Справа № 204/4394/22

Провадження № 1-кп/204/299/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                                                                     ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                                         ОСОБА_2 ,

прокурора                                                                                       ОСОБА_3 ,

захисника                                                                                         ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                                                                                 ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з зали судового засідання Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 22022050000000063, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Слов`янськ Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого помічником приватного виконавця, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, у державній зраді, тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, а саме наданні представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Враховуючи, що за вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, існує ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до діючого законодавства, пов`язане із позбавленням волі, може переховуватися від суду. Також ОСОБА_5 може продовжити вчинювати аналогічні інкримінованому злочини, користуючись зв`язками на непідконтрольній українській владі території, оскільки особа, якій за обвинуваченням ОСОБА_5 передавав інформацію на теперішній час не затримана. Відтак з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків існує необхідність у продовженні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з огляду на характер злочину, в якому він обвинувачується.

У судовому засіданні прокурор підтримав вищезазначене клопотання та просив його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив суд визначити стосовно обвинуваченого альтернативу застави у розмірі 500 000 грн.

Обвинувачений у судовому засіданні просив суд змінити застосовний запобіжний захід на домашній арешт або заставу.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених у тому числі ст. 111 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

Частиною 1, 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178 КПК України визначено, що застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків на підставі наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, для запобігання яких здійснюється запобіжний захід.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу, суд враховує вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мамедов проти Росії» від 01.06.2006 зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При розгляді цього клопотання суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України при наявності обґрунтованої підозри.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, санкція якого визначає покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Зазначений злочин є тяжким злочином проти основ національної безпеки України. Розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може переховуватися від суду, в тому числі на території агресора-Російської Федерації в умовах воєнного стану. Існує ризик, що обвинувачений, користуючись зв`язками на непідконтрольній українській владі території, у разі незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може продовжити кримінальне правопорушення та/або вчинити інше правопорушення.

Відповідно до частини 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 інкримінується особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, зміна застосованого запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою, прямо суперечить вищезазначеній процесуальній нормі, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про зміну застосованого запобіжного заходу.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 111 Кримінального кодексу України.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, суд вбачає підстави не визначити розмір застави у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_5 без визначення розміру застави на строк шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на 60 днів до 26 травня 2023 року включно без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу та про визначення розміру застави – відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1