Справа №572/3043/22

                                                                        Провадження № 2/571/42/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року                                                                смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Верзун О.П.,

за участю секретаря судового засідання Шупрудько І.М.,

представників сторін: Ільків М.М., Черняковського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвоката Ільків Миколи Миколайовича до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування, -

встановив:

До Рокитнівського районного суду надійшла позовна заява подана представником ОСОБА_3 в інтересах позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН», про стягнення на їх користь страхового відшкодування у розмірі 19500 грн. моральної шкоди та 5027.50 грн. - витрат на поховання, а всього 24527,50 грн. на користь ОСОБА_1 та 19500 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_2 .

Крім того, представник просить стягнути на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 2150,36 грн., три відсотки річних у розмірі 129,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 269,80 грн., а всього разом - 2549,18 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000грн.

На користь ОСОБА_2 просив стягнути пеню в розмірі 1907,59 грн., три відсотки річних в розмірі 102,58 грн. , інфляційні втрати в розмірі 214,50 грн. , всього разом – 2026,67 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

В позові посилається на те, що 10 грудня 2021 року приблизно о 20 годині 00 хвилин на 94 км +700м автодороги Київ-Ковель-Ягодин, поблизу с. Українка, Коростенського району Житомирської області трапилася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , рухаючись у напрямку м. Ковель Волинської області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого він загинув на місці від отриманих тілесних ушкоджень.

За вказаним фактом 11.12.2021 внесено відомості до Єдиного реєстру

досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність водія застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів ТДВ «СК Гардіан» відповідно до полісу № АР/5983918. Зазначена обставина не заперечувалась сторонами.

Позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого.

Посилаючись на положення п.2 ст.22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту Закону) позивачі 21.12.2021 надіслали заяву відповідачу про виплату страхового відшкодування -78000,00грн., з яких по 39000,00грн. моральної шкоди кожному з них, як батькам загиблого.

28.12.2021 збільшено вимоги про виплату страхового відшкодування відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону – включивши до відшкодування 10055,00грн. витрат на поховання на користь матері загиблого, а всього – 88055,00 грн.

26.07.2022 відповідачем виплачено на користь позивача ОСОБА_1 - 24527,50 грн. та позивача ОСОБА_2 -19500,00 грн., оскільки відповідач зменшив страхове відшкодування на 50 % від суми на підставі п. 36,3 ст. 36 Закону, відповідно до якого у разі заподіяння шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями кількох осіб, розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу на кількість осіб.

Посилання на вказану норму сторона позивача вважає невірною, у зв`язку з чим звернулась до суду.

27.12.2022 представником позивачів подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої на користь ОСОБА_1 слід стягнути 24527,50 грн., з яких 19500,00 грн. – моральна шкода, 5027,50 грн. – витрати на поховання. Крім того, 5913,48грн. – пені, 354,81 грн.- три відсотки річних , 1553,96 грн. – інфляційних втрат та 6000 грн. витрат на правничу допомогу; на користь ОСОБА_2 19500,00грн. моральної шкоди, 4701,37 грн. – пені, 282,08 грн. – три відсотки та 1235,44 грн. інфляційні втрати та 6000 грн. на правничу допомогу (а.с. 96-99).

18.01.2023, уточнивши свої позовні вимоги, представник позивачів остаточно просив стягнути на користь ОСОБА_1 - 24527,50 грн., з яких 19500,00 грн. – моральна шкода, 5027,50 грн. – витрати на поховання, 6215,87 грн. – пені, 401,18 грн.- три відсотки річних, 1553,96 грн. – інфляційних втрат та 6000 грн. витрат на правничу допомогу; на користь ОСОБА_2 19500,00грн. моральної шкоди, 4994,78 грн. – пені, 318,95 грн. – три відсотки річних, та 1235,44 грн. - інфляційні втрати та 6000 грн. на правничу допомогу (а.с. 144-148).

Уточнені позовні вимоги представник позивачів підтримав у судовому засіданні та просив позов задоволити в повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив, в якому позовні вимоги заперечуються. Відповідачем визнається, що 19.09.2021 між ним, ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_6 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності – поліс № АР/5983918, забезпечений транспортний засіб «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням будь-якої особи, яка правомірно керує транспортним засобом. Страхова сума за договором за шкоду, завдану майну 130000 грн., життю та здоров`ю -260000 грн., франшиза-2600 грн. 26.07. 2022 виплачено страхове відшкодування в розмірі 44027,5 грн., з яких ОСОБА_1 - 19500 грн. у відшкодування моральної шкоди,5027,5 грн. – витрат на поховання та 19500 грн. Посилаючись на положення ч. 1,2,5 ст. 1187, ч. 2 ст. 1193 ЦК України вважає, що особа, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеню її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Стверджують, що груба необережність має місце і тоді, коли особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала і ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути. З посиланням на постанову про закриття кримінального провадження від 30.04.2022 доводять, що в крові ОСОБА_5 виявлено спирт етиловий в концентрації -2,76 проміле, що в живих осіб може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння та метиловий спирт у концентрації 0,47 проміле. Окрім того, на доведення правомірності прийнятого рішення, відповідач зазначає що вказаної постанови, пішохід ОСОБА_5 переходив проїзну частину дороги у темну пору доби поза межами пішохідного переходу, у темному одязі, не маючи світлоповертаючих елементів, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, що у подальшому призвело до ДТП внаслідок якої він отримав тілесні ушкодження, від яких загину на місці. З технічної точки зору, причиною настання ДТП стали обставини, пов`язані із діями пішохода ОСОБА_5 , внаслідок яких в момент настання об`єктивної можливості виявити пішохода, який вийшов на проїзну частину, водій транспортного засобу вже був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. Таким чином, відповідач заперечує заявлені позовні вимоги, вважаючи, що в діях потерпілого наявна груба необережність, що є підставою для розподілу розміру страхового відшкодування на кількість відповідальних осіб. А тому, на думку відповідача, відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов`язання припинено його виконанням, проведеним належним чином (а.с 113-119).

У відповіді на відзив позивач не погоджується із твердженнями відповідача, звертаючи увагу на те, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майна потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України та не заперечує, що Закон спрямований на нормативне врегулювання умов, розміру та порядку страхових виплат. Статтею 36 Закону передбачено, що страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні такого. Рішення зобов`язаний прийняти не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. За обставин, зазначених у позові страхове відшкодування відповідач мав прийняти у межах страхової суми, а тому посилання відповідача лише на обставини, про які йдеться у постанові про закриття провадження у справі є неправомірним. Крім того, у постанові не зазначено про грубу необережність потерпілого. Також позивач вважає, що особа, яка завдала шкоду джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Смерть потерпілого настала в результаті наїзду на нього одного автомобіля. Норми ст. 1187 ЦК не можуть поширюватися на пішохода. Тому, часткова виплата страхового відшкодування з власних мотивів є уникненням від обов`язку страховика сплатити відшкодування у повному обсязі (а.с. 155-160) .

Таким чином, із доводів позивача, вбачається, що смерть пішохода ОСОБА_5 настала в результаті наїзду на нього автомобіля.

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Однак, представником сторони позивача долучено до позову постанову заступника начальника СВ ВП № 1 Коростенського РУП в Житомирської області Кириченка В.В., відповідно до якої «…В умовах даної пригоди водій автомобіля «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути наїзду пішохода ОСОБА_7 шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху… У даній дорожній обстановці водію автомобіля «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.2.,п.12.3 та п.18.1 ПДР України. В наведеній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 невідповідностей дій технічним вимогам п. 12.2., п.12.3 та п.18.1 ПДР України не вбачається. … З технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди є рух пішохода ОСОБА_5 в напрямку смуги руху автомобіля «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер  НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 в момент знаходження останнього від місця наїзду на відстані недостатній для зупинки автомобіля з метою запобігання наїзду… В крові трупа ОСОБА_5 виявлено спирт етиловий в концентрації 2,76 ‰, що відносно до живої особи відповідало б сильному ступеню алкогольного сп`яніння, також виявлено метиловий спирт у концентрації 0,47 ‰. Таким чином, у ході досудового слідства було встановлено, що пішохід ОСОБА_5 в порушення вимог розділу Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме п.п.4.4,4.14 ПДР України, переходив проїзну частину автодороги у темну пору доби, поза межами пішохідного переходу, тобто на відстані 7,5 м. до пішохідного переходу перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у темному одязі не маючи на ньому світлоповертаючі елементів, нічим не виділяючи себе, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, що у подальшому потягло до дорожньо-транспортної пригоди унаслідок якої він отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці.»

З врахуванням викладеного кримінальне провадження № 12021060510000299 за ч. 2 ст. 286 КК України закрито на підставі п.2 ч. 1ст.284 КПК України, тобто за відсутністю у діях водія ОСОБА_6 ознак складу даного кримінального правопорушення. Відомості про прийняте процесуальне рішення у кримінальному провадженні внесено до ЄРДР.

Вказана постанова надана представником позивача, з огляду на що суд приймає до уваги, що про прийняте рішення позивачам було відомо. Матеріали справи не містять відомостей про її оскарження, вказана постанова не була скасована та є чинною, що сторонами не заперечується, а відтак визнається.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Таких обставин судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що на момент ДТП пішохід перебував у стані алкогольного сп`яніння, що відносно живої людини відповідало б сильному ступеню алкогольного сп`яніння. Саме дії пішохода, які полягали у переході проїзної частини автодороги у темну пору доби, поза межами пішохідного переходу, у стані алкогольного сп`яніння, у темному одязі без світлоповертачів, не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху призвели до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої він отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці, що і було встановлено досудовим слідством.

Отже, пішохід ОСОБА_5 порушив вимоги розділу Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зокрема, п.п.4.4,4.14 ПДР України. У зв`язку з цим, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди є рух пішохода ОСОБА_5 .

Натомість в діях водія ОСОБА_6 невідповідностей дій технічним вимогам п. 12.2., п.12.3 та п.18.1 ПДР України не вбачається.

Суд, оцінивши встановлені обставини, дійшов до переконання, що такі дії пішохода цілком підпадають під ознаки грубої необережності, оскільки відповідно до Розділу 1 Правил дорожнього руху, учасником дорожнього руху є серед іншого, особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід ( 1.10 ПДР ). ПДР відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до якого учасники зобов`язані знати й неухильно виконувати ці вимоги і кожен з учасників має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила. Дії чи бездіяльність учасників не повинні створювати небезпеку чи перешкоду, загрожувати життю або здоров`ю громадян. Особи, що порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пішохід – це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу.

Розділом 4 ПДР передбачено, насамперед, конкретні обов`язки та права пішоходів, як учасників дорожнього руху.

Так, відповідно до п. 4.4. ПДР України (далі Правил), у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

Пункт 4.7. Правил зобов`язує пішоходів переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

У відповідності до п 4.8.Правил, якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

Згідно із п.4.14. Правил пішоходам забороняється:

а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;

в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;

г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

Отже, всупереч п. 4.14 Правил пішоходом було порушено вказані заборони та норми п.4.4 Правил.

Порушення норм і правил поведінки, і зокрема, Правил дорожнього руху, в незалежності від наслідків завжди є умисним, оскільки апріорі неможливо порушити встановлену норму необережно. Отже, на порушення будь-якої правової норми завжди є і був умисел, але ставлення до наслідків, які потягло таке порушення правил може бути і з необережності. При цьому, стан алкогольного сп`яніння не є обставиною, що пом`якшує відповідність чи звільняє від її настання.

Відповідно до положень ч.7 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1193 ЦК України передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню школи, то залежно від ступеню вини потерпілого ( а вразі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеню її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз спеціальної норми, щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - ст. 1187 ЦК України, презюмує принцип відповідальності власника такого джерела незалежно від вини, однак, і передбачає випадки, коли така шкода не відшкодовується. Так, відповідно до ч. 5 ст. 1187ЦК України, володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

Тому, обов`язок доказування, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача,- покладається на відповідача.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, Законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини заподіювача шкоди поєднуються з відносинами його обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, як власника наземного транспортного засобу. Отже, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіяювача шкоди, який і виплачує страхове відшкодування замість заподіювача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Нормами п. п. 27.1, 27.4, ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

За приписами абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з абз. 1-3 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

-у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

-у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст. 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Позивачем подано заяву про виплату страхового відшкодування у межах визначеного 3-річного строку із моменту скоєння ДТП.

Відповідачем відшкодовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 19500 грн. кожному, відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та крім того, ОСОБА_1 - витрати на поховання в розмірі 5027,50 грн., відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Факт виплати підтверджується платіжними дорученням № 6840 від 26.07.2022 та № 6849 від 26.07.2022.

Таким чином, відповідачем прийнято рішення про відшкодування шкоди в частині? що складає 50 % від заявленої до стягнення суми страхового відшкодування.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» правила ст.454 ЦК (а на момент розгляду справи - ст. 1193 ЦК України) про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з врахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого (знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.), а не проста необачність.

У ст.15 ЦК України та ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та може, в порядку, визначеному законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На переконання суду, позивачем не надано достатніх та допустимих доказів у підтвердження тієї обставини, що поведінка потерпілого підпадала під ознаки простої необачності. Натомість, стороною відповідача доведено факт грубої необережності потерпілого, як учасника дорожнього руху, оскільки внаслідок його умисних дій, які полягали у порушенні пунктів 4.4, 4.14 Правил дорожнього руху, а саме у переході проїзної частини автодороги у темну пору доби, поза межами пішохідного переходу, у стані алкогольного сп`яніння, у темному одязі без світлоповертачів, не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, що в подальшому призвели до виникнення дорожньо-транспортної пригоди та наслідків у вигляді смерті потерпілого.

Враховуючи наведене, на підставі положень ст. 1193 ЦК України відповідачем у добровільному порядку було сплачено позивачам моральну шкоду у розмірі по 19500 грн. кожному, витрати на поховання у розмірі 5650,00 грн., з огляду на що порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 1166, 1167,1187, 1193 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 22, 27, 35, 36, 37, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 247, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 03.03.1997 року Рокитнівським РВУМВС України в Рівненській області.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 виданий органом № 5625 від 10.09.2020.

Відповідач: ТДВ «Страхова компанія «Гардіан», код ЄДРПОУ: 35417298, м. Київ, вул. Саксаганського, 96.

Повний текст рішення складено 13 березня 2023 року.

Суддя: