Справа №22ц-380/08                                                       Суддя першої інстанції Кваша С.В.

Категорія 19                                             Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційно­го суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                   Буренкової К.О.,

суддів:                                                                Довжук Т.С., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Негрун І.О.,

за участю: представників позивача - Воскобойнікової Л.П. і Балабан Н.І., відповідач­ки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

                      за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2007 р. за позовом Житлово-будівельного кооперативу „Екватор-2" (далі - ЖБК „Екватор-2") до ОСОБА_1 про розірвання інвестиційного договору,

ВСТАНОВИЛА:

18 липня 2007 р. ЖБК „Екватор-2" пред'явив у суді позов до ОСОБА_1 про розі­рвання договору на участь у дольовому будівництві житла, укладеному між ними 26 груд­ня 2003 р.

Позивач вказував, що за умовами вказаного договору він зобов'язався своїми силами і засобами за рахунок інвестицій, а також залучених коштів відповідачки збудувати жит­ловий багатоповерховий будинок АДРЕСА_1, де надати від­повідачці дві квартири (трьох і одно - кімнатну) на 3-му поверсі блок-секції № 3.

Відповідачка, в свою чергу, зобов'язалась внести до 31 грудня 2004 р. в три етапи еквівалент 25300 доларів США (134555 грн.), що складає базову вартість указаних квар­тир.

Посилаючись на те, що відповідачка порушила суттєві умови даного договору, оскі­льки до закінчення його дії внесла з обумовленої суми лише 88055 грн. (16547,03 долари США), позивач просив зазначений договір розірвати.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2007 р. позов задоволено. Названий договір розірвано та стягнуто з відповідачки судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильне застосування матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали­ти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню через наступне.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що пози­вачем доведено неналежне та безпідставне невиконання відповідачкою інвестиційного до­говору. Тому, на думку суду, такий договір підлягає розірванню.

Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, оскільки він, всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України, дійшов до них без належної оцінки наявних у справі доказів, що мають суттєве значення для справи, та як наслідок - неправильно засто­сував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чи­ном відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно зі ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визна­чених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений ним строк (термін) строк, оскільки відповідно до ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або зако­ном.

Як убачається з матеріалів справи 26 грудня 2003 року між сторонами був укладений договір про участь у дольовому будівництві 11-етажнного будинку АДРЕСА_1.

За умовами п. 1 цього договору позивач прийняв відповідачку в дольове будівництво для неї 3-х і 1-кімнатної квартир, загальною площею 115 кв. м., на 3-му поверсі блок-секції № 3 в указаному будинку, будівництво якого було заплановано закінчити в грудні 2004 р.

Відповідачка ж зобов'язалась не пізніш 31 грудня 2004 р. внести в три етапи (конк­ретні дати виплат у тексті договору не визначалися) базову вартість указаних квартир, яка визначалася як еквівалент 25 300 доларів США (п. 4 договору), що становить 134555 грн.

Відповідно до п. 5 вказаного договору остаточна вартість квартир повинна визнача­тися шляхом розрахунку фактичних витрат на будівництво будинку після його здачі та введення в експлуатацію при передачі договірного житла відповідачці.

Копіями виписок з поточного рахунку про надходження грошей від ОСОБА_1 та копіями прибуткових касових ордерів (а.с. 15-16 справи Заводського районного суду м. Миколаєва № 2-232/07) підтверджено, що до 31 грудня 2004 року вона сплатила позивачу 88055,00 грн.: 26 грудня 2003 р. - 43775 грн.; 14 червня 2004 р. - 15960 грн.; 18 червня 2004 р. - 21280 грн.; 18 серпня 2004 р. - 10640 грн.;    27 грудня 2004 р. - 5400 грн.

У 2005 році відповідачка сплатила ще 46500 грн.: 10 січня 2005 р. - 10800 грн. і 05 квітня 2005 р. - 35700 грн.

Отже, свої зобов'язання щодо оплати за договором 134555 грн. базової вартості ука­заних квартир відповідачка, хоча і з запізненням, але виконала. Позивач проти цього не заперечував і використав отримані грошові суми на будівництво вказаного будинку та свої потреби.

Сам же текст указаного договору не містить такої підстави для його розірвання, як запізнення в оплаті базової вартості квартир.

В той же час, всупереч істотним умовам указаного договору, сам позивач будівницт­во зазначеного будинку в грудні 2004 р. не тільки не завершив, а й до теперішнього часу не ввів його в експлуатацію. Крім того, позивач не виконав свого обов'язку по передачі відповідачці названих квартир, хоча за умовами договору тільки після цього він має право визначати їх остаточну вартість.

До того ж, з матеріалів справи слідує, що звдено не 11 - поверховий, а 12 - поверхо­вий будинок. Отже фактичні витрати позивача на його будівництво значно більші, ніж це раніше передбачалось. Проте такі зміни з відповідачкою не погоджувались і не врегульо­вано.

Окрім того, рішенням Заводського районного суду Миколаївської області від 09 лю­того 2007 p., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 24 квітня 2007 p., по справі за позовом ОСОБА_1 до ЖБК „Екватор-2" про передачу квартири за договором та зустрічним позовом ЖБК „Екватор-2" до ОСОБА_1 про стя­гнення затрат на будівництво квартир в задоволенні як первісного, так і зустрічного позо­вів було відмовлено.

Проте цим рішенням суду було визначено, що ОСОБА_1, сплативши позивачу базову вартість указаних квартир, має право вимагати передачі їй цих квартир після вве­дення зазначеного будинку в експлуатацію. А після цього ЖБК „Екватор-2", в свою чергу, має право вимагати стягнення з ОСОБА_1 підтверджених належним чином фактичних витрат на будівництво переданих їй квартир.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що розірвання вказаного догово­ру з підстав, на які посилається позивач, суперечить цьому договору, обставинам справи і зазначеним вище вимогам цивільного права. Однак, місцевий суд, задовольняючи позов, не звернув належної уваги на таке, а тому ухвалив рішення, яке не відповідає ні обстави­нам справи, ні нормам матеріального права.

В зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції відповідно до вимог пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України року, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2007 р. ска­сувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ЖБК „Екватор-2" до ОСОБА_1 про розірван­ня інвестиційного договору відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох мі­сяців.