Справа №22ц-560/08                                               Суддя першої інстанції Шаманська Н.О.

Категорія 44                                              Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційно­го суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                Буренкової К.О.,

суддів:                                                               Довжук Т.С., Козаченка В.І.

при секретарі судового засідання Негрун І.О.,

за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2008 р. за позо­вом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користуватись жилим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2007 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користуватись квартирою АДРЕСА_1, мотивуючи це тим, що вона в квітні 2007 р. вибула з указаної квартири на постійне проживання до іншого житла - АДРЕСА_2.

В свою чергу, у серпні 2007 р. ОСОБА_1 пред'явила в суді зустрічний позов до ОСОБА_2 про вселення до спірної квартири, посилаючись на те, що вона не втратила право користуватись нею, а позивач протиправно не допускає її в квартиру.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2008 р. первісний позов задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмову в задоволенні первісного позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та пе­ревіривши законність і обгрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеля­ційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апе­ляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами доказам і дійшов вірного висновку, що відповідно до ст. 107 ЖК України та роз'яснень, викладених у п. 11 Постанови Плену­му Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування су­дами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 р. (з наступними змінами і допов­неннями), наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'яв­лення позову про це.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в лис­тах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт).

З матеріалів справи вбачається, що спірна двокімнатна квартира, загальною площею 42, кв. м, належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 грудня 1996 p., виданого йому за розпорядженням Миколаївсь­кого міськвиконкому.

Позивач зареєстрований проживаючим в указаній квартирі з 26 травня 1983 p., а його донька (відповідачка по справі) - з 26 жовтня 2004 р.

У квітні 2007 р. відповідачка виїхала зі спірної квартири на постійне місце прожи­вання до трикімнатної АДРЕСА_2, де вона має 1/4 частку у праві власності на цю квартиру, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 05 лютого 2001 р.

До того ж, з паспорту відповідачки видно (а.с. 13), що вона приймала участь у прива­тизації АДРЕСА_2, постійно проживаючи в ній та будучи зареєстрованій там з 24 жовтня 2000 р. по 31 серпня 2004 р.

Факт та обставини переїзду відповідачки на постійне місце проживання зі спірної квартири до АДРЕСА_2 підтвердили в суді першої інстан­ції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Посилання відповідачки на те, що такий переїзд зі всіма її речами був викликаний необхідністю проведення ремонту в спірній квартирі спростовані тим, що ремонт в ній не проводився, а запори на вхідних дверях не мінялись.

Доводи апелянти про те, що в спірній квартирі залишились її речі, спростовані по­становою дільничного інспектора міліції Заводського РВ ММУ УМВС України в Микола­ївській області від 14 вересня 2007 р. та іншими матеріалами справи, з яких вбачається, що вхідні замки на дверях квартири не змінювались, а в ній відсутні меблі і речі необхідні для проживання.

Встановивши такі обставини, місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідач­ка виїхала на постійне проживання до АДРЕСА_2, і втратила право корис­туватись спірним житло. В зв'язку з чим, суд обгрунтовано задовольнив первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків суду першої ін­станції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення, ухвалено­го з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України року, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2008 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.