ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/22875/22 пров. № А/857/18247/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді                                                   Кушнерика М.П.

суддів                                                                        Курильця А.Р., Мікули О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (суддя Гресько О.Р., м. Рівне) у справі № 460/22875/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

                                                       В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в липні 2022 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасування рішення відповідача № 172850016841 від 08.07.2022 “Про відмову у призначенні пенсії”, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу починаючи із 21.06.2022 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до спеціального стажу за Списком № 2 період роботи у інфекційному відділенні Комунального некомерційного підприємства “Центральна міська лікарня” Рівненської міської ради з 01.08.1990 по 20.06.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після досягнення 50 років вона отримала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

04.07.2022 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Однак рішенням № 172850016841 від 08.07.2022 пенсійний орган відмовив їй в призначенні пенсії. Разом з тим, стаж роботи позивача, що дає право на призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” підтверджений трудовою книжкою, уточнюючими довідками та матеріалами про результати атестації робочих місць, які були подані пенсійному органу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 172850016841 від 08.07.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з 14.09.2020.

Зобов`язано відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи із 21.06.2022, зарахувавши до спеціального стажу за Списком № 2 період роботи у інфекційному відділенні Комунального некомерційного підприємства “Центральна міська лікарня” Рівненської міської ради з 01.08.1990 по 20.06.2022.

Здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач працювала повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, атестація робочих місць була проведена, наявний стаж роботи становить 44 роки 0 місяців 14 днів, з них стаж роботи за Списком № 2 – 31 рік 11 місяців, тому позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах, яке виникло в неї, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, після досягнення 50-ти років.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що страховий стаж позивача становить 44 роки 0 місяців 14 днів. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано відомості про період пільгової роботи згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 28.06.2022 № 196/2-26 виданої Комунальним некомерційним підприємством “Центральна міська лікарня” Рівненської міської Ради, оскільки довідка не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Додаток № 5), зокрема, довідка має бути підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером. Також в уточнюючій довідці виявлена невідповідність інформації, що суперечить записам трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.11.1990, зокрема згідно з записом № 2 трудової книжки позивача з 14.08.1990 по 31.12.1992 працювала на посаді маніпуляційної медсестри дорослого інфекційного відділення, про що не зазначено в пільговій довідці.

Зазначає, що рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058) у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та не досягненням пенсійного віку – 55 років

Просить скасувати рішення та прийняте нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 04.07.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

08.07.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення № 172850016841 про відмову позивачу в призначенні пенсії. Таке рішення мотивоване тим, що пунктом 1 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (Список № 2) становить 55 років. Вік заявниці 50 років 0 місяців 14 днів. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (Список № 2) становить не менше 25 років. Страховий стаж особи становить 44 роки 0 місяців 14 днів. Необхідний пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці Списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (Список № 2), становить 10 років. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано відомості про період пільгової роботи згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 28.06.2022 № 196/2-26 виданої Комунальним некомерційним підприємством “Центральна міська лікарня” Рівненської міської ради, оскільки довідка не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Додаток № 5), зокрема, довідка має бути підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером. Також в уточнюючій довідці виявлена невідповідність інформації, що суперечить записам трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.11.1990, зокрема згідно з записом № 2 трудової книжки позивача з 14.08.1990 по 31.12.1992 працювала на посаді маніпуляційної медсестри дорослого інфекційного відділення, про що не зазначено в пільговій довідці.

Зазначає, що судом не враховано, що норми ст. 114 Закону № 1058 є чинними, а в ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788) зміни внесено не було.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач звернулася до суду.

Розглянувши спір колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058, який набрав чинності з 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Ця норма кореспондується із положеннями п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам».

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.       

Таким чином, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б»-«з» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-«з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Отже, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Таким чином, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України - стаття 62 Закону № 1788.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731) затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пунктом 3 вищезазначеного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

П.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок) передбачено, що коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З копії трудової книжки серія НОМЕР_1 убачається, що позивач: з 01.08.1990 зарахована на посаду палатної медсестри інфекційного відділення для дорослих на час відсутності у зв`язку з народженням дитини медсестри ОСОБА_2 (наказ № 1078-к від 01.08.1990); з 11.08.1990 – переведена на посаду маніпуляційної медсестри дорослого інфекційного відділення на час відсутності у зв`язку з народженням дитини ОСОБА_3 (наказ № 1143-к від 14.08.1990); з 01.01.1993 зарахована постійно на посаду палатної медсестри інфекційного відділення для дорослих (наказ № 1539-к від 29.12.1992); 06.08.2007 атестація робочого місця за умовами праці проведено згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 (наказ № 56-к від 06.08.2007); з 01.01.2018 назву посади змінено на «сестра медична палатна» (наказ № 224-к від 29.12.2014).

Так, позивач разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 надала відповідачу довідку Комунального некомерційного підприємства “Центральна міська лікарня” Рівненської міської ради № 196/2-26 від 28.06.2022 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з якою позивач працює на посаді палатної медсестри інфекційного відділення для дорослих з 01.08.1990 (наказ № 1078-к від 01.08.1990) на 1 ставку по даний час. З 01.08.1990 по даний час працює повний робочий день у інфекційному відділенні для дорослих на посаді сестри медичної палатної, де безпосередньо обслуговує інфекційних хворих та інших робіт не виконує, що передбачено списком № 2 розділу XXIV, затверджено Постановою Кабміну України № 461 від 24.06.2016. За період з 01.08.1990 по 01.07.2022 стаж згідно списку № 2 розділу XXIV, затверджено Постановою КМ України № 461 від 24.06.2016 становить: 31 рік 11 місяців. Згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” має право на зарахування стажу за період роботи (з 01.08.1990 по 2003 рік) в подвійному розмірі. Дана професія дає право на пільгову пенсію.

Атестація робочих місць проведена 05.06.1997 наказ № 34; 17.06.2002 наказ № 33; 06.08.2007 наказ № 56; 05.06.2012 наказ № 39;  06.06.2017 наказ № 49; 03.06.2022р. наказ № 329.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що період роботи позивачки у інфекційному відділенні Комунального некомерційного підприємства “Центральна міська лікарня” Рівненської міської ради з 01.08.1990 по 20.06.2022 слід зарахувати до спеціального стажу за Списком № 2, що стверджується записами в трудовій книжці та уточнюючими довідками.

Суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку, що оскільки позивач працювала повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, атестація робочих місць була проведена, наявний стаж роботи становить 44 роки 0 місяців 14 днів, з них стаж роботи за Списком № 2 – 31 рік 11 місяців, тому має право на пенсію за віком на пільгових умовах, яке виникло в неї, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, після досягнення 50-ти років.

Позивачка досягла 50 років 20.06.2022, за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 звернулася із заявою від 04.07.2022.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 172850016841 від 08.07.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, однак зазначив з 14.09.2020.

Разом з тим, скасовуючи рішення пенсійного органу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов`язання призначити та виплачувати позивачці пільгову пенсію за віком за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи із 21.06.2022, зарахувавши до спеціального стажу за Списком № 2 період роботи у інфекційному відділенні Комунального некомерційного підприємства “Центральна міська лікарня” Рівненської міської ради з 01.08.1990 по 20.06.2022, виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на те, що повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії за умови, що таких дій не вчинив відповідач.

Таким чином, у спірних правовідносинах суд не вправі зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачу, оскільки пенсійним органом у оскаржуваному позивачем рішенні не вирішено питання щодо врахування вищевказаного періоду роботи позивача до пільгового стажу, а тому суд не має права перебирати на себе функції Пенсійного фонду щодо вирішення питання наявності стажу позивача для призначення пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи наведене вище, у спірних правовідносинах колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах з врахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу описаних періодів роботи позивача.

Таким чином, вимога про зобов`язання призначити пенсію позивачу за встановлених обставин є передчасною.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                         ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – задоволити частково.

Рішення  Рівненського окружного адміністративного суду  від 22 листопада 2022 року у справі № 460/22875/22 скасувати та прийняти постанову, якою позов задоволити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 172850016841 від 08.07.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до спеціального стажу за Списком № 2 період роботи у інфекційному відділенні Комунального некомерційного підприємства “Центральна міська лікарня” Рівненської міської ради з 01.08.1990 по 20.06.2022.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула