ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2009 року. м. Ужгород.
Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Стан І.В.,
при секретарі Приймич В.В.,
за участю апелянта ОСОБА_1,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1,
в с т а н о в и в :
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2008 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, працює водієм - менеджером у ТОВ «Квіти - сервіс»,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців.
Згідно постанови, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 29 липня 2008 року о 13-й годині 10 хвилин, керуючи по проспекту Корольова в м. Києві автомобілем марки «TOJOTA COROLA» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 перед поворотом ліворуч завчасно не зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, здійснив виїзд на полосу зустрічного руху, чим змусив водіїв які рухались у зустрічному напрямку змінювати напрямок руху та гальмувати, щоб уникнути зіткнення й чим створив аварійну ситуацію.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує про те, що адміністративна справа розглянута у його відсутності, що не був повідомлений про час та місце розгляду справи. Своєї вини у вчиненні проступку він не визнавав і не визнає, а висновок суду про його винуватісь у вчиненні проступку ніяким належним доказом не підтверджений. Протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом його вини. В матеріалах адміністративної справи відсутні такі докази як пояснення потерпілих, свідків, показання технічних приладів, засобів фото і відеоспостереження та інші документи в підтвердження факту створення ним аварійної ситуації. Судом першої інстанції ці обставини з'ясовані не були. Вважає, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази про вчинення ним адміністративного проступку передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Окрім цього, вказує про те, що судом при накладенні на нього стягнення не були враховані вимоги ст. 33 КУпАП. Оскільки про притягнення до адміністративної відповідальності довідався тільки 27 січня 2009 року, з огляду на вищевказані доводи, вважає, що строк на оскарження постанови ним пропущено з поважних причин, просить його поновити, постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
===================================
Заслухавши апелянта ОСОБА_1, який частково підтримав викладені в апеляції доводи, перевіривши матеріали адміністративної справи та надані апеляційному суду докази, вважаю, що постанова суду першої інстанції підлягає до зміни з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про поновлення пропущеного ОСОБА_1 строку на оскарження постанови місцевого суду підлягають до задоволення, з урахуванням відсутності в справі даних про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду справи, а також даних про те, що судом йому була вручена копія постанови. Зазначені обставини перешкодили йому своєчасно подати скаргу на постанову, тому причини пропуску строку на її внесення визнаються поважними й такий поновлюється.
Обставини, за яких ОСОБА_1 допустив порушення п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, в постанові місцевого суду зазначені правильно, кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 122 КУпАП відповідає здобутим судом першої інстанції й дослідженим апеляційним судом доказам. Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 підтвердив зазначені у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення час, місце та обставини, за яких скоїв проступок. Окрім цього, ОСОБА_1 ствердив, що до адміністративної відповідальності притягується вперше, в скоєному щиро розкаюється, що посвідчення водія дозволяє йому керувати транспортним засобом й одержувати внаслідок цього доходи та утримувати сім'ю.
Доводи апеляції про те, що правопорушнику ОСОБА_1 призначено занадто суворе стягнення також підлягають до задоволення з таких підстав.
Так, у відповідності до вимог ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності у редакції Закону України від 05 квітня 2001 року, а не підставі чинної норми Закону, якою посилена відповідальність за скоєння проступку. Однак з врахуванням положень чинної ст. 294 цього кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про скоєння проступку.
Окрім цього, апеляційний суд приходить до висновку про те, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців судом першої інстанції не взято до уваги те, що позбавлення спеціального права відповідно до ст. 30 КУпАП застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Санкція ст. 124 зазначеного кодексу передбачала застосування стягнення не тільки у виді позбавлення права керування транспортними засобом, а й накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Між тим, у справі відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 допустив грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом ( правом керування транспортним засобом ), а в постанові не наведені мотиви, що явились підставою для позбавлення ОСОБА_1 права керування всіма видами транспортних засобів.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення судом першої інстанції також не враховані вимоги ст. ст. 33 - 35 КУпАП, зокрема дані про його особу - до адміністративної відповідальності притягується вперше, щире розкаяння у вчиненні проступку, має на утриманні батьків пенсіонерів, а також те, що в зв'язку з вчиненим правопорушенням не настали які-небудь наслідки, що водійське посвідчення є документом, який дозволяє йому керувати транспортним засобом й одержувати внаслідок цього доходи та утримувати сім'ю.
Враховуючи, що при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя не в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, вищенаведені дані про особу порушника, вимоги ст. ст. 30, 33-35 КУпАП, вважаю, що накладене на нього стягнення є занадто суворим, суперечить загальним засадам призначення стягнень, тому постанова суду підлягає до зміни.
З врахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про скасування постанови задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, суд, -
п о с т а н о в и в:
постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити : пом'якшити призначене йому стягнення до штрафу в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тридцять чотири гривні в доход держави.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Закарпатської області І.В. Стан