КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 362/6024/21-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/808/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Марчук С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.

секретар - Ольшевський П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Дмитра Сергійовича, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Нещасна Тетяна Миколаївна про визнання права на сервітут, визнання рішення протиправним і скасування рішення,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 - ОСОБА_8 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2022 року,

встановив:

у листопаді 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право на сервітут у вигляді забезпечення їх можливості здійснювати право проходу та проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці площею 0,0156 га шириною 3,7 м, довжиною 42,65 м кадастровий номер 3210700000:01:002:0060 за адресою: АДРЕСА_1 , визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської обл. Тютюна Д.С. №60625731 від 28.09.2021 про припинення Договору сервітуту від 12.04.2017. 17.11.2021 представником позивачів - ОСОБА_9 було подано нову редакцію позовної заяви, в якій було зазначено позовні вимоги: визнати за ними право на сервітут у вигляді забезпечення їх можливості здійснювати право проходу та проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці площею 0,0156 га шириною 3,7 м, довжиною 42,65 м кадастровий номер 3210700000:01:002:0060 за адресою: АДРЕСА_1 , яке було встановлено на підставі Договору про право користування земельною ділянкою (Договору сервітуту) №783 від 12.04.2017, як спосіб застосування наслідків нікчемності підпункту 6.5.6. п. 6.5 розділу 6 вищевказаного Договору. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської обл. Тютюна Д.С. №60625731 від 28.09.2021 про припинення Договору сервітуту від 12.04.2017 та вилучення відомостей про даний Договір з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з одночасним внесенням уповноваженою особою відомостей про реєстрацію Договору про право користування земельною ділянкою (Договору сервітуту) №783 від 12.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Нещасною Т.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2022 року позов було задоволено - визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право на сервітут, встановлений укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Договором про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту) від 12 квітня 2017 року. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д.С. № 60625731 від 28 вересня 2021 року.

Не погоджуючись з рішенням, представник відповідачів - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - ОСОБА_9 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідачів ОСОБА_8 , представника позивачів ОСОБА_9 та представника державного реєстратора Зінченка К.М., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилались на те, що вони уклали 12 квітня 2017 року з ОСОБА_4 . Договір про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту) відповідно до якого вони мали прохід і проїзд на транспортному засобі по належній їй земельній ділянці площею 0,0156 га, кадастровий номер 3210700000:01:002:0060. В п. 6.5.6 Договору було зазначено, що договір припиняється в разі припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку.

Оскільки ОСОБА_4 14.09.2019 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , державний реєстратор Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюн Д.С., на підставі пункту 6.5.6. Договору про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту) від 12 квітня 2017 року, прийняв рішення № 60625731 від 28.09.2021 року про припинення дії вказаного договору сервітуту.

Позивачі вважали, що вказаний пункт 6.5.6. Договору сервітуту є нікчемним в силу закону, в зв`язку з чим просили визнати за ними право на сервітут, встановлений вказаним Договором від 12 квітня 2017 року, а також визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д.С. № 60625731 від 28 вересня 2021 року.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2022 року позовні вимоги було задоволено: визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право на сервітут, встановлений укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Договором про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту) від 12 квітня 2017 року. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д.С. № 60625731 від 28 вересня 2021 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 6.5.6. Договору про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту) є недійсним в силу закону - нікчемним, не створює юридичних наслідків припинення дії даного договору, а позивачі мають право користування земельною ділянкою. Оскільки рішення державного реєстратора вчинене на підставі недійсної в силу закону (нікчемної) умови договору, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права та не відповідає встановленим по справі обставинам.

Як видно з матеріалів справи, 27.09.2016 за Договором купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210700000:01:002:0106. 27.09.2016 за Договором купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0,0809 га. 12.04.2017 між ОСОБА_4 , як власником земельної ділянки, та ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як сервітуаріями, було укладено Договір користування земельною ділянкою (договір сервітуту), за яким власник встановила сервітуаріям право користування земельною ділянкою площею 0,0156 га з кадастровим номером: 3210700000:01:002:0060, за адресою: АДРЕСА_1 . В п. 6.5 було визначено припинення договору у разі, зокрема, п.6.5.6 - припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку. Приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Нещасною Т.М. було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права проходу та проїзду на транспортному засобі по зазначеній земельній ділянці за правокористувачами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рішення №34749853 від 12.04.2017.

14.09.2019 за Договором купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 купили по частині земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210700000:01:002:0060, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 100 ЗК України визначено порядок встановлення земельних сервітутів Зокрема, передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Позивачі, заявляючи вимоги про визнання за ними права на сервітут, вказували це як спосіб застосування наслідків нікчемності підпункту 6.5.6 Розділу 6 Договору від 12.04.2017, який був укладений з попереднім власником земельної ділянки. При цьому в позовній заяві позивачі посилались на те, що вони та нові власники земельної ділянки, через який вони здійснюють прохід та проїзд транспортними засобами, щодо якої було встановлено сервітут, з 2020 року не можуть дійти згоди щодо спільного користування ділянкою.

Згідно статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

В ст. 99 ЗК України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Так, в постанові Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року (справа № 442/7551/18-ц) міститься висновок, згідно якого стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана стаття визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі й у користувача земельною ділянкою, можливості задовольнити свої потреби, пов`язані з забезпечення використання цієї ділянки, іншим способом, ніж шляхом встановлення права обмеженого користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту.

Отже, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Таким чином, позивачі не позбавлені права звернутися до суду з позовом щодо встановлення їм сервітуту в разі неможливості досягнення згоди на укладення такого договору з нинішніми власниками земельної ділянки.

Також суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими заявлені позивачами вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д.С. №60625731 від 28 вересня 2021 року щодо припинення дії Договору сервітуту від 12.04.2017. Вказана реєстрація припинення дії Договору була проведена відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачено підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 - ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Дмитра Сергійовича, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Нещасна Тетяна Миколаївна про визнання права на сервітут, визнання рішення протиправним і скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2023 року.

Головуючий

Судді