Справа №22ц-546/08                                                  Суддя першої інстанції Андрощук В.В.

Категорія 26                                              Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційно­го суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                Буренкової К.О.,

суддів:                                                               Довжук Т.С., Козаченка В.І.

при секретарі судового засідання Негрун І.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та представників відповідачів - Гривень Н.О. і Кібця В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2007 р. за позо­вом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціа­льного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - Фонд соціального страху­вання) та Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Ми­колаївській області (далі - ГУ МНС України ) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виро­бництві.

Позивач вказував, що в результаті нещасного випадку на виробництві, який стався 22 березня 2001 p., він став інвалідом 2-ї групи, втратив 70% професійної працездатності та потребує сторонньої допомоги.

Посилаючись на те, що вказаним нещасним випадком і несвоєчасним складенням ак­ту про нещасний випадок на виробництві йому завдано моральні та фізичні страждання, позивач просив стягнути з Фонду соціального страхування 40000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою місцевого суду від 30 жовтня 2007 р. до участі в справі в якості співвідпо­відача притягнуто ГУ МНС України.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2007 р. в задово­ленні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм мате­ріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову Фонду соціально­го страхування.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та пе­ревіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеля­ційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апе­ляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України від 23 лютого 2007 р. „Про внесення змін до Закону України від 23 вересня 1999 р. „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон від 23 лютого 2007 р.) Фонд соціального страхування звільнений від обов'язку відшкодовувати моральну шкоду.

Між тим, з таким висновком місцевого суду повністю погодитися не можна, оскільки він, всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України, дійшов до нього без належної оцінки наявних у справі доказів, що мають суттєве значення для справи, та як наслідок - неправильно за­стосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до норм ст. ст. 1, 21, 28 та 34 Закону України „Про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професій­ного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. (далі -Закон від 23 вересня 1999 р.), в редакції до змін, внесених Законом від 23 лютого 2007 p., а також Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. (справа про відшко­дування моральної шкоди Фондом соціального страхування), відшкодування моральної шкоди працівникові при стійкій втраті працездатності, у разі пошкодження здоров'я на виробництві, було покладено на Фонд соціального страхування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з УДПО УМВС України в Миколаївській області (тепер - ГУ МНС України в Миколаївсь­кій області) з 08 жовтня 1985 р. по 06 листопада 2001 р.

22 березня 2001 р. під час виконання позивачем трудових обов'язків по протипоже­жній безпеці на території AT „Астра-Транс" з ним стався нещасний випадок на виробниц­тві, внаслідок якого він став інвалідом 2-ї групи з утратою 70% професійної працездатнос­ті, що йому було встановлено 08 жовтня 2001 р.

Після звільнення з роботи та закінчення лікування ГУ МНС України виплатило по­зивачу його витрати на лікування, а необхідні документи передало Фонду соціального страхування, який 12 листопада 2001 р. виніс постанову про виплату ОСОБА_1 од­норазової допомоги та призначив йому щомісячні страхові виплати.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд не врахував того, що право позива­ча на відшкодування моральної шкоди, згідно з висновком МСЕК від 08 жовтня 2001 p., виникло в період дії вказаних вище норм права і на той час дія цих норм не зупинялась.

Водночас, Закон від 23 лютого 2007 р., на який помилково посилався місцевий суд, набрав чинності лише 20 березня 2007 р. а відповідно до ст. 58 Конституції України Зако­ни та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли во­ни пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, за таких умов у позивача були законні підстави вимагати від Фонду соціально­го страхування відшкодування моральної шкоди.

З огляду на такі обставини справи та вимоги зазначених норм матеріального права, рішення суду першої інстанції в силу пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Обговоривши можливість задоволення вимог позивача, колегія суддів встановила, що пунктом 44 Розділу II Закону України від 28 грудня 2007 р. „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в Законі від 23 вересня 1999 р. до пункту 3 розділу XI „Прикінцеві положення" внесені зміни тако­го характеру: в абзаці третьому виключено слова „і моральної (немайнової)", а після абза­цу третього доповнено новим абзацом такого змісту: „відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і чле­нам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року".

Таким чином, з 01 січня 2008 р. і на час розгляду справи апеляційним судом, вимоги потерпілих від нещасних випадків на виробництві про відшкодування їм Фондом соціаль­ного страхування моральної шкоди задоволенню не підлягають. В зв'язку з чим, у задово­ленні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Крім того, рішенням Центрального районного суду М. Миколаєва від 13 квітня 2004 p., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 чер­вня 2004 p., у задоволенні позову ОСОБА_1 до УМНС України в Миколаївській об­ласті про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Наслідком чого є неможливість задоволення теперішніх вимог позивача до цього ж відповідача.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України року, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2007 р. - скасува­ти та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох мі­сяців.