АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Віхрова В.В.
суддів: Гайдук В.І., Дерев'янка О.Г.
Басуевої Т.А., Козлова С. П.
розглянувши у касаційному порядку (Закон України №697-Vвід 22.02.2007 р.) в судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 24 січня 2006 року та на ухвалу колегії судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 25 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Ферокерам» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У грудні 2004 року ОСОБА_2. звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 01.04.2002 року по 05.10.2003 року працювала на посаді лаборанта водохімочистки котельні в ДП «Державний оздоровчий комплекс «Світанок» ЗАТ НВФ «Ферокерам», з жовтня 2002 року по 05.10.2003 року заробітна плата їй не виплачувалась і при звільненні повний розрахунок проведений не був, тому позивачка, згідно уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі з урахуванням компенсації втрати заробітної плати в сумі 877, 42 грн., моральну шкоду в сумі 1500, 00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 300, 00 грн.
У грудні 2004 року ОСОБА_3. звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 20.11.1996 року по 07.07.2003 року працював на посаді майстра-механіка в ДП «Державний оздоровчий комплекс «Світанок» ЗАТ НВФ «Ферокерам», з жовтня 2002 року по 07.07.2003 року заробітна плата йому не виплачувалась і при звільненні повний розрахунок з ним проведений не був, тому позивач, згідно уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі з урахуванням компенсації втрати заробітної плати в сумі 5242, 98 грн., моральну шкоду в сумі 3000, 00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 400, 00 грн.
У грудні 2004 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 27.10.1987 року по 27.10.2003 року працював на посаді оператора
Справа № 33ц-385кс/08 6-6471св05 Категорія:1
Головуючий у першій інстанції Нечепоренко Л.М.
Доповідач Дерев'янко О.Г.
2
27.10.2003 заробітна плата йому не виплачувалась і при звільненні повний розрахунок з ним проведений не був, тому позивач, згідно уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі з урахуванням компенсації втрати заробітної плати в сумі 2463, 94 грн., моральну шкоду в сумі 3000, 00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 400, 00 грн..
У грудні 2004 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 24.10.1998 по 27.10.2003 працювала на посаді прибиральниці в Державний оздоровчий комплекс «Світанок» НВФ «Ферокерам», з жовтня 2002 року по листопад 2003 року заробітна плата їй не виплачувалась і при звільненні повний розрахунок проведений не був, тому позивачка, згідно уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі з урахуванням компенсації втрати заробітної плати в сумі 1764, 55 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 300, 00 грн.
У січні 2005 року ОСОБА_6. звернулася до суду з аналогічними позовними вимогами, посилаючись на те, що з 18.09.1998 по 19.11.2003 працювала на посаді лікаря-педіатра в ДП Державний оздоровчий комплекс «Світанок» НВФ «Ферокерам», з жовтня 2002 року по листопад 2003 року заробітна плата їй не виплачувалась і при звільненні повний розрахунок проведений не був, тому позивачка, згідно уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі з урахуванням компенсації втрати заробітної плати в сумі 5920, 18 грн., моральну шкоду в сумі 5000, 00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 400, 00 грн.
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду від 19 січня 2005 року справи за вказаними позовами були об'єднані в одне провадження.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 24 січня 2006 року в задоволенні позовів відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 травня 2006 року рішення місцевого суду залишено без змін.
В касаційній скарзі ОСОБА_1. - адвокат позивачів ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6. посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування судових рішень на ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
3
відповідачем ЗАТ «Наукова-виробнича фірма «Ферокерам», яке має заборгованість по заробітній платі перед позивачами ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6. з жовтня 2002 року, а ОСОБА_3. - з вересня 2002 року.
З 06.08.2003 року, у зв»язку з реорганізацією підприємства, позивачі ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6. вступили в трудові стосунки з дочірнім підприємством «Дитячий оздоровчий комплекс «Світанок» ЗАТ НВФ «Ферокерам», яке не сплатило їм заробітну плату по час звільнення, зокрема, ОСОБА_2. - по 05.10.2003 року, ОСОБА_4 - по 27.10.2003 року, ОСОБА_5. - по 27.10.2003 року , ОСОБА_6. - 19.11.2003 року.
Позивач ОСОБА_3. був звільнений 07.07.2003 року, тобто до утворення нової юридичної особи - ДП «Дитячий оздоровчий комплекс «Світанок» ЗАТ НВФ «Ферокерам».
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на роз»яснення надані в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», де зазначено, що згідно зі ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовами про оплату праці є та юридична особа, з якою позивачем укладено трудовий договір.
Крім того, при розгляді даної справи порушено вимоги ст. 33 ЦПК України, у якості співвідповідача не було залучено до участі у справі дочірнє підприємство «Дитячий оздоровчий комплекс «Світанок» ЗАТ НВФ «Ферокерам».
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до ч.3 ст. 338 ЦПК України, якщо порушення закону, зазначені в частині першій цієї статті, було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом або одночасно допущено апеляційним судом після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції.
Керуючись, ст. ст. 333, 338, 343, 345 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 24 січня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 25 травня 2006 року - скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.