УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 461/5495/15-к

провадження № 51- 2078 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року,

встановив:

Засуджений ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вищезазначених судових рішень у касаційному порядку. Крім того, засуджений просить поновити йому строк на касаційне оскарження. В обгрунтування свого клопотання вказує, що повний текст ухвали апеляційного суду від 14 грудня 2022 року був отриманий ним 12 січня 2023 року, в зв`язку з чим він не мав змоги вчасно подати касаційну скаргу.

Дослідивши доводи клопотання, долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

За приписами ч. 1 ст. 26 КПК, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 117 КПКпередбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Також Суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом тримісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску засудженим строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить із наступного.

З оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції видно, що апеляційний розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 14 грудня 2022 року відбувся за його участю,учасникам судового провадження було роз`яснено порядок та строк оскарження цього судового рішення.

Однак, із касаційною скаргою засуджений звернувся 28 березня 2023 року (згідно даних Укрпошти на конверті), тобто поза межами строку касаційного оскарження.

При цьому, зі змісту клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вбачається, що засудженим не наведено будь-яких обставин, у розумінні статті 117 КПК, які б не залежали від його волевиявлення, та були б пов`язані з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що завадили йому своєчасно звернутися з касаційною скаргою.

Колегія суддів не може визнати поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження посилання засудженого на ознайомлення з повним текстом оскаржуваної ухвали апеляційного суду у січні 2023 року, з огляду на приписич. 2 ст. 426 КПК. Зважаючи на те, що ухвала апеляційного судупостановлена за участю ОСОБА_4 , який на момент постановлення цього судового рішення під вартою не перебував, а отже про дату оголошення повного тексту також був обізнаним, тому в даному випадку застосовуються загальні положення ст. 426 КПК, якими передбачено, що касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. Крім того, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не йдеться про те, що засуджений в розумні інтервали часу вживав заходів, щоб отримати повний текст судового рішення в межах строку на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_4 пропущеного строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.

За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути засудженому, оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження, а підстав для його поновлення немає.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Сихівського районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, залишити без задоволення.

Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3