Справа №22ц-734/08

Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.

Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                 Буренкової К.О.,

суддів:                                                               Довжук Т.С., Козаченка В.І..,

при секретарі судового засідання Варміш О.С., без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою представника закритого акціонерного товариства "Комер­ційний банк „ПриватБанк" (далі - „ПриватБанк")

на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2008 року, по­становлену за заявою „ПриватБанку" про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИЛА:

16 січня 2008 р. „ПриватБанк" звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 1241 грн. коп. заборгованості за договором кредиту, укладе­ному між сторонами 25 листопада 2006 p., та 31 грн. 50 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2008 року у прийнятті зазначеної заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник заявника, посилаючись на помилковість висновків су­дді щодо наявності спору про право, просить ухвалу скасувати і передати вирішення питання до суду першої інстанції.

Вислухавши суддю - доповідача та дослідивши вказану заяву й додані до неї докумен­ти, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви, суддя виходив із того, що з заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право, оскільки відсутні докази про узго­дження з боржником суми заборгованості.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України вбачається, що судовий наказ може бути вида­но, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Із заяви та доданих до неї документів вбачається, що 25 листопада 2006 р. між сторо­нами укладено письмовий кредитний договір, а заявник просить видати судовий наказу про стягнення заборгованості за цим договором та відсотків за користування кредитом.

Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.

За такого, в даному випадку відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу, які передбачені ч. 1 ст. 100 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала судді відповідно до п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що при прийнятті заяви до розгляду по­трібно перевіряти відповідність документів, які підтверджують обов'язок боржника перед стягувачем, вимогам ст. 64 ЦПК України, яка встановлює, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Враховуючи, що метою наказного провадження є спрощення і скорочення процедури судового розгляду, то сторони в ньому не викликаються. В зв'язку з чим, документи, які до­даються до заяви про видачу судового наказу, повинні подаватися в оригіналі або бути нота­ріально посвідчені. Окрім того, на долучені письмові документи поширюються положення ст. ст. 58, 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів.

Відсутність або недостатність документів, що додаються до заяви, або недоліки цих документів, повинні розцінюватися як неналежно оформлена заява. В такому випадку на­лежить, відповідно до положень ч. 1 ст. 101 ЦПК України, застосувати ст. 121 цього Кодек­су і повертати заяву стягувачу для усунення недоліків без надання строку для такого усу­нення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу „ПриватБанку" задовольнити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2008 р. скасува­ти, а заяву з доданими до неї матеріалами направити в той же суд для вирішення питання щодо прийняття заяви про видачу судового наказу.

Ухвала оскарженню не підлягає.