04.04.2023

Справа № 617/2065/21>

Номер провадження 2/948/407/22>

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року                Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання – Сизоненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка Полтавського району Полтавської області в приміщенні Машівського районного суду Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог – приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

У грудні 2021 року до Вовчанського районного суду Харківської області від представника ОСОБА_1 – адвоката Карлаш Івана Анатолійовича, який діє на підстав ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1054112 від 14.12.2021, надійшов позов до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог – приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Харківської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрований в реєстрі за №101363 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Файна готівка» заборгованість в сумі 5 764, 00 гривень, а також стягнути судові витрати.

Короткий зміст позовних вимог

Позов мотивовано тим, що 15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Харківської області Грисюк Оленою Василівною був вчинений виконавчий напис за №101363 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у розмірі 5 764, 00 гривень. 16 листопада 2021 року на підставі вчиненого виконавчого напису, постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Подолянко Іваном Андрійовичем відкрито виконавче провадження №67527859, а постановою від 03.12.2021 звернено стягнення на доходи позивача.

Оспорюваний виконавчий напис позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі нотаріуса, позивач категорично не визнає, адже отже вона не є безспірною. Більш того, позивач вважає, що безумовною підставою для скасування виконавчого напису нотаріуса є обставина того, що останній вчинений на підставі кредитного договору, який не посвідчений в нотаріальному порядку, тобто нотаріусом не враховано судове рішення у справі №826/20084/14, постановлене Київським апеляційним адміністративний судом 22.02.2017, яким визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині.

Відтак, позивач наголошує на тому, що вказаний виконавчий напис було вчинено з порушенням процедури його вчинення, та таким виконавчим документом стягнута заборгованість, яка не є безспірною.

Процесуальні дії у справі

16 грудня 2021 року до Вовчанського районного суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_1 .

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 17.12.2021 вжито заходи забезпечення позову у даній справі та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №101363, вчиненого 15.07.2021 Бучанського районного нотаріального округу Харківської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Файна готівка» заборгованість в сумі 5 764, 00 гривень.

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 20 грудня 2021 року відкрито провадження у даній справі, вирішено проводити розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, а також витребувано у приватного нотаріуса належним чином завірені копії документів, які маються у справі про винесення оспорюваного виконавчого напису та витребувано у приватного виконавця належним чином завірені копію виконавчого напису та кредитного договору за яким відбувається стягнення.

28 грудня 2021 року судом отримано інформацію щодо зареєстрованого у встановлено законом порядку місця проживання позивача.

13 січня 2023 року від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Подолянко Івана Андрійовича до суду надійшли копії виконавчого напису, кредитного договору та заяви про примусове виконання рішення (а.с. 36-45), постанова про зупинення виконавчого провадження (а.с. 46-48).

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 08 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено військовий стан, який наразі продовжено до 20 травня 2023 року.

У відповідності до розпорядження Голови Верховного Суду №2/0/9-22 від 08.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» на підставі статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено територіальну підсудність судових справ Вовчанського районного суду Харківської області, визначивши її за Машівським районним судом Полтавської області.

Відповідно до акту передачі справ від 31.10.2022 до Машівського районного суду Полтавської області з Вовчанського районного суду Харківської області надійшла цивільна справа №617/2065/21.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022, зазначену справу передано в провадження судді Шинкарчука Я.А.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 02.11.2022 справу прийнято до свого провадження суддею та призначене судове засідання.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Від представника позивача в матеріалах справи міститься заява, в якій останній просить проводити розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка» повторно в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у відсутність представника відповідача до суду не подано. На виконання вимог статей 178, 191, 278 ЦПК України відповідач відзив на позов не надав.

Третя особи, які не заявляють самостійних вимог – приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, заяв, пояснень чи клопотань суду не направляв.

Від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Подолянко Івана Андрійовича матеріали справи містять заяву, в якій останній просить проводити розгляд справи у його відсутність (а.с. 49, 67).

У відповідності до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, не направив свого представника для участі у засіданні, про причини неявки суд не повідомили та не подали відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм статті 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що 09 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-1221669. За умовами даного договору, позивач отримав грошові кошти у сумі 2 200,00 гривень у тимчасове платне користування на споживчі потреби, на строк 30 днів, із фіксованою процентною ставкою за користування кредитом – 1,80 % на день (648 % річних) (а.с.37-43).

15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Харківської області Грисюк Оленою Василівною вчинений виконавчий напис за №101363 про стягнення з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 764, 00 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», відступлено право вимог на підставі Договору факторингу №16/21/КГ від 16.06.2021, якому у свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №3 від 12.03.2021, відступнено право вимоги за кредитним договором №00-1221669 від 09.04.2020 (а.с. 44).

Дані обставини учасниками не заперечувались.

Оскільки позивач наголошує на тому, що вказаний виконавчий напис було вчинено з порушенням процедури його вчинення, та таким виконавчим документом стягнута заборгованість, яка не є безспірною, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до положень статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншій строк давності. Виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (глава 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

На підставі викладеного слідує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідно право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 закону України «Про нотаріат»).

З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 1172.

Пункт 2 вказаного Переліку було доповнено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком і мали слугувати підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Разом із цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості», та зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Відтак, судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Судом установлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Суду не було надано доказів того, що укладений між сторонами кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.

Відтак, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Також при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (правова позиція Верховного суду України в справі за № 6-887 цс17).

Отже, виконавчий напис може бути виданий лише за умови, що фінансовою компанією нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та за наявності доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Суду не надано доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, а також позивачем заперечується розмір заборгованості.

Більш того, відповідачем не подану суду доказів того, що саме право вимоги за кредитним договором №00-1221669 від 09.04.2020 було відступлене ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» і ТОВ «Фінансова компанія «Качай гроші». У суду відсутні докази того, що ці докази були надані приватному нотаріусу при вчиненні ним оспорюваного виконавчого напису.

Висновок за результатами розгляду справи

Суд дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Питання про розподіл судових витрат вирішується згідно з вимогами статті 141 ЦПК України.

Так, згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з відповідним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 362,00 гривень, що підтверджено квитанціями №25144 від 14.12.2021 на суму 908,00 гривень (а.с. 5) та №25155 від 14.12.2021 на суму 454,00 гривень (а.с. 6).

Оскільки судом позов ОСОБА_1 задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 362,00 гривень в рахунок стягнення судових витрат пов`язаних із сплатою судового збору.

Інших заяв про компенсацію судових витрат у даній справі до суду не надходили.

Керуючись статями 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог – приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Харківської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрований в реєстрі за №101363 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка» заборгованості в сумі 5 764, 00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 (нуль) копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової ставки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Файна готівка», місцезнаходження за адресою: вул.Іллєнка Юрія, 18Б, офіс 204 м.Київ; ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) – 42269456.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 1 – приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 2 – приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович, місцезнаходження за адресою: 61140, пров.Роз`їздний, 27, оф.2 м.Харків.

Суддя –                                                                        Я.А. Шинкарчук