ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19.02.07р. | Справа № А36/127-07 |
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі головного інженера Центра техничної експлуатації первинної мережі №7 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" Смирних Ю.В., м.Новомосковськ Дніпропетровської області
до Новомосковської об"єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м.Новомосковськ Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.11.2006р. №0001401710/0.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Гриценко О.І.
Представники сторін:
від позивача Рукавішніков К.Р. довіреність № 15 від 12.02.2007р.
від відповідача КовбасаТ.А. довіреність № 1820/10/10-009 від 06.02.2007р.
Політаєва І.М. довіреність № 2421/10/10-009 від 16.02.2007р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить до закінчення розгляду справи у судовому порядку заборонити відповідачу здійснювати дії по стягненню нарахованих сум податкового зобов”язання на підставі податкового повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 29.11.2006р. №0001401710/0; визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Ново московської ОДПІ від 29.11.2006р. №0001401710/0.
Відповідач у запереченні на позовну заяву пояснив, що проти позову заперечує.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем проведено планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.04р. по 30.06.2006р., за результатами якої складено акт №153/232/16479714ДСК від 21.11.2006р.
На підставі вказаного акту перевірки Новомосковською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2006р. №0001401710/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 228566грн.19коп., в тому числі за основним платежем 76188грн.73коп, штрафні (фінансові) санкції 152377грн.46коп.
Визначення спірної суми податкових зобов’язання пов’язується з наступним.
Вищевказаним актом перевірки було встановлено, що за перевіряємий період з 01.07.04р. по 30.06.06р. відповідно до виданих наказів та рішень комісії по списанню з балансу та відображенню на позабалансовому субрахунку 071 безнадійної дебіторської заборгованості підприємством було списано з балансу і перенесено як безнадійний борг на позабалансовий рахунок 017 "заборгованість платників податку-фізичних осіб", а саме (Сидоренко Т.В. , Згода Т.Я., Панфілова М.В., які не перебували з підприємством у трудових відносинах) за квартплату за якою минув строк позовної давності у розмірі 5186,15грн. В наслідок цього податок з доходів фізичних осіб не утримувався та не перераховувався.
Суд погоджується із вказаним висновком відповідача з наступних підстав.
Відповідно п.п. 4.2.11 п. 4.2. ст 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889 (далі-Закон №889) до складу загальномісячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку як сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Таким чином, списана сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вважається загальним місячним оподатковуваним доходом громадян Сидоренко Т.В., Згода Т.Я., Панфілова М.В. ст.17 Закону України передбачено, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент. Термін „податковий агент" визначено п.1.15 ст.1 Закону України № 889. Відповідно п.19.2 ст. 19 , п.п. 20.3.2 п.,20.3 ст.20 вищезазначеного Закону особи, які відповідно до Закону № 889 мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Враховуючи вимоги п.1.15. ст.1, п.п.4.2.11. п.4.2. ст.4, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.17, п.19.2 ст.19, п.п.2,0.3.2 п.20.3 ст.20 Закону №889 підприємство, як податковий агент повинно було обчислити та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 674,20 грн.
Крім того, перевіркою встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999р. №490 колективним договором ВАТ "Укртелеком" встановлено доплати до посадового окладу (тарифної ставки) працівникам за роз'їзний характер роботи . Протягом перевіряємого періоду підприємством здійснювалися виплати надбавок за роз'їзний характер роботи, але не включалися до складу загального місячного оподатковуваного доходу та виплачувалися без нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.
Суд погоджується із вказаними висновками відповідача з наступних підстав.
Абзацем 3 п. 1.1.ст.1 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено , що під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Щодо посилання на п.п.4.3.2. п.4.3. ст4 Закону України № 889-ІУ, відповідно якого не включається до складу загального місячного оподаткованого доходу, сума коштів, отриманих на відрядження або під звіт, даний підпункт застосовується з урахуванням норм п.9.10 ст.9, яким в свою чергу, передбачено посилання на п.п.5.4.8 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до вимог зазначених нормативних актів, надбавки за роз'їзний характер робіт, які виплачувалися працівникам підприємства не можна розглядати як витрати на відрядження, оскільки позивачем не видавались відповідні накази про відрядження працівників, вони у відрядження не направлялись. Таким чином, безпідставним є посилання позивача на норми законодавства, що регулюють відносини саме у зв’язку з відрядженням працівників.
Згідно з вимогами п.1.2, п.1.15. ст.1, п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.17.1 ст.17, п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону №889-ІУ підприємство, як податковий агент повинно нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, у т.ч. з сум, виплачених у вигляді надбавок за роз'їзний характер роботи. Внаслідок цього було недоутримано та неперераховано до бюджету 75514,53 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, донарахування по акту перевірки №153/232/16479714 від 21.11.2006р. є правомірними.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі- 03.03.2007р.