А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
_________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Гошовського Г.М.,
суддів - Стана І.В., Мишинчук Н.С.,
за участю прокурора - Кураха Ю.М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні 22 січня 2009 року в м. Ужгороді кримінальну справу за апеляцією, яку подав засуджений ОСОБА_1 на вирок Міжгірського районного суду від 17 жовтня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, працює сільським головою с. Синевир, судимий 25 липня 2008 року Міжгірським районним судом за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 810 гривень,
засуджений за ч. 3 ст. 191 КК України на три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками строком на три роки, а за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими обов'язками строком на три роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими обов'язками строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання ( крім позбавлення права обіймати певні посади ) з випробуванням з іспитовим строком три роки.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, українець, гр. України, з середньою спеціальною освітою, одружений, працює директором КП »Синевир», не судимий,
засуджений за ч. 3 ст. 191 КК України на три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками строком на три роки, а за ч. 1 ст. 366 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими обов'язками строком на три роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування основного покарання ( крім позбавлення права обіймати певні посади ) з випробуванням з іспитовим строком два роки.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено попередній - підписка про невиїзд.
Згідно вироку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винуватими й засуджені за вчинені злочини при таких обставинах.
ОСОБА_1, будучи сільським головою с. Синевир, і ОСОБА_2, будучи директором комунального підприємства «Синевир», являючись службовими особами правомочними складати та видавати офіційні документи, з метою привласнення і розтрати чужого майна (бюджетних коштів) у жовтні 2007 року в с. Синевир, Міжгірського району умисно посвідчили своїми підписами та печатками Синевирської сільської ради й КП «Синевир» завідомо неправдивий акт виконаних робіт по капітальному ремонту дошкільного навчального закладу в с. Синевир за вересень 2007 року, за якими КП «Синевир», нібито виконало ремонтні роботи на суму 8437 гривень, хоча фактично роботи були виконані останніми на суму 6045 гривень 45 копійок. Аналогічно в кінці грудня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаючи, що Синевирською сільською радою було відпущено по накладній на КП «Синевир» гофровану бляху на суму 8153 гривні, умисно підписали та завірили печатками Синевирської сільської ради й КП «Синевир» акти виконаних робіт за листопад-грудень 2007 року по капітальному ремонту адміністративного будинку Синевирської сільської ради, до яких КП «Синевир» було безпідставно включено вартість вказаної бляхи на суму 8153 гривні, а також кошти на доплату різниці в розмірі страхових внесків до пенсійного фонду на суму 1185 гривень і єдиний податок в розмірі 10% на загальну суму 2641 гривня 67 копійок і в результаті чого було безпідставно завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 11979 гривень 67 копійок.
Окрім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зловживаючи службовим становищем з метою привласнення і розтрати чужого майна (бюджетних коштів), діючи за попередньою змовою між особою, вчинивши службове підроблення шляхом внесення підписів та посвідчення печатками Синевирської сільської ради і КП «Синевир» на вищезазначених завідомо неправдивих актів приймання виконаних підрядних робіт, складених КП «Синевир» на капітальні ремонти дитячого дошкільного закладу та адмінприміщення сільської ради с. Синевир, знаючи, що в дані акти внесено завідомо неправдиві відомості, протягом жовтня-грудня 2007 року безпідставно за вказівкою ОСОБА_1 Синевирською сільською радою перераховано на рахунок КП «Синевир», директором якого є ОСОБА_2 суму 14371 гривня 22 копійки, зокрема платіжним дорученням № 211 від 17.10.2007 року сільською радою перераховано на рахунок КП «Синевир» 8437 гривень за проведений ремонт дошкільного навчального закладу с. Синевир, хоча фактично робіт виконано тільки на суму 6045,45 гривень, в результаті чого безпідставно перераховано 2391,55 грн. платіжним дорученням № 262 від 17.12.2007 року та № 309 від 25.12.2007 року сільською радою перераховано на рахунок КП «Синевир» 26418, 99 гривень, із яких зайво перераховано за гофровану бляху 8153 гривні, кошти на доплату різниці в розмірі страхових внесків у пенсійний фонд на суму 1185 гривень та єдиний податок в розмірі 10% на загальну суму 2641,67 гривня, тобто всього зайво перераховано 11979 гривень 67 копійок.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує про те, що вирок є незаконним та необґрунтованим, що при розгляді справи допущена неповнота та однобічність при з'ясуванні її фактичних обставин. Посилається на те, що в обґрунтування висновку суд послався на акт КРВ Міжгірського району, дані якого є неправдивими. Акт КРВ підписав не читаючи й не розуміючи його змісту. Під час ревізії не взято до уваги акти виконаних КП «Синевир» робіт, які Синевирська сільська рада не сплатила й боргувала підприємству. Не включено в акти виконаних робіт й два колектори обігрівачі вартістю 800 гривень, які були встановлені в дитячому садку с. Синевир. Суд не дав оцінки показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4. У справі не встановлено, хто саме вніс в акти виконаних робіт дані, які явились підставою до порушення кримінальної справи. За порадою ревізора КРВ ОСОБА_2 добровільно повернув 12 тисяч гривень в якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди. Будь-яких грошових коштів як він, так і ОСОБА_2 не привласнювали, тому в його діях відсутній склад злочину передбаченого ст. 191 КК України. Порушена щодо нього кримінальна справа є результатом упередженого ставлення до нього зі сторони контролюючих та правоохоронних органів Міжгірського району. Внаслідок дій посадових осіб цих органів перестало існувати КП «Синевир». Просить вирок скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення ОСОБА_1, який підтримав викладені ним в апеляції доводи, пояснення прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вирок підлягає до скасування з таких підстав.
Вирок, який постановляється іменем України, є найважливішим актом правосуддя у кримінальних справах і повинен відповідати вимогам статей 321-339 КПК України. Зокрема, у відповідності до вимог ст. ст. 323, 324 КПК України вирок повинен бути законним і обґрунтованим, а у відповідності до вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 15 постанови від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку« ( із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року № 3 та від 3 грудня 1997 року № 12, мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів останнього. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, яке визнане судом доведеним, навести докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо підсудного, тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути мотивовано.
У даній справі постановлений щодо ОСОБА_1 вирок містить істотні недоліки, в зв'язку чим його не можна визнати законним та обґрунтованим.
Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками привласнення чужого майна посадовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Між тим, з мотивувальної частини вироку вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч. 3 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками розтрата чужого майна посадовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинена за попередньою змовою групою осіб, тобто ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні дій обвинувачення за які йому пред'явлено не було ( т. 2, а. с.159, 235, 274 , т. 3, а. с. 70 ).
З наведених у вироку показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що на прохання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідок робив кошторис та акт виконаних робіт, за що отримав від ОСОБА_2 100 або 150 гривень. Внесені в акти роботи йому були показані. З вироку вбачається, що на показання свідка ОСОБА_3 суд послався як на такі, що підтверджують пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення. При цьому судом не враховано, що показання свідка ОСОБА_3 достовірно не підтверджують пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення, а спростовують таке.
У порушення вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 16 вищевказаної постанови, в мотивувальній частині вироку суд обмежився тільки посиланням на протокол огляду місця події, речові докази та інші матеріали справи, як на докази, які підтверджують пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення, не давши їм аналіз.
Підлягають до ретельної перевірки та оцінки в сукупності зі всіма здобутими по справі доказами доводи апеляції ОСОБА_1 про те, що грошових коштів він не привласнював, що акт КРВ Міжгірського району підписав не читаючи й не розуміючи його змісту. Окрім цього, підлягають до перевірки й доводи апеляції про те, що по справі не встановлено, хто саме вніс в акти виконаних робіт дані, які явились підставою до порушення кримінальної справи, в тому числі необхідно з'ясувати, які саме дії вчинив ОСОБА_1, що кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що пред'явлене і визнане доведеним, за встановлених судом обставин ОСОБА_1 обвинувачення, викликає сумніви в його обґрунтованості, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 за встановлених судом обставин є передчасним і таким, що ґрунтується на доказах, які містять у собі суперечності й викликають сумніви в їх достовірності.
Вищевказана неповнота як досудового так і судового слідства перешкодила суду першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідити наявні в справі докази й постановити законний та обґрунтований вирок, а тому колегія суддів вважає ці порушення вимог кримінально - процесуального закону істотними і такими, що у відповідності до вимог ст. ст. 368, 370 КПК України тягнуть скасування вироку й направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки для усунення вищевказаної неповноти необхідно виконати значний обсяг дій, спрямованих на усунення вищевказаної неповноти й ця неповнота не може бути усунута з дотриманням специфіки судового розгляду справи апеляційним судом.
Під час судового розгляду справи, необхідно усунути вищевказану неповноту і, в залежності від здобутих доказів, прийняти рішення по суті пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення.
Доводи апеляції ОСОБА_1 про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи вищенаведене, а також те, що в апеляції ОСОБА_1 не міститься даних про такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть направлення справи на додаткове розслідування й такі в матеріалах кримінальної справи відсутні.
Враховуючи тяжкість злочинів у вчиненні яких ОСОБА_1 обвинувачує орган досудового слідства запобіжний захід щодо нього залишити попередній - підписка про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому складі, а подану засудженим апеляцію задовольнити частково.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити попередній - підписка про невиїзд.
Головуючий - суддя : Судді: