Справа № 2-204/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2009 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Єнько Т.А.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинської міської ради Житомирської області про визнання незаконним та скасування розпорядження і стягнення моральної шкоди,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Малинської міської ради Житомирської області в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Малинської міської ради № 290-к від 24.12.2008 року „Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1”, яке підписане секретарем міської ради ОСОБА_4, та стягнути з Малинської міської ради Житомирської області на її користь 5000 гривень моральної шкоди, завданої незаконним накладенням дисциплінарного стягнення.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та пояснила, що відповідно до статті 147 КЗпП України підставою для застосування стягнення за порушення трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків, а саме дисциплінарний проступок, якого вона не скоювала. Її вина секретарем Малинської міської ради не досліджувалась. Також порушена стаття 149 КЗпП України в частині порядку застосування дисциплінарного стягнення. В матеріалах оголошення догани відсутні докази, що підтверджують тяжкість вчиненого проступку та заподіяну проступком шкоду, якої і не було. Ніхто не проявляв інтересу до того, чи допускалося порушення трудової дисципліни. Вважає також, що листа інспектора праці недостатньо для накладення на неї дисциплінарного стягнення. У зв’язку з цим просить позов задовольнити.
Представник позивача також позов підтримав та пояснив, що розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення на позивача є незаконним, тому що вказані в ньому порушення жодними обставинами не підтверджуються та не досліджувались. Комісією, яка була скликана для дослідження, за основу було взято лише лист інспектора праці.
Стосовно окремих пунктів порушень, за які було накладено дисциплінарне стягнення пояснив:
- облік робочого часу працівників ФАП, СЛА, АЗПСМ та виплату їм заробітної плати здійснюють сільські ради;
- виплати потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи з фонду оплати праці не здійснюються;
- кошти при звільненні не були виплачені вчасно у зв’язку з тим, що самі працівники подавали відповідні заяви з проханням виплатити відповідні суми разом із заробітною платою;
- безпідставним є твердження про те, що позивач сама собі нараховувала і виплачувала заробітну плату та премії. Згідно листа підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Житомирській області № 29348 від 29.12.2008 року при примусовому виконанні рішення суду боржником Малинською міською радою сплачено по рішенню суду на користь позивача кошти за час вимушеного прогулу.
Цими всіма діями позивачці було завдано моральну шкоду. В результаті отриманої догани порушено нормальні життєві зв’язки, які вимагають додаткових зусиль для організації праці, погіршився стан здоров’я, що призвело до моральних страждань.
Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що відповідно до статуту Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання головний лікар несе повну відповідальність за стан та організацію роботи даної установи. Листом територіальної державної інспекції праці № 225 від 25.11.2008 року повідомлено про виявлені плановою перевіркою в Малинському МРТМО порушення законодавства про працю. По даному факту у позивачки було відібрано пояснення в якому факт допущених порушень не заперечується, а лише повідомляється хід його виконання. Факт порушень органу, якому було надано право прийняття на роботу позивачки, було виявлено 02.12.2008 року, тобто вимоги щодо терміну застосування стягнення дотримано.
Постановою суду першої інстанції від 17 грудня 2008 року по факту виявлених перевіркою порушень законодавства про працю на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Апеляційним судом даний факт правопорушення підтверджено, але застосовано ст. 22 КУпАП та обмежено усним зауваженням. Тобто, факт наявності правопорушення в діях позивачки в судовому порядку є обставиною, що не підлягає доказуванню. Виходячи з цього притягнення до дисциплінарної відповідальності проводилося на підставі фактичних неспростованих даних про факт правопорушення, підтверджених судовим рішенням, з дотриманням вимог трудового законодавства. При цьому враховувалась ступінь тяжкості проступку, заподіяна шкода та застосоване найменше із визначених законодавством стягнень – догана, а не звільнення. У зв’язку з цим просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працює головним лікарем Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання. Згідно із статутом (а.с. 55-56) головний лікар Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання призначається та звільняється з посади міським головою за погодженням з головою райдержадміністрації на контрактній основі. У зв’язку з тим, що повноваження голови Малинської міської ради були достроково припинені, його повноваження виконувала секретар міської ради ОСОБА_4 (а.с. 57-59). Під час виконання повноважень голови Малинської міської ради секретар міської ради винесла розпорядження № 290-к від 24.12.2008 року про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення законодавства про працю (а не трудової дисципліни)(а.с. 9). В цьому розпорядженні зазначено, що в результаті перевірки державним інспектором праці Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання були виявлені слідуючі порушення законодавства про працю:
• Ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», п.1, п.2 наказу Міністерства статистики України від 09.10.1995 року № 253 «Про затвердження типових форм первинного обліку» МРТМО в частині незабезпечення в поточному році обліку медичними працівниками МРТМО, які працюють у ФАП, СЛА, АЗПСМ при сільських радах виконуваної роботи згідно табелів обліку використання робочого часу та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку в частині розрахунку (нарахування та виплати) заробітної плати;
• Ст. 110КЗпП України в частині неповідомлення медичних працівників ФАПів, СЛА, АЗПСМ про розмір оплати праці;
• Ст. 115 КЗпП України, ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в МРТМО в частині незабезпечення своєчасної виплати працівникам підвищеної оплати праці за роботу на території радіоактивного забруднення (5.20 грн.) та відпустки по ЧАЕС, внаслідок чого було допущено заборгованість з даних виплат;
• ст. 116, 117 КЗпП України в частині не проведення виплати звільненим працівникам всіх сум, що належать їм при звільненні від підприємства в день їх звільнення;
• ст. 38 КЗпП України в частині розірвання з ініціативи працівника трудового договору, укладеного на невизначений строк без додержання двотижневого терміну, визначеного даною статтею, внаслідок чого адміністрацією МРТМО не забезпечується додержання строків розрахунку при звільненні;
• ст. 10 та ст. 21 Закону України „Про відпустки” в частині невиплати заробітної плати працівникам МРТМО за весь час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до її початку та неповідомлення працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну;
• ст. 94, ст. 102 КЗпП України в частині виплати заробітної плати працівникам, які працюють за сумісництвом за невиконану ними роботу по сумісництву під час перебування у відрядженнях не за основним місцем роботи;
• ст. 50, ст. 65 КЗпП України в частині роботи працівника понад встановлену норму тривалості робочого часу, з перевищенням граничної норми застосування надурочних робіт;
• ст. 13 Закону України „Про оплату праці”, ст. 237 КЗпП України в частині нарахування та виплати головним лікарем собі середнього заробітку за рахунок коштів МРТМО за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з роботи в сумі 16299 гривень, в той час як Малинський районний суд своїм рішенням поклав матеріальну відповідальність щодо оплати головному лікарю часу вимушеного прогулу за незаконне звільнення на Малинську міську раду;
• ст. 20 Закону України „Про оплату праці” в частині нарахування головному лікарю за січень-березень 2008 року після закінчення строку дії контракту передбачених в ньому надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 50 % премії за виконання плану доходів до спеціального фонду та цільове використання бюджетних коштів у розмірі 25 % та премії за виконання Указу Президента України від 16.06.1999 року № 62/99 „Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами” у розмірі 25 %, в той час як вказаною статтею передбачено, що оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, і пов’язана з виконанням умов контракту;
- інші порушення законодавства про працю.
Суд вважає розпорядження міського голови Малинської міської ради № 290-к від 24.12.2008 року „Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1”. яке підписане секретарем міської ради ОСОБА_4 незаконним з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 139, 147, 1471, 148 та 149 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
З аналізу норм вищевказаних статей вбачається, що працівник може нести відповідальність тільки за невиконання трудових обов’язків, які покладені на нього законодавством, статутом, наказом і тільки при забезпеченні власником або уповноваженим органом належних умов праці, а в розпорядженні зазначено, що при перевірці Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання (МРТМО) були виявлені певні порушення законодавства про працю, однак не встановлено, що ці порушення виникли саме у зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх трудових обов’язків.
При детальному аналізі даних порушень встановлено:
- працівники МРТМО, які працюють у ФАП, СЛА, АЗПСМ підпорядковуються також і сільським радам, які виплачують їм заробітну плату (а.с 16, 17), а отже сільські ради повинні вести табель обліку робочого часу цих працівників і повідомляти їх про розмір оплати праці (абзац 2, 3 розпорядження);
- відповідно до статті 63 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством. Отже позивач не могла виплачувати підвищення оплати праці та Чорнобильські відпустки з фонду оплати праці, а згідно повідомлення Управління праці (а.с. 23) бюджет з цих виплат мав заборгованість у розмірі 52005 гривень 69 копійок (абзац 4 розпорядження);
- ст. 38 КЗпП України не зобов’язує власника або уповноважений ним орган обов’язково чекати два тижні для розірвання трудового договору з працівником, а дозволяє розірвати його і раніше (абзац 6 розпорядження);
- середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача був стягнутий при примусовому виконанні рішення суду (а.с. 43), а не нарахований ОСОБА_1 особисто собі (абзац 10 розпорядження);
- позивач приймається на роботу за контрактом, а тому роботодавець і повинен нести відповідальність за правильність нарахування їй заробітної плати та продовження строку дії контракту (абзац 11 розпорядження);
- інші порушення законодавства про працю – цей абзац взагалі не конкретизований і з його змісту взагалі неможливо встановити, які ще були допущені порушення законодавства про працю і хто їх допустив (абзац 12 розпорядження).
По цим та іншим порушенням законодавства про працю, які зазначені в розпорядженні, відповідачем також не з’ясовувались: коли вчинені ці порушення, відносно яких осіб, чи є вина позивача у їх вчиненні, чи не пройшли строки накладення стягнення та чи наступили негативні наслідки. Підставою застосування стягнення став в основному лист інспектора праці (а.с. 20, 54), який не містить конкретних висновків, а тільки перелік виявлених порушень. Зміст розпорядження про накладення стягнення ідентичний змісту вищевказаного листа інспектора праці.
Подальше підтвердження матеріалами адміністративної справи вини позивача у деяких виявлених порушеннях законодавства про працю не робить розпорядження законним, оскільки закон не ототожнює адміністративне правопорушення з трудовим проступком.
У зв’язку з вищевикладеним, суд скасовує незаконне розпорядження про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується статтею 2371 Кодексу законів про працю України відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що незаконним накладенням дисциплінарного стягнення позивачу завдано значної моральної шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди суд також роз’яснення Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та виходить із засад виваженості, розумності і справедливості. Враховуючи вказане, суд оцінює розмір моральної шкоди в 500 гривень, які підлягають відшкодуванню відповідачем.
В решті позову суд відмовляє за безпідставністю.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується декретом КМУ «Про державне мито» та ст. 88 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 декрету КМУ «Про державне мито» позивач звільнена від сплати судового збору.
У зв’язку з цим суд стягує з позивача на користь відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а також згідно із ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 88, 176, 185, 196, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 38, 139, 147, 1471, 148 та 149 Кодексу законів про працю України, постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Малинської міської ради № 290-к від 24.12.2008 року „Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1”
Стягнути з Малинської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 500 гривень моральної шкоди.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з Малинської міської ради Житомирської області на користь держави судовий збір у розмірі 13 гривень 60 копійок.
Стягнути з Малинської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 85 копійок.
Від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнена на підставі пункту 1 частини 1 статті 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий А.О. Тимошенко