ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/16028/16 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 № Т/56-13, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № Т/56-13 від 22.06.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 скасовано постанову суду першої інстанції і задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 скасовано постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.06.2016 № Т/56-13.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та відмовити у задоволенні позову.

Доводи апелянта аналогічні тим, які викладені у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані зокрема тим, що рішення відповідача в межах спірних правовідносин прийнято з дотриманням вимог закону. Крім того, зауважено, що належний позивачу автомобіль BMW X5, 2015 р.в., об`єм двигуна 1995 куб.см., НОМЕР_1 , був об`єктом оподаткування, а отже спірне податкове повідомлення-рішення № Т/56-13 від 22.06.2016 прийнято правомірно.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 2016 році був власником автомобіля BMW Х5, об`єм циліндрів двигуна - 1995 куб.см., дизель, 2015 р.в., н.д.р. - НОМЕР_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 , відомостями з бази даних автоматизованої інформаційної системи МВС України станом на 09.04.2016, наданих відповідачу листом Територіального сервісного центру № 8044 від 20.04.2016 № 3848/9.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2016 № Т/56-13, яким позивачу нараховано транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль позивача не відносився до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році, а отже підстави для нарахування відповідачем спірного транспортного податку були відсутні.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Приписами п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким викладено в новій редакції ст.ст. 265 - 267 ПК України і передбачено сплату фізичними особами транспортного податку.

Рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" та викладено його в новій редакції, в якій установлено транспортний податок і затверджено Положення про транспортний податок (додаток 2).

Отже, з 01.01.2015 до переліку місцевих податків і зборів законом віднесено транспортний податок, який встановлений у м. Києві рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 і є обов`язковими до сплати на території м. Києва.

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 № 909-III "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (Закон № 909), яким пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України викладено в новій редакції.

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Як визначено у п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (пп. 267.6.1); податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2).

Рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 № 103/103 внесено зміни до додатка 2 (Положення про транспортний податок) до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923), аналогічні тим, які внесені Законом № 909.

Рішення Київської міської ради від 11.02.2016 № 103/103 офіційно опубліковано в газеті "Хрещатик" за лютий 2016 року № 19.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішення Київської міської ради від 11.02.2016 № 103/103 не встановлює транспортний податок у м. Києві, а лише вносить зміни до об`єкту оподаткування цим податком.

Оскільки вказане рішення Київської міської ради не є рішенням про встановлення місцевого (транспортного) податку, то положення пп.пп. 12.3.4, 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як помилково вважає представник позивача. Натомість до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення ст. 267 ПК України у редакції Закону № 909 та рішення Київської міської ради від 11.02.2016 № 103/103.

Щодо не додержання принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого у п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, то ПК України не містить норм, які б у цьому випадку відстрочували зміни чи визнавали їх такими, що не підлягають застосуванню.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зауважив про помилковість тверджень позивача про неможливість застосування рішення Київської міської ради від 11.02.2016 №103/103 у 2016 році.

Поряд з цим, оцінюючи правомірність віднесення відповідачем належного позивачу автомобіля до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році, слід враховувати наступне.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" місячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року становив 1378 грн, а відтак, об`єктом оподаткування у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Згідно з Методикою (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14).

Отже, виключно інформація Мінекономрозвитку про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, є підставою для висновку про наявність або відсутність підстав для віднесення такого транспортного засобу до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016р. та, відповідно, прийняття органом доходів і зборів податкового повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.

З урахуванням висновків Верховного Суду про необхідність з`ясування отриманої відповідачем від Мінекономрозвитку інформації про автомобіль позивача і ненадання відповідачем до суду таких доказів ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2018 було витребувано від відповідача докази на підтвердження отриманої від Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Відповідач не надав до суду доказів отримання від Мінекономрозвитку інформації про середньоринкову вартість автомобіля позивача, яка була у його розпорядженні на дату винесення оскаржуваного рішення (22.06.2016), а також не повідомив суду причин неподання витребуваних доказів, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними у ній доказами.

Враховуючи, що витребувані від відповідача докази мали вирішальне значення, то їх ненадання відповідачем у сукупності з його додатковими письмовими поясненнями і копією листа до Мінекономрозвитку від 25.10.2018 №32557/9/26-15-10-05-33 свідчать про відсутність у відповідача відомостей про середньоринкову вартість автомобіля позивача на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про що вірно вказано судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що відповідач не довів обґрунтованість віднесення автомобіля позивача до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно з пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України.

У справі наявна копія листа Мінекономрозвитку від 29.06.2017 № 3805-04/21883-07, яким у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що середньоринкова вартість легкового автомобіля BMW Х5 з об`ємом циліндрів двигуна - 2000 куб.см., дизель, 2015 р.в. та пробігом 27000 км у 2016 році становила 777938,18 грн. з ПДВ.

Так, копія листа Мінекономрозвитку від 29.06.2017 №3805-04/21883-07 є належним і допустимим доказом, що містить достовірну інформацію про середньоринкову вартість автомобіля позивача станом на 2016 рік з урахуванням нормативного середньорічного пробігу у розмірі 27000 км, яка не перевищувала граничну вартість (1033500 грн), а тому автомобіль позивача не відносився до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим згадане податкове повідомлення-рішення правомірно визнано протиправним та скасовано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 № Т/56-13 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко