Справа № 212/8641/20

2/212/575/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року                 м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., при секретарі судового засідання Голуб О.В., за участі ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2020 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В обґрунтування позову зазначила, що 30.10.2020 року її квартира була повністю залита водою внаслідок того, що сусід зверху – відповідач ОСОБА_2 допустив недбале поводження з опалювальними приборами та стався витік води з батареї опалювання у квартирі, яка належить відповідачу і протягом цілого дня її квартиру затоплювала вода. Відповідач, внаслідок власної безвідповідальності спричинив їй збиток. Розмір спричиненого збитку встановлено експертним шляхом та визначено в сумі 58131 грн. Окрім матеріальної шкоди вона зазнала й моральних страждань. Внаслідок затоплення квартири наступили наслідки, яких вона не бажала, а саме повністю змінився образ життя, перші 4 дня після затоплення була повністю відсутня електрика у квартирі, вона проживала у темряві, не могла приготувати собі їжі, оскільки квартира обладнана електроплитою. Особливого душевного хвилювання додавав той факт, що лише нещодавно вона зробила ремонт в квартирі. Внаслідок безвідповідального ставлення відповідача до обов`язків добросусідства, вона змушена була докладати зусиль для нормалізації свого життя та приведення його у звичайне русло, а потім шукати юридичну підтримку, нести додаткові витрати на пошуки експерта та адвоката. Увесь час відповідач ухиляється, не бажає у добровільному порядку відшкодовувати нанесені збитки та залагодити свою провину. Моральну шкоду оцінює в 20000 гривень. На підставі викладеного позивач просила стягнути з відповідача на її користь завдану матеріальну шкоду в сумі 28131 грн., моральну шкоду в розмірі 20000грн., 2800 грн. за проведення експертного дослідження, 4000 грн. – витрати на адвоката та 840,80 судового збору.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року позовну заяву залишено без руху.

15.01.2021 року позивач усунула недоліки.

Ухвалою суду від 16.02.2021 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

31.03.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що в Акті не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, відсутній висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Тому Акт не може бути належним та допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди. Крім того він не погоджується з тим, що він є належним відповідачем. Як зазначено позивачем, витік води стався з батареї централізованого опалення у квартирі відповідача. Конкретною причиною витоку води був дефект згону біля опалювального приладу (батареї), внаслідок якого сталася розгерметизація з`єднання металопластикової труби з батареєю опалення. Дане з`єднання не витримало тиску води у системі опалення в момент його запуску на початку опалювального сезону 30.10.2020р. Оскільки ні його, ні членів його сім`ї не попереджали про запуск води у систему опалення та не просили бути присутніми дома в цей час, тому в даній справі відповідачем повинен бути балансоутримувач будинку АДРЕСА_1 . Також відповідач вважає непідтвердженою вартість заявленої до досягнення матеріальної шкоди, оскільки документ на її підтвердження складено з грубим порушенням «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень». За таких обставин моральна шкода також не підлягає стягненню з відповідача.

30.04.2021 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на її користь в рахунок відшкодування спричиненого збитку кошти в сумі 28870,80 грн. з кожного.

Ухвалою суду від 10.08.2021 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. Провадження в справі зупинено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду від 10ю08ю20021 року без змін.

Ухвалою суду від 03.12.2021 року провадження в справі поновлено.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року надано експерту додаткові матеріали для виконання ухвали суду від 10.08.2021р. Провадження в справі зупинено.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року провадження в справі поновлено.

Ухвалою суду від 26.05.2022 року надано експерту матеріали цивільної справи для виконання ухвали суду від 10.08.2021р. Провадження в справі зупинено.

08.08.2022 року на адресу суду надійшов висновок експерта № 15/22.

Ухвалою суду від 11.08.2022 року провадження в справі поновлено.

10.11.2022 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року закрито підготовче судове засідання. Справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 22.03.2023 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 закрито.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача  адвокат Починок О.І. матеріальну шкоду визнали частково, проти моральної шкоди заперечували в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, допитавши експерта, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного в ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорної конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно п.2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та додатку № 4 у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Акт складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка, представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, також в акті чітко зазначаються причини залиття та висновки і рекомендації комісії про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду. При цьому з актом ознайомлюються мешканці квартир, які мають відношення до складеного акту. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги (Постанова Верховного Суду від 27.03.2019 року справа № 643/19078/15-ц, провадження № 61-17962св18).

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд повинен враховувати, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована,то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Позивачка ОСОБА_1 є власником квартири за АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним паспортом на квартиру.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 є власниками квартири за АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме.

Відповідно до копії Акту про понесені збитки в квартирі АДРЕСА_2 , від затоплення із 9 поверху - кв. АДРЕСА_4 за тією ж адресою. 30.10.2020 о 18-00. Присутні власник квартири - ОСОБА_1 , власник квартири АДРЕСА_4 – ОСОБА_5 , Голова ОСББ «Добрий господар КР» - Чорнокур Н.М., власник квартири АДРЕСА_5 – ОСОБА_6 . Під час візуального огляду приміщення квартири встановлено:

1.Повне пошкодження стелі на кухні;

2.Часткове пошкодження стелі в за лі;

3.Повне пошкодження шпалер на кухні та двох стін зали;

4.Пошкодження водою кухонних меблів;

5.Повне пошкодження ламінату в залі;

6.Відсутність електроживлення на кухні;

7.Справність холодильника вимагає перевірки (не має живлення);

8.Підлога на кухні повністю залита шаром води.

Відповідно до звіту про оцінку вартості нанесеної шкоди майну, яка виникла внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_6 висновку, складеного судовим експертом Бризгаліним Д.В., - вартість шкоди склала 58131,72 грн.

За клопотанням відповідача в справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №15/22 - вартість ремонтно-будівельних робіт (відновлювального ремонту), проведення яких необхідне у квартирі АДРЕСА_2 для усунення наслідків затоплення (залиття), станом на час дослідження складає 7410,00 грн. з ПДВ, а розмір завданої матеріальної шкоди складає 7040,28 грн.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачу було завдано матеріальної шкоди в розмірі 14450,28 грн. в наслідок залиття її квартири, що сталось з вини відповідачів. А тому до стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає матеріальна шкода, що була завдана в наслідок залиття квартири, в розмірі 14450,28 грн.

Визначаючи розмір завданої шкоди суд керується розміром встановленим висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №15/22, яка була проведена на підставі ухвали суду. Також суд взяв до уваги незгоду відповідача з висновком експерта, який було надано позивачем.

ОСОБА_1 було сплачено 2800 грн. за звіт про оцінку вартості нанесеної шкоди майну, яка виникла внаслідок залиття квартири, однак оскільки судом звіт даного експертного дослідження не приймався до увагу, то витрати пов`язані з його проведенням не відшкодовуються.

Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому доведенню у спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як зазначалось вище, у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди. Позивач довела задану їй шкоду, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, а відповідач у відповідності до положень статей 12,76-81 ЦПК України це не спростував і не довів відсутність своєї вини.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, яка фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлений факт затоплення квартири позивача через протиправні дії відповідачів. Оскільки, затоплення квартири призвело до стресу позивача, змін в її житті, виникнення необхідності проведення робіт по відновленню квартири, докладання додаткових зусиль для нормалізації свого життя, суд, з урахуванням характеру страждань, обсягу заподіяної шкоди вважає, що сума в 20000 грн. є достатньою грошовою компенсацією завданої позивачу моральної шкоди.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 840,80 грн., сплачений нею при подачі позову, тому суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача.

Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.

Згідно із ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 24.11.2020 року укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Гуртовим С.В. Відповідно товарного чеку ОСОБА_1 за послуги з надання правничої допомоги сплачено 4000 грн.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Таким чином суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Суд встановив, що позивачкою понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

При цьому суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивачки на правничу допомогу в сумі 4000 грн. були доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.

На підставі ст.ст. 11, 22, 23, 322, 1166, 1192 ЦК України, керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 263-266, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування спричиненого матеріального збитку кошти в сумі 14450,28 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 20 000,00 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на адвоката в розмірі 4000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення буде складено 03 квітня 2023 року.

                Суддя:                 О. Г. Пустовіт