Справа № 161/14039/22 Провадження №11-кп/802/191/23 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 року                                                                 місто Луцьк

       Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

               з участю секретаря – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , із вищою освітою, неодруженого, інвалід ІІІ групи, водія ТОВ «Ріал Сервіс», раніше не судимого,

засуджено за ч.1 КК ст.286-1 України із призначенням покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2022 року, скасований.

Стягнуті з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертизи у розмірі 4530,72 гривень.

Вироком вирішена доля речових доказів.

Вказаним вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що 26 червня 2022 року близько 13 год 20 хв в порушенні вимог п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі – Правил), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, марки «Renault Magnum 460» реєстраційні номерні знаки НОМЕР_1 , рухаючись ним на вул. Конякіна в м. Луцьку в напрямку до вул. Федорова в крайній лівій смузі руху, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким попереду в попутному напрямку в лівій смузі зупинився легковий автомобіль, марки «Volkswagen Caddy», при маневрі об`їзду даного транспортного засобу з правої сторони, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, перетинати яку забороняється, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, продовжував маневр об`їзду, тим самим, не переконався у відсутності небезпеки з правої сторони, не дотримавшись безпечного бічного інтервалу, порушивши пункти 2.3 (б), 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_10 , який рухався в попутному напрямку прямо біля правого краю дороги.

Своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_7 , спричинив велосипедисту ОСОБА_10 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 306 від 13.07.2022, тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки у вигляді перелому 3,4 ребер зліва, підшкірна гематома та садно на лобній ділянці справа, що за ступенем тяжкості відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння перелому необхідний час більше 21-ї доби, підшкірна гематома та садно за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, у прямому причинному зв`язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубе порушення водієм підп.2.3(б), 2.9(а), 12.1, 12.3, 13.1, Розмітка 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

У поданій апеляційній скарзі прокурор оскаржує судове рішення з мотивів його незаконності. Вказує на те, що місцевий суд не мотивував обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому безпідставно застосував до обвинуваченого ст.69 КК України. Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано виключив із пом`якшуючих покарання обставин – активне сприяння розкриттю злочину, а до обтяжуючих покарання обставин відніс – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. З огляду на наведене, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним за ч.1 ст.2861 КК України із призначенням йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, а також включити в мотивувальну частину вироку пом`якшуючу покарання обставину – активне сприяння розкриттю злочину та виключити обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги, прокурора, яка підтримала подану апеляцію у повному обсязі і просила скасувати судове рішення та ухвалити новий вирок, обвинуваченого і його захисника, які частково визнали апеляційну скаргу прокурора, зокрема в частині виключення обставини, яка обтяжує покарання та наявність обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого  ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

       Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.286-1 КК України, як необережні протиправні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, є правильною і ніким з учасників судового провадження не оспорюється.

Однак, на думку суду апеляційної інстанції, викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, є обґрунтованими.

Згідно з вимогами ст.65 КК України суд, призначаючи покарання,  враховує ступінь  тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обираючи ОСОБА_7 вид та розмір покарання, місцевий суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, грубе порушення обвинуваченим правил дорожнього руху в стані алкогольного сп`яніння, обставини його вчинення, і наслідки – завдання потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень та безпідставно призначив обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м`якість.

За таких обставин, вирок суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому апеляційний суд вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в цій частині скасувати і ухвалити новий вирок на підставі вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України.

У поданій апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано виключив із пом`якшуючих покарання обставин – активне сприяння розкриттю злочину, з чим погоджується і апеляційний суд.

Так, положення ст.65 КК України регламентують, що суд, призначаючи покарання, враховує обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як убачається з обвинувального акта щодо  ОСОБА_7 , обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування завданого збитку (а.к.п.4, абз.3).

Однак, місцевий суд у своєму вироку не відніс до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 активне сприяння розкриттю злочину, при цьому жодним чином не мотивував такого рішення.

Тому апеляційний суд погоджується із доводами прокурора про те, що у мотивувальну частину вироку слід включити обставину, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 , – активне сприяння розкриттю злочину.

Також у апеляційних доводах сторона обвинувачення вказує на те, що місцевий суд безпідставно відніс до обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Такі твердження є слушними, з огляду на таке.

Вимогами ч.4 ст.67 КК України передбачено, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, яка впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що обтяжує останнє.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст.286-1 КК України як необережні протиправні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Отже, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, передбачене в ч.1 ст.286-1 КК України, як ознака даного кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію.

Крім того, як убачається з обвинувального акта у даному кримінальному провадженні, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , стороною обвинувачення останньому не інкримінувались (а.к.п.4, абз.4).

Вимогами ч.1 ст.337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Однак, суд першої інстанції в порушення вищенаведених вимог кримінального процесуального закону вийшов за межі висунутого ОСОБА_7 обвинувачення відповідно до обвинувального акта, оскільки визнав обставиною, яка обтяжує його покарання, котра відсутня в обвинувальному акті.

Тому з мотивувальної частини судового вироку підлягає виключенню обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до положень пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно роз`яснень, викладених у п.2 згаданої постанови, вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).

За змістом ч.1 ст.69 КК України при наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Призначаючи ОСОБА_11 покарання, апеляційний суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання та інші обставини, які впливають на ступінь відповідальності.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги особу винного, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину визнав повністю, офіційно працевлаштований, характеризується позитивно, є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні матір пенсіонерку, повністю відшкодував потерпілому завдану шкоду.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_7 , апеляційний суд відносить визнання вини, щире каяття, повне відшкодування шкоди, примирення з потерпілим та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , апеляційним судом не встановлені.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на позицію потерпілої сторони, яка претензій до обвинуваченого не мала.

Між тим, така позиція потерпілої сторони у судових засіданнях місцевого та апеляційного судів не є обов`язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.

Враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: визнання вини, щире каяття, повне відшкодування шкоди, примирення з потерпілим та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, офіційно працевлаштований, характеризується виключно позитивно, є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні матір пенсіонерку, апеляційний суд на підставі ч.1 ст.69 КК України вважає за можливе призначити ОСОБА_7 більш м`який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.286-1 КК України, у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує також і конкретні обставини скоєного кримінального правопорушення та його наслідки – завдання потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

На думку апеляційного суду, саме таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Суд апеляційної інстанції вважає, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 – задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання – скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді обмеження волі на 1 (один) рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Виключити з мотивувальної частини вироку обставину, яка обтяжує покарання, – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Включити у мотивувальну частину вироку обставину, яка пом`якшує покарання, – активне сприяння розкриттю злочину.

У решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий    

Судді