ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
26.02.07р. |
|
Справа № 36/155-07 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Корнер”, м.Дніпропетровськ
до Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності
Суддя Кожан М.П.
Представники сторін:
від позивача: Пилипенко М.М., дов. від 01.12.2006р. № б/н;
від відповідача: представник не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Корнер” право власності на самовільно переобладнане та надбудоване нерухоме майно - літ. А-1, поз. 1-5,7,8, загальною площею 90,6 кв.м., надбудова - літ. А1-1, поз. 10-13,15,16 та надбудова - літ. а3-1 (над. літ. а2-1), поз. 14, загальною площею 97,4 кв.м., надбудова - сіни літ. а1-2 (2 поверх), поз. 9, загальною площею 6,1 кв.м., збільшення сіней літ. а2-1 на 3,0 кв.м.; із загальною площею в цілому переобладнаного об'єкту 203,8 кв.м. за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 7, кв. 14а без додаткових актів введення їх до експлуатації.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що квартири, які Позивач самовільно об'єднав в одну та зробив їх переобладнення, належать йому на праві приватної власності, а самовільно збудовані нежитлові приміщення розташовані над належною Позивачу переобладнаною квартирою.
Відповідач в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його представника та прийняти рішення згідно з законодавством.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, так як останній був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та просив розглянути справу без його представника, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до договору купівлі-продажу від 13.12.2005 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнер»придбало у власність квартиру № 14а, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 7, загальною площею 28,9 кв.м.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.07.2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнер» придбало у власність квартиру № 14в, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 7, загальною площею 73 кв.м.
У 2006 році Позивач самовільно дані квартири об'єднав у квартиру під єдиним номером 14а, зробив їх переобладнання та надбудував над ними другий поверх.
Згідно з частинами 1,2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до КП ДМБТІ з проханням провести поточну інвентаризацію об'єкту нерухомого майна для внесення і реєстрації змін, які виникли після вказаного будівництва.
Відповідно до технічного паспорту дані переобладнання та надбудова підлягають узаконенню, а саме: літ. А-1, поз. 1-5,7,8, загальною площею 90,6 кв.м., надбудова - літ. А1-1, поз. 10-13,15,16 та надбудова - літ. а3-1 (над. літ. а2-1), поз. 14, загальною площею 97,4 кв.м., надбудова - сіни літ. а1-2 (2 поверх), поз. 9, загальною площею 6,1 кв.м., збільшення сіней літ. а2-1 на 3,0 кв.м.; із загальною площею в цілому переобладнаного об'єкту 203,8 кв.м.
Закон України „Про основи містобудування" статтею 3 відносить будинки і споруди до об'єктів містобудування, а стаття 5 цього Закону зобов'язує суб'єктів містобудування при здійсненні містобудівної діяльності забезпечувати розміщення і будівництво цих об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів.
Види, підстави та порядок застосування відповідальності за вказане порушення встановлені іншими законами України, зокрема Законом України „Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування". Про те цей Закон, ні інші не передбачають позбавлення власника права власності за таке чи інше порушення, крім випадку самочинного будівництва на земельної ділянці, яка не була відведена для цієї мети (ст.376 ЦК), що не мало місця у даному випадку. У будь якому разі позбавлення права власності можливе лише за рішенням суду (глава 25 ЦК України).
Частина 5 статті 319 ЦК України встановлює, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Отже, виконання робіт з будівництва повинно бути здійснено у відповідності з вимогами норм та правил будівництва, оскільки такі норми та правила спрямовані на забезпечення прав та свобод інших громадян, інтересів суспільства.
Вказані роботи з реконструкції та капітальному будівництву були здійснені на замовлення позивача ПП ОСОБА_1, за договором НОМЕР_1 від 28.08.2007р. на підставі ліцензії на будівельну діяльність серія ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до висновку Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (Ліцензія серія АБ №205927) “О соответствии выполненной реконструкции дома № 7 по ул. Комсомольской в г. Днепропетровске, с пристройкой к нему новых жилых помещений, нормативным требованиям”, будівельні конструкції будівель задовільні для експлуатації згідно їх функціональному призначенню. Але до сьогодні дані переобладнання та надбудова не введені до експлуатації, що перешкоджає Позивачу в повному обсязі здійснювати своє право власності, зокрема, розпоряджатися нерухомим майном.
Отже, підстав та обставин, які би обмежували право власності ТОВ «Корнер»на вказане самовільно збудоване нерухоме майно суд не вбачає.
Згідно п.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
У відповідності до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача земельної ділянки) суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Стаття 182 ЦК України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до пункту 10 додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом міністерства юстиції України № 6/5 від 28.01.2003р., підставою для проведення реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна самочинного будівництва та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Крім того, відповідно до пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2004 року №1243, після завершення будівництва об'єкта утворюється робоча комісія та державна комісія з прийняття його в експлуатацію:
"якщо об'єкти збудовано:
із залученням коштів державного бюджету в розмірі 30 млн. гривень і більше або із залученням іноземних кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України, а також у разі розташування об'єкта на території двох і більше областей (лінійні об'єкти, комплекси окремих споруд (будівель), що діють як єдине ціле, гідротехнічні, іригаційні системи, системи зв'язку, продуктопроводи тощо) -рішенням міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади (відповідно до сфери управління), а у разі, коли зазначені об'єкти розташовуються на території лише однієї області, -обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією;
із залученням коштів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим у розмірі 30 млн. гривень і більше - Радою міністрів Автономної Республіки Крим;
із залученням коштів державного бюджету або республіканського бюджету Автономної Республіки Крим у розмірі до 30 млн. гривень або місцевих бюджетів, а також коштів інших джерел фінансування - відповідно обласною та районною держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради міста обласного значення.
У разі коли закінчений будівництвом об'єкт розташовано на території двох і більше районів як єдине ціле, державну приймальну комісію утворює відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міська держадміністрація".
Таким чином, вказані об'єкти нерухомості підлягають державні реєстрації без додаткового оформлення акту по вводу до експлуатації.
За викладених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини, так як саме ним було здійснено самовільне будівництво.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 376 ЦК України, ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати право власності на самовільно переобладнане та надбудоване нерухоме майно - літ. А-1, поз. 1-5,7,8, загальною площею 90,6 кв.м., надбудова - літ. А1-1, поз. 10-13,15,16 та надбудова - літ. а3-1 (над. літ. а2-1), поз. 14, загальною площею 97,4 кв.м., надбудова - сіни літ. а1-2 (2 поверх), поз. 9, загальною площею 6,1 кв.м., збільшення сіней літ. а2-1 на 3,0 кв.м.; із загальною площею в цілому переобладнаного об'єкту 203,8 кв.м. за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 7, кв. 14а без додаткових актів введення їх до експлуатації за Товариством з обмеженою відповідальністю „Корнер”.
Суддя М.П. Кожан
Рішення підписано: 01.03.2007 р.