Справа № 606/733/22

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

       13 березня 2023 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Ромазан Л.С.,

при секретарі Будз М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області Голяк О.Б.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про визнання незаконними і скасування рішень Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 10 вересня 2019 року № 6249 «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 », від 25 червня 2020 року №8083 «Про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с.Залав`є Теребовлянського району», -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа ОСОБА_3 , про визнання незаконними і скасування рішень Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 10 вересня 2019 року № 6249 «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 », від 25 червня 2020 року №8083 «Про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с.Залав`є Теребовлянського району».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали із підстав, викладених у позові, та, обґрунтовуючи їх пояснили, що рішеннями Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 10 вересня 2019 року № 6249 «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 », від 25 червня 2020 року №8083 «Про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с.Залав`є Теребовлянського району» передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6125086400:03:001:0131 в с.Залав`є Тернопільського району Тернопільської області. Зазначеними рішеннями міської ради ОСОБА_3 передано у власність саме цю земельну ділянку, якою він користується з 1993 року і це підтверджується рішеннями Плебанівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області від 13 березня 1993 року «Розгляд заяв громадян про виділення в постійне користування земельних ділянок під городи», від 24 листопада 1995 року № 29 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування». Вказали, що, позивач, будучи законним власником спірної земельної ділянки, через прийняття відповідачем оспорюваних рішень, протиправно позбавлений права власності на вказану земельну ділянку. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача Теребовлянської міської ради Тернопільської області у судовому засіданні позов не визнала, вказала, що оспорювані позивачем рішення прийняті із додержанням вимог земельного законодавства. Так, ОСОБА_3 виділено земельну ділянку, яка перебувала у комунальній власності міської ради. Крім того, зазначила, що абриси розташування земельних ділянок на місцевості, які були надані позивачу та його батькові на підставі рішень Плебанівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області від 13 березня 1993 року, від 24 листопада 1995 року № 29, не збереглися, позивач не довів, в якому саме місці йому була надана у власність земельна ділянка, а відповідно до даних земельно-облікової документації колишньої Плебанівської сільської ради Теребовлянського району ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0.11 га «за селом», тобто не у тому місці, де виділено Теребовлянською міською радою Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства. У задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позову не визнала, вважає, що оспорювані позивачем рішення є законними та обґрунтованими.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив

Рішенням Плебанівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області від 13 березня 1993 року «Розгляд заяв громадян про виділення в постійне користування земельних ділянок під городи», ОСОБА_4 (батькові позивача) виділено в постійне користування земельну ділянку під город із земель запасу площею 0.10 га.

Відповідно до рішення Плебанівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області від 24 листопада 1995 року № 29 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» позивачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0.21 га, з яких 0.10 для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0.11 га для ведення особистого підсобного господарства.

Доказів того, де саме розміщені земельні ділянки, якими в даний час користується позивач, останній суду не надав, а долучив лише графічне зображення однієї земельної ділянки, без зазначення її місця розташування.

Як вбачається із пояснень представника відповідача у судовому засіданні абриси розташування земельних ділянок на місцевості, які були надані позивачу та його батькові на підставі рішень Плебанівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області від 13 березня 1993 року, від 24 листопада 1995 року № 29, не збереглися, а тому в даний час неможливо встановити їх місце розташування.

Із досліджених у судовому засіданні письмових доказів, а саме: даних по господарської книги с.Залав`є Тернопільського (колишнього Теребовлянського) району, вбачається, що за ОСОБА_1 у 2011, 2012, 2013, 2014 роках рахується земельна ділянка площею 0. 11 га для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до даних земельно-кадастрової книги Плебанівської сільської ради Тернопільського (колишнього Теребовлянського) району, запис у книзі № 142, за ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Плебанівської сільської ради від 13 березня 1993 року №10 закріплено земельну ділянку площею 0.11 га для ведення особистого підсобного господарства. Однак, вказане рішення органу місцевого самоврядування про закріплення за позивачем земельної ділянки площею 0.11 га для ведення особистого підсобного господарства фактично стосується передачі у постійне користування земельної ділянки площею 0.10 га під городи батькові позивача ОСОБА_4 .

Згідно із книгою реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність Плебанівської сільської ради Теребовлянського району (запис у книзі № 145) позивачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельні ділянки : біля будови - 0.10 га, «за селом» – 0.11 га, разом 0.21 га, підставою для надання вказаних земельних ділянок є рішення сесії Плебанівської сільської ради Теребовлянського району від 24 листопада 1995 року № 29.

Таким чином, вказаними письмовими доказами, тобто рішенням Плебанівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області від 24 листопада 1995 року № 29, книгою реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність Плебанівської сільської ради Теребовлянського району підтверджується факт передачі Плебанівською сільською радою Теребовлянського району у власність позивачу земельної ділянки площею 0.11 га для ведення особистого підсобного господарства «за селом».

Доказів про те, чи успадковано позивачем земельну ділянку площею 0.10 га після смерті батька, яку йому надано у постійне користування, а також про те, що він набув її у власність чи в користування в іншому порядку, передбаченому законом, суду не надано.

На обґрунтування своїх позовних вимог про те, що позивач є власником земельної ділянки загальною площею 0.2100 га, яку відповідачем передано у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 посилається на довідку старости с.Залав`є Тернопільського району від 11 лютого 2021 року № 09-04/12-63, згідно з якою земельна ділянка площею 0.10 га та земельна ділянка площею 0.11 га, які передані відповідно у постійне користування та у власність рішеннями Плебанівської сільської ради Теребовлянського району ОСОБА_4 та ОСОБА_1 знаходяться за межами населеного пункту с.Залав`є, місце розташування даних земельних ділянок відповідають викопіюванню з планово-картографічних матеріалів (публічної кадастрової карти України), загальна площа яких 0.20 га.

Крім того, будучи допитаною у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона складала письмову довідку від 11 лютого 2021 року № 09-04/12-63. Перед складанням цієї довідки вона зустрічалась із позивачем, виходила на місце розташування земельних ділянок, де були інші землекористувачі земельних ділянок, вони показували, якими земельними ділянками користуються, вона звіряла місце їх розташування із планово-картографічними матеріалами, які їй під час обстеження надавали землекористувачі, в тому числі ОСОБА_1 . На час обстеження земельної ділянки позивача їй не було відомо про те, що ОСОБА_3 вже була власником тієї земельної ділянки, на яку вказав позивач.

Також позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, подав до суду пояснення ОСОБА_6 без дати, яка підтвердила факт постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 з часу надання йому Плебанівською сільською радою Теребовлянського району такої земельної ділянки, тобто з 90-тих роках минулого століття, оскільки вона також є власником земельної ділянки, яка розташована у цьому ж місці, що і ОСОБА_1 (через два городи).

Аналізуючи подані позивачем докази, суд не приймає їх до уваги, оскільки із них неможливо встановити фактичне місце розташування земельної ділянки площею 0.11 га, власником якої є позивач на підставі рішення від 24 листопада 1995 року № 29, оскільки абриси розташування земельної ділянки на місцевості не зберігся, у довідці старости села, вказано, що ця земельна ділянка і земельна ділянка батька позивача площею 0.11 га знаходяться за межами населеного пункту с.Залав`є, свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона звірила місце розташування земельної ділянки позивача та його батька зі слів землекористувачів та поданими ними планово-картографічних матеріалів, які не є первинними документами, а письмовими поясненнями ОСОБА_6 , які долучені позивачем до справи, підтверджується лише факт користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з 90-их років минулого століття у тому ж місці, де вона користується своєю земельною ділянкою, однак без зазначення конкретного місця її розташування.

Судом не заперечується та обставина, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.11 га, переданої йому для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Плебанівської сільської ради Теребовлянського району від 24 листопада 1995 року № 29, на підставі таких нормативно-правовоих актів:

Так, у статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час прийняття рішень про передачу у власність стороні земельної ділянки) було визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок була врегульована Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет), у пункті 1 якого постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Пунктом 6 Декрету (втратив чинність на підставі Кодексу N 2768-III від 25.10.2001) було зупинено дію частини другої статті 17 і статті 23 Земельного кодексу України щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Однак, чи знаходиться зазначена земельна ділянка позивача, власником якої він є, у тому ж самому місці, що й земельна ділянка третьої особи, суду не доведено та й судом під час розгляду цієї справи не встановлено.

Судом також з`ясовано, що відповідно до оспорюваних позивачем рішень Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 10 вересня 2019 року № 6249 «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 », від 25 червня 2020 року №8083 «Про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с.Залав`є Теребовлянського району», ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки площею 0.2000 га для ведення особистого селянського господарства в с.Залав`є Теребовлянського району за рахунок земель сільськогосподарського призначення угіддя-пасовище (кадастровий номер 6125086400:03:001:0131).

Зі змісту зазначених рішень вбачається, що земельна ділянка площею 0.2000 га, яка передана у власність ОСОБА_3 , знаходиться у с.Залав`є Тернопільськгого району Тернопільської області.

В той же час згідно із книгою реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність Плебанівської сільської ради Теребовлянського району (запис у книзі № 145), позивачу ОСОБА_1  передано у приватну власність  земельну ділянку площею 0.11  га  «за селом».

У судовому засіданні третя особа та представник відповідача пояснили, що підставою для прийняття оспорюваних рішень ради була заява ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зазначенням орієнтовного розміру земельної ділянки, її цільового призначення, бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагатии додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Також представник відповідача вказала, що оскільки земельна ділянка, яку третя особа просила передати їй у власність відповідала місцю її розташуванню, даних про те, що така земельна ділянка перебувала у власності позивача у міської ради не було, на час прийняття рішень вона не була за ніким зареєстрована, тобто перебувала у комунальній власності, а підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 згідно із ч.3 ст.123 ЗК України є лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та ін., що в даному випадку відсутнє, тому міською радою підставно та обґрунтовано прийнято зазначені рішення.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини місця розташування земельної ділянки площею 0.11 га для ведення особистого селянського господарства, власником якої він є на підставі рішення Плебанівської сільської ради Теребовлянського району від 24 листопада 1995 року № 29, а також земельної ділянки площею 0.10 га, постійним землекористувачем якої на підставі рішення Плебанівської сільської ради Теребовлянського району від 13 березня 1993 року був його батько ОСОБА_4 , що саме ця земельна ділянка, яку виділено третій особі оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування належить ОСОБА_1 , тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.76-81, 263-265 ЦПК України,   ст.123 ЗК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про визнання незаконними і скасування рішень Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 10 вересня 2019 року № 6249 «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 », від 25 червня 2020 року №8083 «Про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с.Залав`є Теребовлянського району» - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20 березня 2022 року.

Суддя