Справа № 22ц-795/08                     Головуючий у першій інстанції- Димитров B.І.

Доповідач апеляційної інстанції - Данилова О.О.

УХВАЛА

Іменем України

24 березня 2008 року                  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого - Лисенка П.П.

Суддів - Данилової О.О, Кутової Т.З.,

при секретарі   - Варміш О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали за апеляційною скаргою

закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" ( далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк») на ухвалу судді Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21 січня 2008  року, постановлену за заявою

ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу

встановила:

У січні 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 3967 грн. 61 коп. заборгованості за кредитним договором від 15 березня 2006 року, за яким кредит був наданий у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21 січня 2008 року   у прийнятті зазначеної заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача посилається на помилковість висновків судді щодо наявності спору про право і просить ухвалу скасувати, передати вирішення питання до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у прийнятті заяви, суддя виходив з того, що з заяви та доданих документів вбачається спір про право, оскільки відсутні відомості про попередження боржника.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано на вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Із заяви ЗАТ КБ«ПриватБанку» та доданих документів вбачається, що між сторонами укладено договір, складовою якого є письмова заява клієнта про надання кредитного ліміту за карткою (а.с.2зворот-3), а також умови та правила надання банківських послуг (а.с.3 зворот-5). Заявник посилається на те, що вимога про повернення кредиту та процентів за його користування грунтуються на умовах, прямо зазначених у цих документах. Відсутні і відомості про наявність спору про право.

За такого, колегія не вбачає підстав для відмови у видачі судового наказу, які передбачено ст. 100 ЦПК України. Не відповідає вимогам цієї норми і назва процесуальної дії, яку вчинив суддя, - відмова у відкритті провадження у справі.

Таким чином, ухвала судді, як постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства, підлягає скасуванню. Матеріали заяви необхідно направити до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про її прийняття.

При цьому судді необхідно перевірити відповідність документів, які підтверджують обов'язок боржника перед стягувачем, вимогам ст. 64 ЦПК України. Враховуючи, що метою наказного провадження є спрощення і скорочення судового розгляду, сторони в ньому не викликаються, то документи, які додаються до заяви про видачу судового наказу, повинні подаватися в оригіналі або бути нотаріально посвідчені. Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення також підтверджується оригіналами платіжних документів.

Відсутність або невідповідність документів, які додаються до заяви, є неналежним оформленням самої заяви, що відповідно ч. ] ст. 101 ЦПК України є підставою повернення заяви стягувачу для усунення недоліків без надання строку для такого усунення. Керуючись ст.ст. 303,3 12, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21 січня 2008 року скасувати, а заяву ЗАТ КБ «Приватбанк» направити в той же суд для вирішення питання про прийняття заяви відповідно до ст.ст. 100-101 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.