Справа №22-ц-558/08 р.                  Головуючий по першій інстанції Алейніков В.О.

Категорія 27                                       Суддя-доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційно­го суду Миколаївської області в складі:

головуючої       -        Буренкової К.О.,

суддів: Козаченка В.І.,   Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання                 Гапєєвій Т.В.,

за участю відповідачкиОСОБА_1,

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою представника Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк « Приватінвест» (далі - банк Приватінвест)

на    рішення Центрального районного суду   м. Миколаєва   від 22 липня 2005 року за позовом

банку  Приватінвест

до

ОСОБА_1, ОСОБА_2

про розірвання кредитних договорів та стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

18 травня 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому зазначав, що між банком Приватінвест та відповідачкою укладено договори за №№ 563/2003, 564/2003 від 23 жовтня 2003 року та кредитні договори за №№ 215/2004, 216/2004, 217/2004 від 09 квітня 2004 року про надання кредиту. Умови зазначених дого­ворів щодо своєчасного погашення кредиту відповідачка не виконала, а тому просив стя­гнути 12003 грн. 89 коп. заборгованості по кредиту, відсотках за користування, комісію та пеню та розірвати вказані кредитні договори.

18 травня 2005 року позивач також звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому зазначав, що між банком Приватінвест та відповідачем укладено кредитні дого­вори за №№ 48/2004 - 51/2004 року від 06 лютого 2004 року про надання кредиту, умови якого щодо своєчасного погашення кредиту відповідач не виконав, а тому просив стягну­ти 3528 грн. 33 коп. заборгованості по кредиту, відсотках за користування, комісію та пе­ню та розірвати вказані кредитні договори.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2005 року обид­ва позова об'єднані в одне провадження.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2005 року позов задоволено частково. Постановлено   стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 7658 грн. 10 коп. та 76 грн. 58 коп. судового збору. В задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ух­валити нове рішення, яким повністю задовольнити позов. На думку апелянта, суд неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеля­ційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апе­ляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстави для стягнення з ОСОБА_1 грошових сум за кредитними договорами відсутні, оскі­льки у неї не виникли зобов'язання перед позивачем в зв'язку з перерахуванням банком кредитних коштів на розрахунковий рахунок приватного підприємця ОСОБА_2, який зобов'язаний їх повернути, але не як кредит за договором, а як безпідставно отримані кошти за ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам матеріального права, що відповідно до п. п.3, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскарженого рішення і ухвалення нового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, між банком Приватінвест та ОСОБА_1 23 жовтня 2003 року було укладено кредитні договори за №№ 563/2003, 564/2003 на 2600 грн. кожний для придбання меблі строком на один рік (а.с. 5, 8), відкриті позичкові рахун­ки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на вказані суми. 09 квітня 2004 року між ти­ми ж сторонами також укладено кредитні договори за №№ 215/2004, 216/2004, 217/2004 від про надання кредиту на суми відповідно 2600 грн., 2550 грн. та 2650 грн. для придбан­ня торгівельного обладнання (а.с. 12, 16, 20) та відкрито позичкові рахунки НОМЕР_4, НОМЕР_3 та НОМЕР_5 на вказані суми.

Таким чином, між банком Приватінвест та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, зобов'язання за якими слід виконувати відповідно до положень Цивіль­ного кодексу України.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним на­лежним чином. Зокрема, відповідно до пунктів 2.1; 2.6 і 2.7 кредитних договорів клієнт щомісячно надає Банку грошові кошти для погашення заборгованості за цим договором, включаючи проценти за користування кредитом та, у разі порушення термінів погашення процентів за платежі, сплачує пеню, а договір діє до повного виконання зобов'язань сто­ронами.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 має заборгованість за основним зобов'язанням, сплатою відсотків, комісії та пені в розмірі 12003 грн. 89 коп. (а.с. 7, 11, 15, 19,23).

Проти наявності заборгованості та її розрахунку відповідачка в суді першої і апеля­ційної інстанції не заперечувала.

Визначаючи обсяг відповідальності ОСОБА_2, колегія суддів вважає встано­вленим наявність неналежного виконання ним умов кредитних договорів № 48/204, № 49/2004, № 50/2004, 51/2004 від 06 лютого 2004 року (а.с. 43, 48, 52, 56) та наявність забо­ргованості в розмірі 3528 грн. 33 коп., яка складається з боргу за основним зобов'язанням, відсотків за користування кредитом, комісії та пені (а.с. 47, 51, 55, 59).

Наявність заборгованості та її розрахунок відповідач ОСОБА_2 в суді першої не оспорював.

Враховуючи викладене, позовні вимоги банку Приватінвест до ОСОБА_2, є обгрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених вимог.

Таким чином, банк Приватінвест правомірно нарахував відповідачам борг за осно­вним зобов'язанням, відсотки за користування кредитом, комісією та пеню, враховуючи, що кредитні зобов'язання відповідачами не виконувались.  Правомірні вимоги позивача і щодо розірвання кредитних договорів в зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань, визначених у цих договорах.

На підставі викладеного, рішення суду підлягає скасуванню и ухваленню нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 301, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Приватінвест» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2005 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Приватінвест» за­довольнити.

Розірвати кредитні договори №№ 563/2003, 564/2003 від 23 жовтня 2003 року та кредитні договори за №№ 215/2004, 216/2004, 217/2004 від 09 квітня 2004 року, укладені між банком Приватінвест та відповідачкою ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного то­вариства акціонерний банк «Приватінвест» 12 003 грн. 89 коп. заборгованості за креди­тними договорами та 180 грн. судового збору.

Розірвати кредитні договори №№ 48/2004 - 51/2004 року від 06 лютого 2004 ро­ку, укладені між банком Приватінвест та ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерно­го товариства акціонерний банк «Приватінвест» 3 528 грн. 33 коп. заборгованості за кре­дитними договорами   та 76 грн. 25 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох мі­сяців.