання з’явились представники сторін:

від позивача: Левицький І.М. – представник (за дов. №б/н від 01.12.2006р.);  

від відповідача: не з’явився;

                                                                                З 06.02.2007р. по 22.02.2007р. по

                                                                                справі згідно ст.77 ГПК України

                                                                                оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:          

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Факт”, м.Докучаєвськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Виконавчого комітету Докучаєвської міської ради, м.Докучаєвськ про стягнення заборгованості в сумі 95 000грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди від 18.04.2006р. з додатком до нього, рахунки, банківські виписки, лист №078 від 05.12.2006р.

Відповідач надав суду відзив на позов №170 від 15.01.2007р., згідно якого проти позовних вимог не заперечує, однак зазначає, що Виконавчий комітет Докучаєвської міської ради, м.Докучаєвськ не має змоги викупити орендовану будівлю у зв’язку з невиконанням бюджету та відсутністю коштів. Відповідач пояснив, що Докучаєвською міською радою було прийнято рішення №5/11-272 „Про надання фінансової допомоги підприємствам міста”, відповідно до якого міська рада звернулась до підприємств міста про надання фінансової допомоги для викупу вказаної будівлі.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

18.04.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Факт”, м.Докучаєвськ та Виконавчим комітетом Докучаєвської міської ради, м.Докучаєвськ був укладений договір оренди нежитлового приміщення з правом подальшого викупу, згідно якого Орендодавець (позивач) здав в оренду з правом подальшого викупу нежитлове приміщення площею 403 м2, розташоване за адресою: м.Докучаєвськ Донецької області, вул.Центральна, 44А, а Орендар (відповідач) прийняв дане приміщення в оренду та викупає його на умовах даного договору.

Пунктом 4.2. договору сторони встановили розмір орендної плати – 01грн.00коп. за рік.

Орендна плата виплачується відповідачем помісячно на підставі рахунків, які виставляються позивачем. Оплата здійснюється на протязі 3 банківських днів з дня, наступного за днем виставлення рахунка, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (п.4.1. договору).

Відповідно до п.6.4. договору на протязі строку оренди відповідач здійснює передплату за приміщення, що покупається у наступному порядку:

-          квітень-вересень 2006р. – по 10 000грн.00коп. щомісячно;

-          жовтень 2006р. – 15 000грн.00коп.;

-          листопад – грудень 2006р. – по 20 000грн.00коп. щомісячно.

При сплаті на протязі 2006р. передплати в сумі 115 000грн.00коп. право власності на приміщення площею 144,8 м2 переходить відповідачу.

Позивачем Виконавчому комітету Докучаєвської міської ради, м.Докучаєвськ для сплати попередньої оплати за приміщення, що викупляються виставлено рахунки №1 від 17.04.2006р. на суму 10 000грн.00коп., №3 від 22.05.2006р. на суму 10 000грн.00коп., №3 від 30.06.2006р. на суму 10 000грн.00коп., №4 від 24.07.2006р. на суму 10 000грн.00коп., №7 від 10.10.2006р. на суму 15 000грн.00коп., №8 від 07.11.2006р. на суму 20 000грн.00коп., №9 від 05.12.2006р. на суму 20 000грн.00коп. та рахунки–фактури №8 від 28.08.2006р. на суму 10 000грн.00коп., №6 від 25.09.2006р. на суму 10 000грн.00коп. (копії наявні у матеріалах справи).

За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю „Факт”, м.Докучаєвськ, відповідачем сплачено передплату в розмірі 20 000грн.00коп. відповідно до рахунків №3 від 30.06.2006р. та №6 від 25.09.2006р., що підтверджується банківськими виписками, у зв’язку з чим його заборгованість за договором від 18.04.2006р. склала 95 000грн.00коп.  

Розглянувши надані матеріали справи, суд дійшов до висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Факт”, м.Докучаєвськ не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір від 18.04.2006р. за своєю правовою природою є договором лізингу.

Згідно до ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).  

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За приписом ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.  

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст.762 ЦК України).

Згідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

Як вбачається з договору оренди від 18.04.2006 р., що розглядається судом, право власності на орендоване нежитлове приміщення переходить до відповідача після здійснення оплати за дане приміщення у розмірі 115 000 грн.00коп.

Оскільки сторонами передбачено перехід права власності на приміщення, відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації (ст.640 Цивільного кодексу України).

Як встановлено господарським судом, даний договір підписано обома сторонами та завірено печатками підприємств. Нотаріальне посвідчення на даному договорі всупереч вимогам чинного законодавства відсутнє.

Оскільки сторонами при укладенні вказаного договору не дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством, зокрема договір оренди від 18.04.2006р. не посвідчено нотаріально, даний договір є нікчемним та таким, що не може породжувати виникнення цивільних прав та обов’язків.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На підставі вищенаведеного, з огляду на те, що договір оренди нежитлового приміщення з правом подальшого викупу № б/н від 18.04.2006р. є нікчемним, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Факт”, м.Докучаєвськ про стягнення заборгованості в сумі 95 000грн.00коп., що виникла за вказаним договором є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.215, 657, 640 Цивільного кодексу України, господарський  суд, -

                                                             ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Факт”, м.Докучаєвськ до Виконавчого комітету Докучаєвської міської ради, м.Докучаєвськ про стягнення заборгованості в сумі 95 000грн.00коп. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 22.02.2007р. оголошено повний текст рішення.

          

Суддя                                                                         Марченко О.А.