Справа №369/9999/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 ,

Провадження № 11-кп/824/2859/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

28 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 16 березня 2023 року до 14 травня 2023 року включно та залишено як альтернативу даному запобіжному заходу - заставу у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 134 200 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12022111050002595 від 19 серпня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 16 березня 2023 року до 14 травня 2023 року включно. Залишено як альтернативу даному запобіжному заходу - заставу у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову, якою зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні, а прокурором не надано жодних конкретних доказів щодо підтвердження їх існування. Вважає, що розмір застави є непомірним для ОСОБА_8 . Крім того, зазначає, що в судовому засіданні в суді першої інстанції сторона захисту просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобу контролю, однак суд першої інстанції на думку захисника, необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання. Вважає, що поза увагою суду залишились ті факти, що сторона захисту підтвердила наявність житла та соціальних зв`язків обвинуваченого. Також вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою судом не враховано належним чином особу обвинувачено, щодо якого стороною обвинувачення не надано жодних негативних характеристик і який не є раніше судимою особою.

Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який, зокрема на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свої вимог зазначає, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні, зокрема зазначає, що наміру переховуватись від суду чи впливати на свідків у нього немає. Крім того, зазначає, що судом належним чином не враховані усі доводи сторони захисту щодо можливості зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку захисника, яка підтримала апеляційні скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.

Всупереч доводам апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 належним чином дослідив всі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, дані, що характеризують особу обвинуваченого, характер та тяжкість злочину, який йому інкриміновано, та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальні правопорушення.

Так, судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Крім того, судом враховано те, що ОСОБА_8 є громадянином іншої держави, на території України не має міцних соціальних зв`язків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого, на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд взяв до уваги особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та правильно прийшов до переконання, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки стороною захисту не надано доказів того, що орендодавець має право розпорядження вказаним ними житловим приміщенням, то доводи сторони захисту про наявність у обвинуваченого гарантованого місця проживання є необґрунтованими та ніяким чином не спростовують встановленні у даній справі наявних ризиків.

Таким чином, твердження захисника та обвинуваченого про те, що судом не досліджувалось, чи може бути до обвинуваченого застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд дослідив доводи сторони захисту про зміну забіжного заходу на більш м`який та знайшов їх необґрунтованими, так як не доведено, що більш м`які запобіжні заходи будуть гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.

На думку колегії суддів, обставини, які зазначені обвинуваченим та його захисником в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні, всупереч доводам захисника, відповідним і достатнім є визначений судом першої інстанції розмір застави.

Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, врахував обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_8 його майновий стан, та дійшов до обґрунтованого висновку щодо необхідності визначити обвинуваченому заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134 200 грн. (сто тридцять чотири тисячі двісті грн.), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання покладених на нього обов`язків.

На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже, доводів на спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції захисником та обвинуваченим не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення без змін.

Керуючись положеннями ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 16 березня 2023 року до 14 травня 2023 року включно та залишено як альтернативу даному запобіжному заходу - заставу у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 134 200 грн. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Суддя Суддя