ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2023Справа № 910/12456/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Державного підприємства "Антонов" до Приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування" (скорочена назва - "Украналіт") про стягнення 2 792 332,27 грн,

за участю представників:

позивача: Гоцалюка М.О.;

відповідача: Мельнікова О.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2022 року Державне підприємство "Антонов" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з цим позовом, посилаючись на те, що 6 липня 2018 року між ним та Приватним акціонерним товариством "Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування" (далі - ПрАТ "Украналіт") було укладено договір на виконання дослідно-конструкторської роботи № 4-18/2, за умовами якого відповідач зобов`язався виконати передбачені цим договором роботи. Оскільки ПрАТ "Украналіт" свої зобов`язання щодо виконання обумовлених робіт у встановлений строк не виконало, позивач, посилаючись на статті 509, 526, 530, 612, 622, 892, 897, 900 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 20, 216, 224, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача суму авансового платежу в розмірі 2 221 543,00 грн, а також 566 589,64 грн штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з простроченням строків виконання робіт та 4 199,63 грн трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним поверненням вказаної суми авансу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2022 року відкрито провадження в справі № 910/12456/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 грудня 2022 року.

22 грудня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 2 лютого 2023 року.

2 лютого 2023 року у підготовчому засіданні представник Підприємства подав клопотання про залучення до участі у цій справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Державного концерну "Укроборонпром".

У цьому ж підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволення вказаного клопотання позивача.

2 лютого 2023 року в підготовчому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16 лютого 2023 року.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю суддя Павленко Є.В. у період з 8 лютого 2023 року по 14 лютого 2023 року перебував на лікарняному.

Повний текст вказаної ухвали складено та підписано 15 лютого 2023 року.

16 лютого 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 16 березня 2023 року.

13 березня 2023 року на електронну адресу суду від ПрАТ "Украналіт" надійшло клопотання від вказаної дати про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 14 березня 2023 року вказане клопотання відповідача було залишено без розгляду та повернуто заявнику.

14 березня 2023 року через загальний відділ діловодства суду ПрАТ "Украналіт" подало відзив від 13 березня 2023 року № 1/72, у якому заперечило проти задоволення позову, посилаючись на те, що зобов`язання за вказаним договором не були припинені, а тому відсутні підстави для повернення суми попередньої оплати. Крім того, у своєму відзиві відповідач звернув увагу на те, що ним виконано перший етап робіт за договором на суму 653 395,00 грн, які були прийняті позивачем на підставі відповідного акта приймання робіт. Також ПрАТ "Украналіт" просило суд поновити строк для подачі відзиву.

У судовому засіданні 16 березня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постанов протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подачі відзиву, однак з власної ініціативи продовжив зазначений строк до 14 березня 2023 року.

У цьому ж судовому засіданні представник Підприємства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник ПрАТ "Украналіт" проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

6 липня 2018 року між Підприємством та ПрАТ "Украналіт" був укладений договір на виконання дослідно-конструкторської роботи № 4-18/2, за умовами якого останнє зобов`язалося виконати й здати позивачу дослідно-конструкторську роботу (далі - ДKP): "Розробка модернізованих технічних засобів системи пожежного захисту літака Ан-148-100 (Ан-148-201 і Ан-158-100): блока контролю та управління БКУ-СІІЗ та сигналізатора СД", а Підприємство - прийняти й оплатити таку роботу (пункт 1.1. зазначеного правочину).

Вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 1.2. договору повний перелік робіт, окремі її етапи та терміни виконання вказані у відомості виконання ДКР (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього правочину.

Відповідно до положень пункту 3.1. терміни виконання ДКР або її етапів, що визначені відомістю виконання, можуть змінюватися за письмовою згодою сторін з оформленням додаткової угоди.

За пунктом 3.3. договору датою виконання обов`язків відповідача за договором в цілому і за окремими етапами вважається дата затвердження позивачем акта про прийняття роботи (етапу).

Здача-приймання виконаних робіт оформляється актом здавання-приймання робіт за етапом згідно відомості виконання ДКР (додаток № 1 до договору). Підприємство протягом 10 днів з дня отримання акта здавання-приймання робіт зобов`язане направити ПрАТ "Украналіт" підписаний акт здавання-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт (пункти 4.1., 4.2. вказаної угоди).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що дослідні зразки та документація за даним договором передасться на умовах ЕХW - склад відповідача (згідно з умовами Інкотермс-2010): місто Київ, вулиця Тверська, 6.

Відповідно до пункту 5.1. угоди вартість робіт за договором, згідно з протоколом узгодження договірної ціни ДКР (додаток № 2 до договору), встановлюється в сумі 4 443 086,00 грн, у тому числі ПДВ - 740 514,33 грн.

Згідно з пунктом 5.3. зазначеного правочину авансування робіт за цим договором здійснюється в розмірі 50 % від вартості робіт. Виплату авансу Підприємство здійснює протягом 7 банківських днів від дати підписання договору сторонами та отримання позивачем рахунку-фактури. Підставою для перерахування авансу є затверджений протокол узгодження договірної ціни ДКР та пред`явлення ПрАТ "Украналіт" рахунку-фактури Підприємству.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані ПрАТ "Украналіт" роботи або етап Підприємство здійснює згідно з протоколом договірної ціни ДКР та на підставі акта про здавання-приймання робіт, за винятком виданого авансу, і за пред`явленим відповідачем рахунком у термін не пізніше як за 10 банківських днів після підписання акта приймання робіт.

Згідно з умовами розділу 10 договору термін його дії встановлюється з моменту підписання договору і до 31 грудня 2019 року.

Судом встановлено, що в процесі виконання договору між сторонами було укладено чотири додаткові угоди до договору: від 30 серпня 2019 року № 1, від 24 грудня 2019 року № 2, від 28 грудня 2019 року № 3 та від 13 вересня 2021 року № 4.

Зі змісту вказаних додаткових угод вбачається, що сторонами вносилася зміни щодо предмета договору, вартості робіт, строку дії договору, етапів виконання робіт тощо. Внаслідок внесення цих змін були внесені й зміни у додатки до договору.

Судом встановлено, що додатковою угодою від 13 вересня 2021 року № 4 до договору сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів договору: 1.1., 2.1., 2.2., 5.1., а також до розділу 10 та змінили реквізити відповідача.

Так згідно з пунктом 1.1. договору (у редакції вказаної додаткової угоди) відповідач зобов`язався виконати та здати позивачу дослідно-конструкторську роботу (далі - ДKP): "Розробка модернізованого сигналізатора СД-М", а Підприємство - прийняти й оплатити цю роботу.

За пунктом 1.4. договору (у редакції зазначеної додаткової угоди) вартість робіт за договором згідно з протоколом узгодження договірної ціни ДКР (додаток № 2Б до договору) встановлюється в сумі 3 840 907,00 грн, у т.ч. ПДВ - 640 151,17 грн.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання договору та діє до 31 грудня 2022 року (пункт 1.5. додаткової угоди від 13 вересня 2021 року № 4 до договору).

Відповідно до пунктів 2, 3 зазначеної додаткової угоди додаток 1А до договору № 4-18/2: відомість виконання ДКР, було замінено на додаток 1Б. Додаток 2А до договору № 4-18/2: протокол узгодження договірної ціни ДКР, замінено на додаток 2Б.

Зі змісту додатку № 1Б до договору вбачається, що сторони погодили поетапне виконання робіт. Закінчення кожного етапу оформлюється актом здачі-приймання робіт. Перший етап: найменування (розробка РКД, у тому числі програм та методик випробувань модернізованих блоку БКУ-СПЗ та сигналізатора СД), термін виконання - вересень 2018 року, вартість етапу - 653 395,00 грн; другий етап поділяється на підетапи: 2.1. (розробка РКД на сигналізатор СД-М), термін виконання - грудень 2021 року, вартість етапу - 372 384,00 грн; 2.2. (виготовлення дослідних зразків сигналізатора СД-М для проведення виконавцем попередніх випробувань), термін виконання - січень 2022 року, вартість етапу - 170 184,00 грн; третій етап поділяється на підетапи: 3.1. (розробка РКД стендів для підтвердження відповідності сигналізатора СД-М стандарту ЕТSО-С1с), термін виконання - лютий 2022 року, вартість етапу - 446 862,00 грн; 3.2. (розробка РКД стендів для підтвердження відповідності сигналізатора СД-М стандарту ЕТSО-С1с), термін виконання - березень 2022 року, вартість етапу - 1 017 522,00 грн; четвертий етап: найменування (проведення попередніх випробувань дослідних зразків сигналізатора СД-М, коригування РКД (при необхідності), присвоєння РКД СД-М літери "О".), термін виконання - квітень 2022 року, вартість етапу - 541 026,00 грн; п`ятий етап: найменування (виготовлення та постачання замовнику дослідних зразків СД-М для проведення льотних випробувань, термін виконання - травень 2022 року, вартість етапу - 639 534,00 грн. По решті етапів терміни виконання встановлені по графіку позивача та без фінансування.

Зі змісту додатку № 1Б та додатку 2Б до договору вбачається, що загальна варіть робіт складає 3 840 907,00 грн (разом із ПДВ).

Судом встановлено, що 7 серпня 2018 року позивач перерахував відповідачу 2 221 543,00 грн передоплати за договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від вказаної дати № 5955.

Також судом встановлено та було визнано представниками сторін, що перший етап робіт по договору (розробка РКД, у тому числі програм та методик випробувань модернізованих блоку БКУ-СПЗ та сигналізатора СД) на суму 653 395,00 грн було повністю виконано ПрАТ "Украналіт" та прийнято Підприємством, що підтверджується належним чином оформленим актом здавання-приймання робіт по договору від 16 січня 2019 року № 1, копія якого міститься в матеріалах даної справи. Жодних заперечень щодо об`єму, якості, діючої нормативної документації щодо виконаних робіт цей акт не містить. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень позивача відносно виконаних відповідачем робіт по вказаному етапу.

20 вересня 2022 року Підприємство звернулося до відповідача з вимогою від 30 серпня 2022 року № 126/6960-22, у якій просило ПрАТ "Украналіт" повернути 2 221 543,00 грн попередньої оплати та сплатити 438 059,49 грн пені на користь позивача.

Проте наведена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що укладений між сторонами справи договір за своїм змістом та правовою природою є договором на виконання дослідно-конструкторських робіт.

Згідно зі статтею 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Аналогічне положення міститься також у статті 331 ГК України.

Договори на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт є самостійними видами договорів, які у сукупності складають єдиний договірний тип з опосередкування відносин у сфері створення та передання результатів наукових досліджень.

Відповідно до частини 1 статті 894 ЦК України виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 897 ЦК України виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором.

У свою чергу замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний: видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; прийняти виконані роботи та оплатити їх.

За статтею 900 ЦК України виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Виконавець зобов`язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

Обґрунтовуючи свій позов, Підприємство вказувало, що внаслідок тривалого прострочення з боку відповідача позивач втратив інтерес до виконання цього зобов`язання, а тому попередня оплата в розмірі 2 221 543,00 грн є збитками, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до положень статті 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з частиною 1 статі 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 7.8. договору, якщо обставини, зазначені у пунктах 7.2., 7.3. договору, будуть продовжуватися більше трьох місяців, то кожна із сторін буде вправі розірвати цей договір повністю чи частково з обов`язковим проведенням розрахунків на момент розірвання. У такому випадку, жодна із сторін не буде мати права вимагати від іншої відшкодування неотриманих доходів. Сторони зобов`язуються при цьому у термін 30 днів провести остаточні взаєморозрахунки, якщо між ними існує заборгованість.

У той же час, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення сторін у визначений договором строк про розірвання вказаного правочину.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що договір не був розірваний в односторонньому порядку.

За частиною 3 статті 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Разом із тим, суд зазначає, що кошти у розмірі 2 221 543,00 грн, сплачені на виконання умов договору, за своєю правовою природою не є збитками у розумінні чинного законодавства України, зокрема, статей 22, 900 ЦК України.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України).

У той же час, згідно з положеннями розділу 10 договору (у редакції пункту 1.5. додаткової угоди від 13 вересня 2021 року № 4 до договору) сторони чітко визначили, що договір діє до 31 грудня 2022 року.

Однак закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 755/19205/17.

Як передбачено частиною 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Такий правовий викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 910/12382/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 918/631/19).

За приписами частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки положеннями зазначеного договору та главою 62 ЦК України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 693 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином було виконано, а позивачем - прийнято перший етап робіт за договором на суму 653 395,00 грн.

Оскільки укладений між сторонами договір припинив свою дію 31 грудня 2022 року і відповідачем не було надано доказів належного виконання робіт по іншим визначеним етапам, а також доказів повернення Підприємству залишку попередньої оплати, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про повернення перерахованої попередньої оплати підлягає задоволенню в частині невикористаної суми авансу - 1 568 148,00 грн (2 221 543,00 грн - 653 395,00 грн).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем покладених на нього обов`язків щодо поетапного проведення робіт, позивач просив також суд стягнути з відповідача 566 589,64 грн пені, з яких: 67 401,50 грн - пеня, нарахована за період з 1 січня 2022 року по 1 липня 2022 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт у розмірі 372 384,00 грн, 30 803,30 грн - пеня, нарахована за період з 1 лютого 2022 року по 31 липня 2022 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт у розмірі 170 184,00 грн, 82 222,61 грн - пеня, нарахована за період з 1 березня 2022 року по 31 серпня 2022 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт у розмірі 446 862,00 грн, 186 206,53 грн - пеня, нарахована за період з 1 квітня 2022 року по 30 вересня 2022 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт у розмірі 1 017 522,00 грн, 99 548,78 грн - пеня, нарахована за період з 1 травня 2022 року по 31 жовтня 2022 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт у розмірі 541 026,00 грн, 100 406,84 грн - пеня, нарахована за період з 1 червня 2022 року по 4 листопада 2022 року на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт у розмірі 639 534,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Судом встановлено, що Підприємство відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Зі змісту положень статті 231 ГК України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

Так, у пункті 6.1. договору сторони погодили, що за порушення кінцевого терміну виконання робіт і за порушення термінів виконання етапів відповідач сплачує відповідачу пеню в розмірі 0,1 % вартості невиконаних робіт, по яким допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що заявлені Підприємством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, не перевищує розраховані судом суми. Разом із тим, при додаванні вказаних сум за кожен період позивачем допущено арифметичну помилку. За розрахунком суду, загальний розмір пені складає 566 589,56 грн, а не 566 589,64 грн.

Заперечуючи проти стягнення вказаної штрафної санкції, відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин, зумовлених військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до пунктів 7.6., 7.7. договору сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин і виявилась внаслідок цього нездатною виконувати обов`язки за цим договором, повинні терміново, не пізніше трьох діб з моменту їх настання, у письмовій формі повідомити іншу сторону. Несвоєчасне, більше ніж десять діб, повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права посилатися на них для виправдання. Належним доказом форс-мажорних обставин, зазначених у пунктах 7.2., 7.3. договору та строку їх дії, є довідки, які видаються уповноваженими органами місцевої влади або торговельно-промислової палати України (за місцем форс-мажорних обставин).

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення позивача у визначений договором строк про настання таких форс-мажорних обставин.

Отже, заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної штрафної санкції підлягає задоволенню у розмірі 566 589,56 грн.

Крім того, у зв`язку з неповерненням відповідачем попередньої оплати, позивач також просив суд стягнути з відповідача 4 199,63 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 13 жовтня 2022 року по 4 листопада 2022 року на суму авансу в розмірі 2 221 543,00 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання з повернення суми попередньої оплати є грошовим зобов`язанням і тому на нього поширюється дія положень вказаної норми. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 918/631/19.

Як було зазначено судом, у пункті 1.5. додаткової угоди від 13 вересня 2021 року № 4 до договору сторони чітко встановили, що договір діє до 31 грудня 2022 року.

Право на дострокове розірвання цього договору жодна із сторін у визначеному законом та договором порядку не реалізувала.

Таким чином, враховуючи умови даного договору та положення укладених до цього договору угод, суд дійшов висновку про те, що кінцевим строком його дії було 31 грудня 2022 року і цим правочином не було передбачено обов`язку відповідача повернути отримані кошти. З урахуванням встановлених обставин справи, цей обов`язок виник у відповідача після закінчення дії договору в зв`язку з невиконання покладеного на нього обов`язку з проведення обумовлених робіт.

Однак, незважаючи на це, позивач здійснив нарахування трьох процентів річних за період, у який вищезазначений договір продовжував діяти. Крім того, такий розрахунок був здійснений на всю суму авансу, включаючи вартість першого етапу робіт, який був прийнятий позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення нарахованих Підприємством 4 199,63 грн трьох процентів річних.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування" (03061, місто Київ, вулиця Шепелєва, будинок 2; ідентифікаційний код 33440021) на користь Державного підприємства "Антонов" (03062, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 1; ідентифікаційний код 14307529) 1 568 148 (один мільйон п`ятсот шістдесят вісім тисяч сто сорок вісім) грн 00 коп., 566 589 (п`ятсот шістдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 56 коп. пені, та 32 021 (тридцять дві тисячі двадцять одну) грн 06 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28 березня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко