А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
_________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - судді - Стана І.В.,
суддів - Лізанця П.М., Симаченко Л.І.,
за участю прокурора - Сливича П.М.,
адвоката ОСОБА_1 та скаржника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 02 квітня 2009 року в м. Ужгороді матеріали за апеляцією скаржника ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Хустського районного суду від 11 лютого 2009 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 про скасування постанови слідчого СВ Хустського МВ ГУМВС України в Закарпатській області від 18 грудня 2008 року ( слідчого, тут і далі ) про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. ст. 358 ч. 3, 190 ч. 3 КК України.
З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2008 року до Хустського районного суду в порядку ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України надійшла скарга ОСОБА_2, в якій він вказує про те, що постанова слідчого є незаконною. Посилається на те, що висновки слідчого викладені в постанові не відповідають фактичним обставинам справи. Продаючи ОСОБА_3 транспортний засіб й оформляючи на неї генеральне доручення не знав про те, що посвідчення про реєстрацію транспортного засобу підроблене. Сумнівів в оригінальності посвідчення у нього, ОСОБА_3, яка добровільно за власним бажанням передала йому гроші в сумі 75 750 (сімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят ) гривень та нотаріуса Шкробинця Й.Й. не виникало. Посвідчення на право розпорядження автомобілем та номерні знаки йому передав ОСОБА_4 мешканець с. Салівка Ужгородського району. Тому, довірою ОСОБА_3не зловживав і не обманював її, а висновок експерта про те, що посвідчення підроблене викликає сумніви в його обґрунтованості. Окрім цього, вказує про те, що постанова про порушення кримінальної справи не містить передбачених ст. 94 КПК України приводів та підстав до порушення кримінальної справи. Просить постанову слідчого скасувати й відмовити в порушенні кримінальної справи.
В постанові суду вказується про те, що доводи скарги про скасування постанови слідчого про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. ст. 358 ч. 3, 190 ч. 3 КК України задоволенню не підлягають з таких підстав. Так, суд визнав, що приводом до порушення кримінальної справи була заява ОСОБА_5, в якій вказується про те, що внаслідок шахрайських дій ОСОБА_6 та ОСОБА_2 належний йому транспортний засіб перейшов у незаконне користування гр. ОСОБА_3. Приводом до порушення кримінальної справи також була письмова заява ОСОБА_3, з якої вбачається, що ОСОБА_2 шляхом обману заволодів належними їй коштами. Підставою до порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочинів. Під час розгляду скарги не встановлено підстав, які б викликали сумніви в законності отримання даних, які були приводами та підставами до порушення кримінальної справи. З врахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про те, що постанова про порушення кримінальної справи винесена з дотриманням вимог ст. ст. 94, 98 КПК України, що на час порушення кримінальної справи були наявними приводи та підстави до її порушення.
В апеляції ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 вказують про те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою й підлягає скасуванню. Вважають, що висновок суду не ґрунтується на вимогах закону. Наявність непідтверджених заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_3не може бути підставою до порушення кримінальної справи. Продаючи ОСОБА_3 транспортний засіб й оформляючи на неї генеральне доручення не знав про те, що посвідчення про реєстрацію транспортного засобу підроблене. Сумнівів в оригінальності посвідчення у нього, ОСОБА_3, яка добровільно за власним бажанням передала йому гроші в сумі 75 750 (сімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят ) гривень та нотаріуса Шкробинця Й.Й. не виникало. Посвідчення на право розпорядження автомобілем та номерні знаки йому передав ОСОБА_4 мешканець с. Салівка Ужгородського району. Вказане свідчить про те, що довірою ОСОБА_3 не зловживав і не обманював її, а висновок експерта про те, що посвідчення підроблене викликає сумніви в його обґрунтованості. Висновок суду про те, що не встановлено підстав, які б викликали сумніви в законності отримання даних, які були приводами та підставами до порушення кримінальної справи також вважає помилковим. Ставиться питання про скасування постанови Хустського районного суду від 11 лютого 2009 року про відмову в задоволенні скарги та постанови слідчого про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. ст. 358 ч. 3, 190 ч. 3 КК України й винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, основні доводи апеляції, пояснення ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_1, які підтримали викладені в апеляції доводи, пояснення прокурора, який вважав постанови суду та слідчого законними й обґрунтованими, перевіривши справу в межах доводів апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення.
Так, у відповідності до вимог ст. 236-7, 236-8 КПК України, отримавши скаргу на постанову прокурора, слідчого, органа дізнання про порушення кримінальної справи, після відкриття провадження в справі, виконавши всі підготовчі дії до її розгляду, в судовому засіданні, перевіривши явку сторін, суддя:
1) досліджує матеріали, на підставі яких було порушено справу;
2) заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, її захисників чи законних представників, потерпілого або особи, за заявою якої було порушено справу, якщо вони з'явились у судове засідання;
3) заслуховує думку прокурора, якщо він з'явився у судове засідання;
4) у разі необхідності заслуховує пояснення особи, яка винесла постанову про
порушення справи.
Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Обов'язок доведення правомірності порушення справи покладається на прокурора, неявка якого в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
За результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою приймає одне з таких рішень:
а ) залишає скаргу без задоволення;
б ) задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи і виносить постанову про відмову в порушенні справи.
Колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону Хустським районним судом при розгляді скарги, яку подав ОСОБА_2 порушені не були, що судом першої інстанції скарга на постанову слідчого про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. ст. 358 ч. 3, 190 ч. 3 КК України розглянута у відповідності до вимог ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України, тому доводи апеляції відхиляє.
Так, з матеріалів кримінальної справи, в тому числі з постанови про порушення кримінальної справи, вбачається що приводом до порушення кримінальної справи були письмові заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_3, з яких вбачається, що ОСОБА_2 заволодів транспортним засобом першого та грошима другої. Тому, колегія суддів висновки місцевого суду в цій частині вважає такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з вимогами закону. Обґрунтованим є й висновок суду про наявність підстав для порушення кримінальної справи.
Доводи апеляції про те, що оскільки висновок експерта викликає сумніви в його обґрунтованості, тому постанова про порушення кримінальної справи й постанова суду є незаконними, колегія суддів відхиляє, оскільки на цій стадії процесу перевіряється тільки достатність даних, які свідчать про наявність саме ознак злочину й не оцінюються докази з точки зору їх достатності, допустимості, стосовності та достовірності, позаяк суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті..
На інші доводи, які би давали підстави для скасування судового рішення в апеляції скаржника ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 не вказується й такі в матеріалах за скаргою відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляція, яку подали скаржник ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, що підстав для скасування постанови Хустського районного суду та постанови слідчого від 18 грудня 2008 року про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. ст. 358 ч. 3, 190 ч. 3 КК України - не має.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
постанову Хустського районного суду від 11 лютого 2009 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 про скасування постанови слідчого СВ Хустського МВ ГУМВС України в Закарпатській області від 18 грудня 2008 року про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. ст. 358 ч. 3, 190 ч. 3 КК України - залишити без зміни, а подану скаржником та адвокатом ОСОБА_1 апеляцію - без задоволення.
Головуючий - суддя : Судді :