ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/15112/22

Провадження № 22-ц/4820/596/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

                секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю позивача, представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Продана Б.Г. від 27 грудня 2022 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2023 року.

Заслухавши доповідача, учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 26.07.12 року між ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву 4-поверхового будинку офісно-громадського призначення за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:009:0064 відповідно до робочого проекту.

За цим договором ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» зобов`язалося виконати весь комплекс будівельно-монтажних, пуско-налагоджувальних, оздоблювальних робіт згідно проекту та технічних умов.

Відповідно до п. 1.3 цього договору ОСОБА_2 передає товариству грошові кошти, які спрямовуються на виконання умов цього договору. При одержанні грошових коштів від ОСОБА_2 у товариства виникає боргове зобов`язання, яке погашається товариством перед ОСОБА_2 актами виконаних робіт згідно проектно-кошторисної документації.

Згідно п. 1.4 даного договору, у разі виконання товариством комплексу робіт за рахунок власних ресурсів, внаслідок невиконання цього ОСОБА_2 , останній зобов`язаний сплатити товариству 150 відсотків кошторисної вартості будівництва, що зазначається у декларації готовності об`єкта до експлуатації.

Відповідно до п. 2.4 договору розрахунок за виконаний товариством комплекс робіт власними ресурсами (п.1.4 цього договору) має бути проведений протягом місяця з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно п. 3.3 цього договору у разі затримки з оплати у випадку виконання товариством комплексу робіт власними ресурсами товариства (п.1.4 договору) сума коштів, яка має бути виплачена згідно п. 2.4 договору, визначатиметься еквівалентом долара США на момент його виникнення. У будь-якому разі, сума коштів яка має бути сплачена не може бути більшою ринкової вартості об`єкта на момент розрахунку.

До даних правовідносин даного договору сторони встановили позовну давність строком 10 років.

18.10.2013 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на зазначене приміщення загальною площею 486.2 кв.м та здійснено державну реєстрацію його права власності на цей об`єкт.

Відповідач обіцяв розрахуватися після продажу приміщення, оскільки не мав відповідних коштів, проте до 2018 року так і цього не зробив.

07.12.2017 року між ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги (цесія) за договором від 26.07.2012 року.

Відповідно до п. 1 даного договору ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» відступило право вимоги грошового зобов`язання за договором від 26.07.2012 року на суму, еквівалентну 360 тис. доларів США, ОСОБА_1 , в якого виникло право вимагати у відповідача сплати боргу.

Відповідач борг перед новим кредитором також не погашає.

У вересні 2021 року ОСОБА_1 довідався, що всупереч домовленостям про спільний пошук покупців та відчуження об`єкту дочка ОСОБА_2 ОСОБА_4 , замінивши без попередження замки, розпочала самостійно, без погодження із позивачем, пошук покупців на приміщення.

Однак на неодноразові звернення до відповідача ОСОБА_2 останній борг не повертає, тому він змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

З цих підстав просив стягнути з ОСОБА_2 13164696 грн. (що еквівалентно 360 тис. доларів США) грошової компенсації за офісне приміщення площею 486.2 кв.м по АДРЕСА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2022 року позовну заяву задовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – 13164696 грн. грошової компенсації за офісне приміщення, площею 486,2 кв.м по АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмеьницької області від 01 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35000 грн. судових витрат.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просить скасувати ці судові рішення як незаконні і відмовити у позові та стягненні судових витрат. На його думку, судом не надано оцінки доводам відповідача про ознаки недійсності договору від 26.07.2012 року та договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07.12.2017 року. На його думку, ОСОБА_3 визнала заборгованість перед ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» у сумі 360 тис. доларів США листом про визнання заборгованості від 17.01.2013 року з перевищенням повноважень, наданих довіреністю від 26.07.2012 року. ОСОБА_3 визнала заборгованість перед ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» у доларах США листом про визнання заборгованості від 17.01.2013 року з метою збільшення суми на користь кредитора. Договір відступлення права вимоги від 07.12.2017 року був укладений не у визначену в ньому дату внаслідок зловмисної домовленості преставника ОСОБА_2 зі своїм зятем ОСОБА_1 та ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» в особі його керівника ОСОБА_5 . Судом не враховано, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що станом на дату укладення договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.12.2017 року у відповідача не існувало боргу перед ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів». 18.10.2013 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на офісне приміщення в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 . Тобто, договір про відступлення права вимоги (цесії) від 07.12.2017 року був укладений після виконання основного зобов`язання. Позивач не довів перехід до нього права вимоги за договором від 26.07.2012 року - в матеріалах справи відсутній додаток, а також докази на підтвердження виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед первісним кредитором за договором від 26.07.2012 року. Позивач не довів порушення його права, що є безумовною підставою для відмови у позові. Заявлена сума боргу у розмірі 13164696 грн. не підтверджена належними та допустимими доказами. Суд також безпідставно відмовив у зупиненні провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №686/21263/22 за позовом ОСОБА_2 до ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів», ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними. Суд не врахував поважності неприбуття в судове засідання відповідача та його представника та розглянув справу 27.12.2022 року за їх відсутності, при цьому листок непрацездатності можна було надати суду лише після його закриття. Також вважає, що при ухваленні додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на правову допомогу в сумі 35000 грн. суд не врахував критерії розумності розміру цих витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи.

У відзиві ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну. Вказує, що боргове зобов`язання відповідача підтверджується підписаною відповідачем та поданою ним для реєстрації декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою 19.12.2012 року №ХМ 14312504248, відповідно до якого кошторисна вартість будівництва становила 1920 тис. грн., а генеральним підрядником є Товариство. Положенням п.3.3. договору від 26.07.2012 року, відповідно до якого у разі затримки з оплати у випадку виконання підприємством комплексу робіт власними ресурсами (п.1.4. цього договору) сума коштів, яка має бути виплачена згідно п. 2.4. цього договору визначатиметься еквівалентом дол. США, який становило це грошове зобов`язання в момент його виникнення. Додатковим визнанням цього боргу представником відповідача ОСОБА_3 відповідно до повідомлення про визнання боргу та відсутність претензій від 17.01.2013 року, яка діяла в межах повноважень, визначених Бляхарським П.С. у нотаріально посвідченій довіреності.

В засіданні апеляційного суду представниця апелянта просила задовольнити апеляційні скарги з викладених в них мотивів.

Позивач та його представник просили відхилити апеляційні скарги як безпідставні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що між ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» та ОСОБА_2 , від імені якого діяла його представниця ОСОБА_3 , 26.07.2012 року укладено договір на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт по будівництву 4-поверхового будинку офісно-громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:009:0064 відповідно до робочого проекту.

Відповідно до п. 1.3 договору від 26.07.2012 року для виконання підприємством умов даного Договору громадянин передає підприємству грошові кошти, які не переходять у пряму чи довірчу власність підприємства, а спрямовуються на виконання умов даного договору. При одержанні громадянином грошових коштів у підприємства виникає боргове зобов`язання, яке погашається підприємством актами виконаних будівельно-монтажних робіт, згідно проектно-кошторисної документації, які підписує і перевіряє громадянин.

Згідно п.1.4 цього договору у разі виконання товариством комплексу робіт за рахунок власних ресурсів, внаслідок невиконання цього громадянином, останній зобов`язаний сплатити товариству 150 відсотків кошторисної вартості будівництва, що зазначається у декларації готовності об`єкта до експлуатації.

07.12.2017 року ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» уклав договір відступлення права вимоги (цесія) з ОСОБА_1 , відповідно до умов якого позивач (новий кредитор) набув право вимоги щодо виконання грошового зобов`язання до відповідача ОСОБА_2 на суму еквівалентну 360 тис. доларів США, обов`язок по сплаті яких виник у відповідача в результаті виконання первісним кредитором робіт з будівництва 4-поверхового будинку офісно-громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:009:0064 відповідно до робочого проекту.

Після здачі об`єкту в експлуатацію ОСОБА_2 не розрахувався з ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» і його борг відповідно до умов договору в еквіваленті становив 360000 доларів США.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором від 26.07.2012 року, - після здачі об`єкта будівництва в експлуатацію не розрахувався з ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» за виконану роботу, сума боргу в еквіваленті до долара США відповідно до умов договору становить 13164696 грн. У зв`язку з цим наявний борг слід стягнути на користь позивача як нового кредитора у зобов`язанні, до якого перейшло право вимоги за цим зобов`язанням.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду та недоведеність заявленої суми боргу є безпідставними.

Так, згідно з ч.ч.1-2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ч.1 ст. 526 ЦК).

За змістом ст.ст. 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Встановлено, що 26.07.2012 року ОСОБА_2 видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси в усіх без винятку центральних та місцевих органах влади, місцевого самоврядування, в підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності, у всіх судах та органах державної виконавчої служби, вчиняти на умовах, відомих представникові, будь-які дозволені законодавством правочини цивільно-правового характеру, одержувати належне йому майно, користуватися рахунками в банківських установах, отримувати належні йому платежі, кореспонденцію тощо. Довіреність видана строком на 10 років.

На підставі саме цієї довіреності між ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» та ОСОБА_2 , від імені якого діяла його представниця ОСОБА_3 , 26.07.2012 року укладено договір на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт по будівництву 4-поверхового будинку офісно-громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з презумпції правомірності укладеного правочину суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача про ознаки недійсності договору від 26.07.2012 року. В свою чергу правомірність цього правочину не була предметом судового розгляду в цій справі – відповідач не скористався своїм правом подати зустрічний позов про оспорювання правочинів.

Твердження апелянта про ймовірне складення цього договору у 2022 році з метою підготовки звернення з позовом, та фактичне укладення договору підряду на інших умовах не ґрунтується на жодних доказах.

Суд першої інстанції дав оцінку змісту належно засвідченої копії договору від 26.07.2012 року і правильно констатував, що за умовами п.п. 1.3, 1.4 договору фінансування будівництва здійснює замовник будівництва, відповідач ОСОБА_2 . У разі виконання товариством комплексу робіт за рахунок власних ресурсів, внаслідок невиконання цього ОСОБА_2 , останній зобов`язаний сплатити товариству 150 відсотків кошторисної вартості будівництва, що зазначається у декларації готовності об`єкта до експлуатації.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору для виконання доручення ОСОБА_2 зобов`язаний передати підприємству 1700000 грн., що дорівнює загальній вартості будівництва. Остаточна вартість будівництва визначається у 15-денний термін після введення будинку в експлуатацію, яка коригується з урахуванням коефіцієнта інфляції, змін законодавчих актів, будівельних норм, зміни цін на будматеріали та сировину, енергоносії, послуги тощо.

Відповідно до п. 2.4 договору розрахунок за виконаний товариством комплекс робіт власними ресурсами (п.1.4 цього договору) має бути проведений протягом місяця з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно п. 3.3 цього договору, у разі затримки з оплати у випадку виконання товариством комплексу робіт власними ресурсами товариства (п.1.4 договору) сума коштів, яка має бути виплачена згідно п. 2.4 договору, визначатиметься еквівалентом долару США на момент його виникнення. У будь-якому разі, сума коштів яка має бути сплачена не може бути більшою ринкової вартості об`єкта на момент розрахунку.

Підприємство виконало свої зобов`язання за договором (пункт 1.5) –будівництво об`єкта завершено у VІ кварталі 2012 року. Декларація про готовність 4-поверхового будинку офісно-громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 до експлуатації зареєстрована Інспекцією ДАБК у Хмельницькій області 14.12.2012 року.

Твердження апелянта про відсутність у нього боргу за цим договором перед ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» є необгрунтованим.

Так, за змістом  ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч нормам ст.ст. 12, 81 ЦПК України ОСОБА_2 не надав жодних платіжних документів на підтвердження оплати ним виконаних робіт за цим договором товариству «Хмельницький завод будівельних матеріалів».

Той факт, що 18.10.2013 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на збудоване офісне приміщення і отримав свідоцтво про право власності, яке не оспорювалося підрядником, не свідчить про відсутність у нього боргу перед останнім.

Дійсно, згідно з п.4.5 договору ОСОБА_2 має право одержати від товариства всі необхідні документи для реєстрації на своє ім`я права власності за умови повного виконання умов договору.

Проте за змістом Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для реєстрації на своє ім`я права власності на об`єкт відповідач мав подати лише документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна – ті документи, що видавалися не товариством, і були у володінні відповідача.

В матеріалах справи дійсно відсутні докази, що ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» витратило власні кошти на будівництво цього об`єкта.

Водночас факт введення в експлуатацію об`єкта будівництва та реєстрація права власності на нього за відповідачем за відсутності доказів оплати ним виконаних робіт за цим договором цілком свідчить, що товариством виконано увесь комплекс робіт власними ресурсами (будівельні матеріали, машини та обладнання, робоча сила тощо) згідно з п. 2.4 договору.

За змістом пунктів 2.1, 2.2 договору загальна вартість будівництва складає 1700000 грн., остаточна вартість будівництва визначається у 15-денний термін після введення будинку в експлуатацію, яка коригується з урахуванням коефіцієнта інфляції, змін законодавчих актів, будівельних норм, зміни цін на будматеріали та сировину, енергоносії, послуги тощо.

За даними декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 14.12.2012 року кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 1920 тис. грн., у тому числі витрати на будівельно-монтажні роботи - 1450 тис.грн., витрати на машини, обладнання та інвентар – 470 тис. грн.

Апелянт не спростував дані декларації щодо вказаної кошторисної вартості будівництва 1920 тис. грн., не надав на спростування (і не просив витребувати) затверджену проектну документацію, складовою частиною якої є розрахунок коштористої вартості будівництва.

В свою чергу згідно п.1.4 цього договору у разі виконання товариством комплексу робіт за рахунок власних ресурсів, внаслідок невиконання цього громадянином, останній зобов`язаний сплатити товариству 150 відсотків кошторисної вартості будівництва, що зазначається у декларації готовності об`єкта до експлуатації.

Отже, сума, що підлягала сплаті відповідачем згідно з пунктами 1.4, 3.3 договору та курсу долара США до гривні у 2013 році складала 360 тис.доларів США. (1920000 грн. х 150 % : 8), що час пред`явлення позову складала 13 164 696 грн.

Наведене цілком спростовує твердження апелянта про недоведеність розміру боргу за цим договором.

Вказаний розрахунок боргу ОСОБА_2 підтвердила і його представниця ОСОБА_3 листом від 17.01.2013 року про визнання боргу, що складений в межах її повноважень згідно нотаріально посвідченої довіреності від 26.07.2012 року щодо, зокрема, вчинення на умовах, відомих представникові, будь-яких дозволених законом правочинів цивільно-правового характеру.

Не ґрунтуються на жодних доказах і доводи апелянта про укладення договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.12.2017 року в іншу дату.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 цього договору Первісний кредитор відступає та передає Новому кредитору, а останній набуває та приймає право вимоги грошового зобов`язання до боржника ( ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_2 ) сплатити Первісному кредитору еквівалент 360 тис. дол. США, обов`язок по сплаті яких виник у боржника в результаті виконання первісним кредитором робіт з будівництва боржнику Офісного приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 486,2 м кв. за договором від 26.07.2012 року та усі інші права, які має Первісний кредитор за вказаним договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності, а право вимоги, що є його предметом, - набутим Новим Кредитором, з моменту підписання Сторонами цього договору (п.6).

Отже, право вимоги перейшло ОСОБА_1 вже в момент підписання договору сторонами і цей перехід не пов`язується з моментом виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед первісним кредитором за договором від 26.07.2012 року, відтак відсутність доказів на підтвердження цієї обставини не має значення для вирішення цього спору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду по суті спору.

  За  ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

   Згідно ст.ст. 15, 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, врахував аргументи і доводи сторони відповідача, і виходячи з необхідності витрат на оплату послуг адвоката та їх співмірності зі складністю справи обґрунтовано стягнув їх з відповідача частково, в сумі 35000 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2022 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2023 року залишити без змін. 

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2023 року.

Судді                                                 Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк