ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/392/22 Провадження 1-кп/636/343/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2023                                                                місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62021170020000642 від 14.12.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуєва Харківської області, громадянина України, раніше не судимого, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, у військову званні «старший солдат», перебуваючи на посаді старший стрілець 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 02.11.2021 не з`явився вчасно до місця дислокації військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України ( АДРЕСА_2 ) та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

15.12.2021 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 259 старшому солдату ОСОБА_4 призупинено військову службу та виключено із списків особового складу військової частини.

Дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 407 КК України – нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4  свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, факти та обставини, наведені в обвинувальному акті. Пояснив суду, що вчинив так оскільки хотів звільнитися з військової служби.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого, яка виразилась у самовільному залишенні військової частини без поважних причин в умовах особливого періоду, доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому судом враховано послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_4 визнає усі обставини кримінального правопорушення, впродовж досудового розслідування та судового розгляду надавав послідовні та змістовні показання щодо обставин вчиненого правопорушення, в ході судового розгляду обвинувачений продемонстрував критичну оцінку своїй протиправній поведінці, не лише формально вказавши на визнання своєї винуватості, а й оцінивши негативні наслідки своєї протиправної поведінки для себе та оточуючих, та повідомив, що зробив для себе необхідні висновки, на теперішній час розуміє, що вчинив не вірно, дуже шкодує про свій вчинок, що, на думку суду, узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст. 65 та ст. 68 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, є учасником бойових дій, тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 407 КК України у межах санкції цієї статті.

Разом із тим, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому потрібно призначити у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню, оскільки таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом пробації за місцем проживання, роботи, або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Цивільний позов у провадженні не заявлено, речові докази, витрати на проведення експертиз в кримінальному провадженні відсутні. Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації, про зміну місця проживання.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1