У Х В А Л А

Іменем України

справа №133/550/21

30.03.23 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачуваних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020170000001 від 02.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК, України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , клопотання ОСОБА_4 та його захисника про зміну запобіжного заходу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03.02.2023 у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03.04.2023 включно.

У судовому засіданні від прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожному, строком на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою закінчується, однак не вбачається за можливе, що судовий розгляд буде завершений до закінчення такого строку.

При цьому прокурор вказав, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують, вони не зменшились, а тому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним з метою запобігання ризикам переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у справі шляхом негативного впливу на свідків , продовжувати вчиняти нові злочини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Подані клопотання прокурор підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Обвинувачений заявив клопотання, в якому просив змінити йому міру запобіжного заходу з тих підстав, що він має намір стати на захист держави, вступивши до збройних сил України; при цьому посилався на внесення змін до КПК України, зокрема ст. 616 КПК України, якою передбачено скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або зміна запобіжного заходу з інших підстав. При цьому вказав, що з відповідним клопотання про скасування запобіжного заходу він неодноразово звертався до прокурора, однак усі його звернення прокурором не вирішено, оскільки прокурор вважає, що вона не бачить причин аби змінити міру запобіжного заходу. Крім того, вважає, що ризики передбачені ст. 177 УПК України, наведені прокурором в клопотанні є необгрунтованими та надуманими. Так, на його думку, твердження прокурора щодо зловживання ним алкогольними напоями не доведені, оскільки взяті із характеристики, наданої особою, яка не має права підпису відповідних документів. Також зазначив, що він перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_8 , від спільного проживання з якою у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_9 , а такожспільно із ними проживала дочка від попереднього шлюбу ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , що на його думку спростовує твердження прокурора про відсутність місця проживання та соціальних зв?язків. До того ж зазначає, що він в розшуку не перебував, за попереднім вироком звільнений умовно-достроково; сприяє рослідуванню в рамках даного кримінального провадження, відсутні будь-які скарги чи заяви про вчинення ним протиправних дій, а отже вважає, що є достатньо підстав для задоволення його клопотання про зміну запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого підтримав клопотання свого підзахисного та подав до суду клопотання, в якому просив змінити міру запобіжного заходу на більш м`яку - у виді домашнього арешту, при цьому просив врахувати, що ОСОБА_4 від правоохоронних органів та суду не перераховувався, сприяв слідству, має постійне місце проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває в цивільному шлюбі. Також просить врахувати те, що з 24.02.2022 в Україні оголошено воєнний стан. Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи фізично здоровою, молодою людиною має бажання проходити службу в ЗСУ. Крім того просив врахувати те, що надана стороною обвинувачення характеристика на його підзахисного ОСОБА_4 видана за підписом бухгалтера Флоріанівського старостинського округу, у звязку з чим його підзахисний ставить під сумнів та просить визнати неналежним доказом. Разом з тим, на його адвокатський запит, із відповіді за підписом старосити Флоріанівського старостинського округу вбачається, що старостинський округ не може надати характеризуючі дані на ОСОБА_4 , що є свідченням того, що попередня характеристика за підписом бухгалтера отримана в незаконний спосіб, та обставини викладені в ній не відповідають дійсності.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просили змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 підтримав думку свого підзахисного.

Прокурор заперечувала можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисники вказували, що у разі зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт їх підзахисні невідкладно звернуться до уповноважених осіб з проханням зарахувати їх до лав ЗСУ з метою проходження служби для захисту Держави.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою; клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою; слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу; слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ст. 184 КПК України, клопотання має містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.01.2021 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обґрунтованість підозри була встановлена слідчим суддею при постановленні вказаної ухвали про обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 26.02.2021 до суду був направлений обвинувальний акт щодо вказаних осіб. У подальшому строк тримання під вартою відносно обвинувачених неодноразово судом продовжувався; відповідні ухвали суду не скасовані.

Отже, суд вважає встановленою обгрунтованість підозри, як одну із обставин, що підлягає з`ясуванню.

В обґрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_4 прокурор вказує, що такі ризики не зникли. У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та проживання, не має стійких соціальних зв`язків, зловживає спиртними напоями, згідно характеристики зарекомендував себе з негативної сторони, та, усвідомлюючи суворість покарання за злочин, у якому він обвинувачується, може переховуватись від суду з метою його уникнення. Вказує, що ще не всі свідки допитані, а тому ОСОБА_4 може впливати на них з метою зміни ними показів, наданих на досудовому розслідуванні на свою користь. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує відсутністю джерел для існування, стійких соціальних зв`язків та небажання стати на шлях виправлення після відбування реальної міри покарання.

В обґрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_5 прокурор вказує, що такі ризики продовжують існувати. У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки веде антигромадський спосіб життя, зловживає спиртними напоями, не має постійного місця роботи та проживання, стійких соціальних зв`язків, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, за який покарання передбачене у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, а тому може переховуватись з метою уникнення покарання. Вказує, що усі свідки ще не допитані, а тому він може впливати на них з метою зміни ними показів наданих на досудовому розслідуванні на свою користь. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує відсутністю джерел для існування, стійких соціальних зв`язків та наявності факту притягнення у минулому до кримінальної відповідальності.

Прокурор щодо обох обвинувачених заперечував можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого злочину із застосуванням насильства, за яке передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Суд вважає, що ризики переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення щодо ОСОБА_4 не зникли і не зменшились.

Щодо ОСОБА_11 суд також вважає, що ризик переховування не зник і не зменшився.

Ризик, що ОСОБА_5 може вчинити інший злочин як і раніше залишився недоведеним.

Ризик щодо незаконного впливу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на свідків також продовжує існувати, оскільки не усі свідки допитані у справі, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи обізнаним про їх місцезнаходження, можуть вчиняти дії спрямовані на зміну їх показів. Тобто такий ризик, хоча вже допитано трьох свідків, продовжує існувати, і мають бути вжиті такі заходи, які можуть реально запобігти йому та нівелювати такий ризик.

Такі ризики були встановлені судом раніше, про що зазначено у попередніх ухвалах суду. На цей час судом не вирішується питання щодо встановлення існуючих ризиків, а надається оцінка обставинам щодо їх зменшення або повного зникнення.

Суду не надано доказів, які б вказували про зменшення або повне зникнення встановлених ризиків. Лише плин часу та неможливість розгляду справи з об`єктивних причин саме по собі не свідчить про те, що встановлених ризиків більше немає.

За змістом ст. 616 КПК України, у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Посилання захисника ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на те, що єдиною обставиною, на яку вони посилаються, клопочучи перед судом про зміну запобіжного заходу, є бажання ОСОБА_4 і його зобов`язання перед судом виконати свою обіцянку та піти на службу в ЗСУ не заслуговують на увагу, оскільки ст. 616 КПК України визначає, що така підстава може бути в основі клопотання, адресованого прокурору з проханням скасувати запобіжний захід; і лише прокурор уповноважений на такій підставі клопотати перед судом про скасування запобіжного заходу. Отже, безпосереднє звернення з таким клопотанням до суду не передбачено цією статтею; крім того, положення вказаної норми передбачають саме скасування запобіжного заходу, а не застосування більш м`якого. А отже суд не уповноважений на підставі ст. 616 КПК України приймати рішення про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з метою забезпечення обвинуваченого можливістю вступити на службу до ЗСУ.

Прокурором не заявлено такого клопотання, натомість, прокурором заявлено клопотання щодо продовження запобіжного заходу.

Доказів, які б вказували про можливість застосування до обвинувачених більш м 'якого запобіжного заходу суду надано не було. Наявність встановлених раніше ризиків, які не зникли і не зменшились (за виключенням ризику впливу на свідків, який зменшився частково) обумовлюють доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, продовженні запобіжного заходу, та які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: що обвинувачені, перебуваючи на волі, зможуть переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення (щодо ОСОБА_4 ). Суд вважає, що ризики, які є доведеними, вказують на обґрунтованість клопотання щодо продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, незважаючи на той фат, що частина свідків допитані у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, суд бере до уваги, зокрема, дані про особу обвинувачених, вік та стан здоров`я, щодо яких на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу обґрунтовується тим, що встановлені ризики продовжують існувати, зменшились лише в частині неможливості здійснити вплив на деяких свідків. Обвинуваченими не надано вагомих доказів, які б вказували про зменшення ризиків, на які посилається прокурор, у такій мірі, що вказувало б на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Також суд бере до уваги те, що обвинувачені мають насамперед на меті вступити до лав ЗСУ, що може стати підставою для зупинення провадження у справі до завершення їх служби. Таким чином, суд не вбачає за можливе дійти висновку, що режим перебування під домашнім арештом з одночасним перебуванням на службі у ЗСУ може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених в контексті їх імовірної участі у військових діях; крім того імовірне зупинення провадження у справі ускладнить та значно затягне розгляд справи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігання ризикам, суд вважає, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги стадію кримінального провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не здійснено судове слідство, та не досліджені письмові докази, не допитані усі свідки.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів; доводи обвинувачених про зміну їм існуючого запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт слід відхилити, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним встановленим ризикам шляхом застосуванням до обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 322, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити. Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 30.03.2023 по 28.05.2023 включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити. Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 30.03.2023 по 28.05.2023 включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів до Вінницького апеляційного суду.

Повна ухвала буде проголошена 04.04.2023 о 16:40.

Суддя ОСОБА_1

Дата документу 30.03.2023