12.04.2011

Справа №22ц - 1652                                                             Головуючий в І інстанції:

                                                                                           ОСОБА_1

Категорія: 67                                                                       Доповідач: Майданік В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          2011 року квітня місяця 12 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Ігнатенко П.Я.,

                               ОСОБА_2

при секретарі          Прохоровій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Бериславського району Херсонської області, діючого в інтересах держави, на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2008 року у справі за заявою ОСОБА_3 (заінтересована особа –СГІРФО Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області) про встановлення факту постійного проживання на території України, -

ВСТАНОВИЛА:

02 вересня 2008 року заявник звернувся до суду з вказаною заявою, вказуючи, що в 1987 році він разом з батьками приїхав в Україну з ОСОБА_4 ОСОБА_5, проживали в Україні, батьки працювали в с.Крупиця Бериславського району, він ходив в дитячий садок, а потім до школи. У 1993 році вони виїхали до ОСОБА_5, де він отримав освіту та паспорт громадянина ОСОБА_5. Потім він знову повернувся і став жити в с.Крупиця Бериславського району. Зазначив, що встановлення даного факту йому потрібно для вирішення питання про громадянство України.

Зазначеним рішенням суду заяву було задоволено. Було встановлено факт постійного проживання заявника на території Бериславського району Херсонської області до 24.081991 року та з того часу.

Своєю ухвалою від 12.03.2009 року суд роз’яснив своє рішення, встановив, що заявник постійно проживав до 24.08.1991 року на території України.

В апеляційній скарзі прокурор, діючий в інтересах держави, просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи заяву, суд виходив з доведеності заявником факту його постійного проживання станом на 24 серпня 1991 року на території України.

Однак до такого висновку суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, що згідно з вимогами п.п.1 та 4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Заявник просить встановити вказаний факт з метою отримання права громадянства за територіальною ознакою згідно ст.8 Закону України "Про громадянство". При цьому обставини, на які він посилається як на підставу своєї заяви, ним доводяться наступними доказами: копією паспорта громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5, виданого заявнику 18.07.2002 року відповідним органом внутрішніх справ (а.с.6); довідкою Червономаяцької сільської ради Бериславського району про проживання заявника зі своїми батьками з 1987 року по 1993 рік на території ради (а.с.5).

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За ч.І ст.259 вказаного Кодексу у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

При вирішенні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, постійного або безперервного проживання на території України слід керуватися Законом України "Про громадянство" від 18.01.2001 року (далі -Закон) та Указом Президента України від 27.03.2001 року "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство" (далі - Указ Президента).

Закон передбачає: належність до громадянства України (ст.3), а також набуття громадянства України як один з видів належності (ст.ст.6-15).

Відповідно до п.2 ст.6 Закону громадянство України набувається, зокрема за територіальним походженням.

          Згідно зі ст.8 Закону:

          Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу ІНФОРМАЦІЯ_1, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської ОСОБА_4, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної ОСОБА_4 (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов’язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов’язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Подання зобов’язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні

чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов’язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов’язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Тобто, за вказаною нормою для реєстрації громадянином України необхідно, щоб особа: 1) постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України"; 2) була іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство; 3) була особою без громадянства, яка подала заяву про набуття громадянства України; 4) була громадянином держави, законодавство якої передбачає автоматичне припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

За ст.1 Закону реєстрація громадянства України –це внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.

Відповідно до Указу Президента затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, а також покладено виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства на Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно з положеннями даного Указу Президента:

- заяви з питань громадянства оформлюються, зокрема, про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я начальника Головного управління МВС України в Автономній ОСОБА_4 Крим, м.Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі за місцем проживання особи (абз.4 п.2);

- для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях (частина перша статті 8 Закону),

подає документи, передбачені підпунктами "а"-"в" пункту 24 цього

Порядку (а саме: заяву про набуття громадянства України за територіальним

походженням, дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм), один із таких документів: декларацію про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства), зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців); деякі інші), а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях (п.п.24, 25);

- у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях (частина перша статті 8 Закону), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду (п.44);

- повноважним органом щодо вирішення питання щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України є Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній ОСОБА_4 Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів (п.90);

- якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, начальник вказаного органу міліції або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України (п.94); рішення про оформлення набуття особою громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України не пізніш як у тримісячний строк з дня надходження документів надсилається до районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України, до якого документи були подані заявником, який не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови (п.п.95, 96).

Отже, вважаючи, що встановлення вказаного факту має для заявника юридичне значення (тобто для реєстрації громадянином України), суд не звернув увагу на те, що заявником не надано доказів того, що він є особою, яка: 1)постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України"; 2)була іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство; 3)була особою без громадянства, яка подала заяву про набуття громадянства України; 4)була громадянином держави, законодавство якої передбачає автоматичне припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Суд першої інстанції не перевірив належним чином доводів заявника і по суті всупереч вимогам ст.213 ЦПК України вирішив справу на підставі лише пояснень заявника та двох свідків, належним чином не перевірених.

Крім того, заявник звернувся з вказаною заявою, вказавши в якості заінтересованої особи СГІРФО Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області. В той же час, як вбачається в п.90 зазначеного Порядку, повноважним органом щодо вирішення спірного питання є управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області. Тобто суд вирішив питання про права та обов’язки особи, яка не брала участь у справі.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність доказів постійного проживання заявника на території України за станом на 24.08.1991 року, а значить про обґрунтованість заяви.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.І ЦПК України, Законом України, "Про громадянство", Указом Президента України від 27.03.2001 року "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство", колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

          Апеляційну скаргу прокурора Бериславського району Херсонської області, діючого в інтересах держави, задовольнити.

          Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення.

          У задоволенні заяви ОСОБА_3 (заінтересована особа –СГІРФО Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області) про встановлення факту постійного проживання на території України –відмовити.

          Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: