АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Віхрова В.В.
суддів: Гайдук B.J., Дерев'янка О.Г.
Басуєвої Т.П., Козлова СП.
розглянувши у касаційному порядку (Закон України №697-Vвід 22.02.2007 р.) в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_2, на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 вересня 2005 року та на ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У серпні 2005 року ОСОБА_3.3вернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачі склали 09.02.2005 довідку «про неправомірні дії голови правління Київської облспоживспілски ОСОБА_3», зміст якої є неправдивим, та поширили серед учасників І з'їзду об'єднаної спілки споживчих товариств Київської області інформацію, яка завдає шкоди його честі, гідності, діловій репутації, як людині, посадовій особі Київської обласної спілки споживчих товариств, народного депутата України, про те, зокрема, що «ОСОБА_3, будучи головою Київської Облспоживспілки, починаючи з 2000 року почав грубо порушувати Закон України «Про споживчу кооперацію», примушуючи, районні споживчі товариства приймати такі Статути, які порушують принцип добровільності вступу в Облспоживспілку і вихід з неї. З 1999 року Облспоживспілка не укладає договорів делегування їй наших повноважень, а збори районних споживчих товариств ОСОБА_3 визнає недійсними, якщо на них не був присутній його представник, таким чином узурпувавши владу в своїх руках. В лютому-березні 2002 року 18 районних споживчих товариств за рішенням зборів пайовиків вийшли зі складу Облспоживспілки. Скориставшись цим, ОСОБА_3 ініціював створення Київської регіональної спілки споживчої кооперації до складу якої ввійшло 7\сім споживчих товариств: «Укоопзовнішторг», «Лівий берег», «Госпромторг», «Ринок», «Оберіг», «Універсал-сервіс», «Каштан». В споживчому товаристві «Укопзовнішторг» засновником є дочка ОСОБА_3ОСОБА_4. Цій регіональній спілці з Облспоживспілки були передані, а потім через неї продані більше 20 об'єктів нерухомого майна в м. Києві та Київській області по явно заниженим цінам, в тому числкзавод безалкогольних напоїв м. Київ, ПМК-1, ремонтно-будівельна дільниця, більша частина рекламного комбінату в м. Києві по вул. .Сортувальній_5, приміщення магазину в м. Києві по вул. .Володимирській-75, комбінат «Авторемонтажналадка». Щоб сховати кінці у воду в споживчих товариствах, які створили Регіональну спілку, змінюють засновників. Не дивлячись на те, що Облспоживспілка не
Справа № 33 ц-471кс/08 6-3980св0б Категорія:1 4
Головуючий у першій інстанції Кириченко В.І.
Доповідач Дерев'янко О.Г.
2
Задовольняючи позов в частині визнання негативною, недостовірною, що порочить честь, гідність, ділову репутацію позивача інформацію, викладену відповідачами в довідці від 09.02.2005 в тій частині, що ОСОБА_3.3 використанням своїх посадових обов'язків злочинними діями продав по явно занижених цінах більше 20 об'єктів нерухомого майна, належного Київській Облспоживспілці, отримав 21 тис. грн. винагороди сам та видав співвиконавцям злочинів ОСОБА_5 - 63, 5 тис. грн., ОСОБА_6 - 55 тис. грн., ОСОБА_7 -100 тис. грн., ОСОБА_8 - 18 тис. грн., заволодів 1 млн. доларів США, внесених споживчою кооперацією до статутного фонду банку «Київкоопбанк» місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з визначеної ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості, оскільки за викладеними обставинами щодо позивача не було постановлено обвинувального вироку суду, зазначена інформація містить посилання на факти та обставини, які є негативною інформацією достовірність яких відповідачами не доведена, а тому потребують захисту честь, гідність, ділова репутація позивача.
Суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Змістом статей 269, 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, які є недоторканними і таке право особи є особистим немайновим, що згідно зі ст. 275 ЦК України підлягає захисту способом порушенню з тим, щоб такий спосіб правового захисту був ефективним.
ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як і ст. 34 Конституції України, передбачає, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів, змістом чого є свобода дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Однак, як відзначив Європейський Суд з прав людини, таке право в демократичному суспільстві не може бути абсолютним, через що зазначені статті надають Державі певну свободу розсуду втрутитися у здійснення цього права задля, зокрема, і захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, коли таке втручання здійснюється на підставі та в порядку визначеному законом.
При дотриманні умов §2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі Handysidev. theUnitedKindomвід 07.12.1976).
З матеріалів справи вбачається, що вислови відповідачів у складеній довідці від 09.02.2005 щодо вчинків позивача, його організаційної діяльності як керівника, методів і способів управління товариством побудовані за допомогою таких мовних засобів, як порівняння, метафори, алегорії, що фактичними даними не підтверджується і, що свідчить про їх оціночний характер (ас. 15-17).
3
Задовольняючи позов в частині визнання негативною, недостовірною, що порочить честь, гідність, ділову репутацію позивача інформацію, викладену відповідачами в довідці від 09.02.2005 в тій частині, що ОСОБА_3.3 використанням своїх посадових обов'язків злочинними діями продав по явно занижених цінах більше 20 об'єктів нерухомого майна, належного Київській Облспоживспілці, отримав 21 тис. грн. винагороди сам та видав співвиконавцям злочинів ОСОБА_5 - 63, 5 тис. грн., ОСОБА_6 - 55 тис. грн., ОСОБА_7 -100 тис. грн., ОСОБА_8 - 18 тис. грн., заволодів 1 млн. доларів США, внесених споживчою кооперацією до статутного фонду банку «Київкоопбанк» місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з визначеної ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості, оскільки за викладеними обставинами щодо позивача не було постановлено обвинувального вироку суду, зазначена інформація містить посилання на факти та обставини, які є негативною інформацією достовірність яких відповідачами не доведена, а тому потребують захисту честь, гідність, ділова репутація позивача.
Суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Змістом статей 269, 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, які є недоторканними і таке право особи є особистим немайновим, що згідно зі ст. 275 ЦК України підлягає захисту способом порушенню з тим, щоб такий спосіб правового захисту був ефективним.
ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як і ст. 34 Конституції України, передбачає, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів, змістом чого є свобода дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Однак, як відзначив Європейський Суд з прав людини, таке право в демократичному суспільстві не може бути абсолютним, через що зазначені статті надають Державі певну свободу розсуду втрутитися у здійснення цього права задля, зокрема, і захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, коли таке втручання здійснюється на підставі та в порядку визначеному законом.
При дотриманні умов §2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі Handysidev. theUnitedKindomвід 07.12.1976).
З матеріалів справи вбачається, що вислови відповідачів у складеній довідці від 09.02.2005 щодо вчинків позивача, його організаційної діяльності як керівника, методів і способів управління товариством побудовані за допомогою таких мовних засобів, як порівняння, метафори, алегорії, що фактичними даними не підтверджується і, що свідчить про їх оціночний характер (а.с. 15-17).
4
За ст. 47 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних (зокрема критика, оцінка дій), а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири, у зв'язку з чим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень за винятком образи чи наклепу, що виключає підстави за ст. 277 ЦК України до задоволення позову про спростування недостовірної інформації.
З огляду на викладене, встановлюючи коло фактів для розв'язання вимог про право на спростування, необхідно враховувати положення ст. 10 Конвенції, витлумачені Європейським Судом з прав людини, про те, що навіть оціночне судження може виходити за межі прийнятного, якщо воно не має під собою ніякого фактичного підґрунтя (рішення від 27.02.2001 у справі «Єрузалем проти Австрії»), на що звертає увагу і Пленум Верховного Суду України в п.п.11, 23 постанови від 28.09.1990 №7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», вказуючи на необхідність встановлення непристойної форми вираження таких оціночних суджень, що суперечать загальноприйнятому спілкуванню в демократичному суспільстві та моральним засадам суспільства.
Виходячи з цього, колегія суддів у цій справі зазначає, що такого роду оціночне судження щодо особистих якостей, рис позивача, його поведінки, ділових якостей мало б визнаватися образою лише за умови поєднання з непристойною формою вираження цього судження, що в цій справі не доведено позивачем і судами не встановлено.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про неможливість втручання у права відповідачів на вільне вираження думок і засудження за неправильне, на їх думку, здійснення управління товариством, тому вважає за необхідне рішення місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині відмовити в задоволенні позову.
Керуючись, ст. ст. 323, 333, 336, 337, 341, 343-344, 346 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 вересня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2005 року про визнання такою, що є негативною, недостовірною, порочить честь, гідність, ділову репутацію позивача інформацію, що викладена відповідачами в довідці про неправомірні дії голови правління Київської Облспоживспілки ОСОБА_3 від 09.02.2005 в тій частині, що ОСОБА_3.3 використанням своїх посадових обов'язків злочинними діями продав по явно занижених цінах більше 20 об'єктів нерухомого майна, належного Київській Облспоживспілці, отримав 21 тис. грн. винагороди сам та видав співвиконавцям злочинів ОСОБА_5 - 63, 5 тис. грн., ОСОБА_6 - 55 тис. грн., ОСОБА_7 - 100 тис. грн., ОСОБА_8 -18 тис. грн., заволодів 1 млн. доларів СІЛА, внесених споживчою кооперацією до статутного фонду банку «Київкоопбанк»; зобов'язання відповідачів спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом направлення за власний рахунок Письмового повідомлення про це Баришівське РСТ, Броварську РСС, Бориспільське РСТ, Вишгородське РСТ, Кагарлицьке РСТ, Березанське СТ, Миронівське РСТ, Таращанське РСТ, Переяслав-Хмельницьке РСТ, Вишгородське СТ, Ставищенське РСТ, Білоцерківське СТ, Тетієвське РСТ, Васильківську РСС, Фастівське РСТ, Рокитнянське РСТ, Білоцерківське СТ «Костина»; стягннення з відповідачів на користь позивача солідарно моральної шкоди в сумі 10000, 00 грн. скасувати, і ухвалити в цій частині нове рішення у справі про відмову в задоволенні
5
зазначених позовних вимог.
В іншій частині рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 вересня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2005 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. -