Справа № 464/4240/15-ц

пр.№ 2/464/9/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       27.03.2023 м. Львів

                                                      Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мички Б.Р.

секретар судового засідання Ірочко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні та вселення,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів та вселення його в цю квартиру, встановити порядок користування нею. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказана квартира належить йому з відповідачем на праві спільної часткової власності по ідеальній частці, проживали в ній з відповідачем та двома малолітніми дітьми. Однак, при поверненні додому після нетривалого перебування у лікарні не зміг потрапити до квартири, оскільки відповідач змінила замки. Квартира придбана подружжям 13.09.2004 року, виділити в натурі належну йому ідеальну частку квартири є неможливим. Таким чином, невизнання відповідачем його прав та законних інтересів як співвласника квартири, а також чинення з її боку перешкод у доступі до його майна та його розпорядженням, призвело до необхідності звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Відтак, з метою реалізації своїх майнових прав, просить суд усунути перешкоди в користуванні вказаною квартирою, та встановити порядок користування спільним житлом.

Ухвалою судді (суддя Радченко Е.А.) від 03.06.2015 у цій справі відкрито провадження та призначено її судовий розгляд.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 30.09.2015 (суддя Радченко Е.А.) провадження у справі було зупинене на підставі заявленого представником відповідача клопотання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 року справа надійшла в провадження судді Мичка Б.Р.

Ухвалою судді від 31.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та поновлено провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, представник подав до суду клопотання за змістом якого позов, з урахуванням показів свідків, підтримує та просить такий задовольнити, а розгляд справи здійснювати у відсутності позивача та його представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, хоча відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомила, а тому, згідно ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу заочно, у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін та з врахуванням поданого представником позивача клопотання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що сторонам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №4534 від 13.09.2004, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А.В., належить відповідно по частці квартири на праві приватної спільної часткової власності.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №327020914 від 27.03.2023 квартира за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , форма власності в кожного «приватна спільна часткова», частка 1/2.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Також, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 383 ЦК України передбачено, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. ст. 150, 155 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім передбачених законом випадків.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Вирішуючи даний позов, суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 310/9577/19, згідно з яким у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майно власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Підставою для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.

Із пояснень позивача у позовній заяві вбачається, що між сторонами існують неприязні відносини стосовно користування спільною квартирою, на основі яких між сторонами виникають конфлікти. Обґрунтованість доводів позивача про відсутність у нього доступу до квартири у зв`язку зі зміною замків підтверджується його зверненням до правоохоронних органів, копією листа від 30.04.2015, адресованого позивачу (а.с.5) та заявою до Сихівського РВ від 20.04.2015 (а.с.26).

Зважаючи на наведені норми права та дослідивши обставини справи в сукупності, суд вважає, що позивач як співвласник квартири має право на реалізацію свого права володіння та користування нерухомим майном. Оскільки позивачу чиняться перешкоди, тому такі перешкоди слід усунути шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 надати позивачу ключі від усіх замків до вказаної квартири, а тому позов підлягає до задоволення.

Щодо врегулювання користування вказаною квартирою, суд приходить до висновку про можливість встановлення такого порядку користування, який є варіантом, що найбільш наближено відповідатиме розмірам житлової площі належної сторонам та інтересам сторін, саме позивачу у користування слід виділити кімнату, позначену в технічному паспорті під №5, площею 11,6 кв.м., у володіння та користувапння ОСОБА_2 залишити кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою "6" площею 15, 6 кв.м. Інші приміщення квартири - кухню, вбиральню, ванну, коридори, балкон та кладовку слід залишити у їх спільному користуванні.

При цьому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі в розмірі 246, 60 гривень.

Керуючись ст.ст. 2,12,81,89, 258, 259,263-265,268,273, 280,354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 369 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом передачі ключів від квартири та вселити ОСОБА_1 в цю квартиру.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 у володіння та користування кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою "5" площею 11, 6 кв.м., у володіння та користувапння ОСОБА_2 залишити кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою "6" площею 15, 6 кв.м.

Приміщення кухні, вбиральню, ванну кімнату, коридору, балкон та кладовку площею 8 кв.м., яка знаходиться на першому поверсі в другому під`їзді будинку АДРЕСА_3 залишити у їх спільному користуванні

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 246 (двісті сорок шість) грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 31.03.2023, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження: м. Львів, пр. Червоної Калини, 66.

Головуючий Б.Р. Мичка