31.03.2023

справа №642/1408/23

провадження № 1-кс/642/952/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №62023170020000283 від 23.02.2023 за ч.3 ст.368, ч.5 ст.426-1 КК України,-

встановив:

До Ленінського районного суду м. Харкова надійшло вищезазначене клопотання про накладення арешту. В обґрунтування слідчий зазначив, що у провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Полтаві, перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170020000283 від 23.02.2023 за ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює Харківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно з інструктором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який являється службовою особою, з використанням наданої йому влади та службового становища, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто з прямим умислом, будучи пособником та виконуючи обов`язки щодо усунення перешкод щодо спілкування, ведення розмов щодо розміру неправомірної вигоди та, як посередник, мав отримати частину предмету неправомірної вигоди для ОСОБА_5 , від ОСОБА_6 , який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, з корисливого мотиву та з метою особистого протиправного збагачення, поєднуючи свої дії з вимаганням, тобто умисним створенням умов, за яких особа вимушена дати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливих наслідків щодо своїх прав та законних інтересів, в порушення вимог ст. 19, 68 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції», 21.02.2023 приблизно о 16 год. 00 хв. перебуваючи біля ТЦ «Призма» за адресою: м. Харків, пр. Науки, 7-в, вимагали від ОСОБА_6 , неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 5000 (п`ять тисячі) доларів США, за проведення оформлення та постановку на облік ОСОБА_6 , у ІНФОРМАЦІЯ_2 , подальше оформлення та направлення ОСОБА_5 , документів до військово - лікарської комісії на підставі та за результатом розгляду яких ОСОБА_6 , буде визнано обмежено придатним до військової служби та подальше сприяння у визнанні останнього обмежено придатним до військової служби та як наслідок надання відстрочки від призову по мобілізації.

Своїми діями, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 умисно створили умови, за яких ОСОБА_6 вимушений погодитися на передачу йому неправомірної вигоди з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів.

Будучи поставленим в умови за яких відмова від надання неправомірної вигоди зашкодить його законним правам та інтересам ОСОБА_6 погодився на їх вимогу.

Водночас, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність наведених вище ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимог, з метою викриття та припинення злочинної діяльності вказаних осіб, звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою.

В подальшому 02.03.2023 о 16 год. 30 хв. ОСОБА_5 продовжуючи реалізації спільного злочинного умислу діючи на виконання раніше розробленого з ОСОБА_4 , плану спрямованого на протиправне збагачення, перебуваючи в салоні автомобіля «Mitsubishi Pajero», за адресою: м. Харків, вул. Культури, 20-Б

вимагали від ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронних органів неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів. При цьому ОСОБА_4 , як особою яка має усунути перешкоди щодо спілкування, вести розмови щодо розміру неправомірної вигоди та, як посередник, мав отримати частину предмету неправомірної вигоди для ОСОБА_5 сума неправомірної вигоди зменшена до 3500 (три тисячи п`ятсот) доларів США, за проведення оформлення та постановку на облік ОСОБА_6 , у ІНФОРМАЦІЯ_2 , подальше оформлення та направлення ОСОБА_5 , документів до військово - лікарської комісії на підставі та за результатом розгляду яких ОСОБА_6 , буде визнано обмежено придатним до військової служби та подальше сприяння у визнанні останнього обмежено придатним до військової служби та як наслідок надання відстрочки від призову по мобілізації.

В подальшому 07.03.2023 приблизно о 11 год. 20 хв., ОСОБА_5 продовжуючи реалізації спільного злочинного умислу діючи на виконання раніше розробленого з ОСОБА_4 , плану спрямованого на протиправне збагачення, за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 , зустрілись на автозаправці «Уго» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 136, де в салоні на автомобілю «Mitsubishi Pajero», ОСОБА_4 , який був уповноважений проводити спілкування та отримувати частину неправомірної вигоди, отримав від ОСОБА_6 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в сумі 1750 доларів США. При цьому ОСОБА_5 , виконуючи відведено йому злочинну роль, повідомив ОСОБА_6 про необхідність надання йому повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що убезпечить останнього від виклику іншими ІНФОРМАЦІЯ_6 та в подальшому в цей же день ОСОБА_4 , передав ОСОБА_6 , повістку НОМЕР_5 на ім`я останнього про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , домовившись про передачу другої частини неправомірної вигоди, після того як ОСОБА_5 , будуть підготовлені документи ОСОБА_6

28.03.2023 приблизно о 14 год. 25 хв., ОСОБА_5 , будучи службовою особою, продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи умисно, з використанням наданого йому службового становища, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , на автомобілі ««Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 прибув з останнім на парковку біля супермаркету «Клас» за адресою: м. Харків, вул. Дудинської, 1-а, куди за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 , прибув ОСОБА_6 . Крім цього разом з ОСОБА_5 , прибула невстановлена особа жіночої статі, яка вийшла з автомобілю разом з ОСОБА_5 .

Після чого ОСОБА_5 , з метою конспірації вчинення своїх злочинних дій наказав ОСОБА_6 , сідати до автомобілю ««Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 та вони вдвох перемістились за адресою м. Харків, Григорівське шосе, 80. Після чого ОСОБА_5 , наказав ОСОБА_6 , вийти з автомобілю та продемонстрував оригінал довідки про обмежену придатність до проходження військової служби на ім`я ОСОБА_6 та його військовий квиток, при цьому розуміючи відсутність грошових коштів у ОСОБА_6 , які залишились на парковці супермаркету «Клас» за адресою: м. Харків, вул. Дудинської, 1-а, ОСОБА_5 , наказав ОСОБА_6 , сідати до автомобілю ««Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 та вони вдвох перемістились супермаркету «Клас» за адресою: м. Харків, вул. Дудинської, 1-а.

В подальшому у вказаному транспортному засобі ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронних органів, передав, а ОСОБА_5 , одержав заздалегідь обумовлену другу частину неправомірну вигоду в сумі 1750 доларів США, за проведення оформлення та постановку на облік ОСОБА_6 , у ІНФОРМАЦІЯ_2 та подальше направлення ОСОБА_5 , документів до військово - лікарської комісії на підставі та за результатом розгляду яких ОСОБА_6 , буде визнано обмежено придатним до військової служби та подальше сприяння у визнанні останнього обмежено придатним до військової служби та як наслідок надання відстрочки від призову по мобілізації, чим ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, а саме пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.

28.03.2023 о 14 год. 45 хв. ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

29.03.2023 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 добровільно надав слідчому мобільний телефон «Redmi 9c» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , в якому знаходиться сім-карта із номером НОМЕР_4 ,

який в подальшому було вилучено.

Так, під час досудового розслідування в ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України був вилучений мобільний телефон та сім-карта, які можуть містити інформацію щодо відправлення смс-повідомлень та здійснення дзвінків між підозрюваним та заявниками, а також зі співучасником злочину, тому є речовим доказом, і необхідний для призначення та проведення відповідних судових експертиз, зокрема комп`ютерно - технічної.

Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Орган досудового розслідування вважає, що в зв`язку з тим, що санкція статті 368 ч. 3 КК України, за якою ОСОБА_4 повідомлено про підозру, передбачає конфіскацію майна, тому з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання необхідно накласти арешт на вилучений в ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України мобільний телефон та сім-карту, які належать ОСОБА_4 .

Крім того, мобільний телефон та сім-карта є речовими доказами, бо можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і необхідні для проведення експертного дослідження.

Таким чином, з метою збереження речових доказів та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешт на вище перелічене майно, яке було вилучено 28.03.2023 в ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України.

Прокурор подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Вимоги клопотання підтримав.

У судове засідання особа у володінні якої знаходиться майно, не викликався відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки прокурор довів наявність достатніх підстав та необхідність накладення арешту.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Полтаві, перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170020000283 від 23.02.2023 за ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України

28.03.2023 о 14 год. 45 хв. ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

29.03.2023 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 добровільно надав слідчому мобільний телефон «Redmi 9c» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , в якому знаходиться сім-карта із номером НОМЕР_4 , який в подальшому було вилучено.

Так, під час досудового розслідування в ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України був вилучений мобільний телефон та сім-карта, які можуть містити інформацію щодо відправлення смс-повідомлень та здійснення дзвінків між підозрюваним та заявниками, а також зі співучасником злочину, тому є речовим доказом, і необхідний для призначення та проведення відповідних судових експертиз, зокрема комп`ютерно - технічної.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Вказані обставини є достатніми підставами, передбаченими ст. 167 ч. 2 п. 1 КПК України, для арешту тимчасово вилученого майна.

Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 167, 267, 170, 172-173 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене 28.03.2023 в ході затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку ст. 208 КПК України за адресою: м. Харків, вул. Дудинської, 1-А, майно, а саме на мобільний телефон «Redmi 9c» IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали суду доручити Другому СВ (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1