Справа № 756/16428/20

Провадження № 2/756/250/23

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

представника позивача - Фєтісова Є.П. ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - Петришака А.Я. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Петришака А.Я. про поновлення процесуального строку та долучення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду через свого представника - адвоката Фетісова Є.П. з позовом до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 , в порядку цивільного судочинства та просить стягнути заборгованість за договором позики в сумі 101 443 (сто одна тисяча чотириста сорок три) долари США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на день подання позову (1 долар США = 27,97 гривень) становить 2 837 360 (два мільйони вісімсот тридцять сім тисяч триста шістдесят) гривень 71 коп. та судові витрати, посилаючись на неналежне виконання взятих на себе зобов`язань відповідачами в строк повернути кошти.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 18.01.2022 закрито підготовче судове засідання по даній справі та призначено розгляд справи по суті.

22.03.2023 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - Петришака А.Я. надійшло клопотання про долучення до матеріалів цивільної справи №756/16428/20 доказів, а саме: висновку експертного дослідження № ЕД-19/111-21/16365-ПС від 23.04.2021 та заяв ОСОБА_2 про вчинення кримінальних правопорушень з боку ОСОБА_5 та поновлення процесуального строку для подання даного клопотання.

У судовому засіданні було поставлено на обговорення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Петришака А.Я. про поновлення процесуального строку та долучення доказів по цивільній справі.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Петришак А.Я. у судовому засіданні підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити. При цьому, представник зазначив, що вказані документи не були подані раніше, оскільки спочатку подавалися більш вагомі докази по справі.

Представник позивача - адвокат Фєтісов Є.П. у судовому засіданні заперечував проти вищезазначених клопотань.

Відповідач ОСОБА_5 у засідання суду не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Третя особа ОСОБА_4 у засідання суду також не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ч.2 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.83 ЦПК України).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст.83 ЦПК України).

Згідно ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.120 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 04.01.2021 було прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Слід зазначити, що визначення порядку розгляду справи, встановлення процесуальних строків на подання сторонами відзиву на позову, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, порядок їх подання, встановлені вищезазначеною ухвалою суду від 04.01.2021, яка була направлена стороні відповідача ОСОБА_2 у передбаченому ЦПК України порядку.

Відповідна ухвала суду, разом з позовною заявою та доданими до неї документами була вручена відповідачеві ОСОБА_2 21.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться у матеріалах справи.

10.02.2021 на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву.

Обгрунтовуючі вказані клопотання представник ОСОБА_2 , зокрема, зазначив, що обгрунтовуючи власні заперечення ОСОБА_2 вказувала , що остання убачає в діях позивача, відповідача 1 та третьої особи злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, набутим відповідачем 2 у власність під час шлюбу з відповідачем 1, зокрема, належною відповідачу 2 частиною цього майна, шляхом надання відповідачу 1 завідомо підробленої розписки та подальшого використання підробленого документу. Вже після подання відзиву у цій справі, в зв`язку з тим, що з боку сім`ї позивача неодноразово вчинялись неправомірні дії в частині здійснення тиску на відповідача 2, застосування до неї психологічного насильства, псування замка вхідних дверей квартири по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 неодноразово зверталась до правоохоронних органів. Вказане також стало предметом звернення до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, яким проведено психологічне дослідження щодо завданої ОСОБА_2 моральної шкоди, за результатами якого складено висновок експертного дослідження № ЕД-19/111-21/16365-ПС від 23.04.2021, згідно якого досліджувалась ситуація, яка мала місце в 2018-2020 роках, а саме відносини ОСОБА_2 з ОСОБА_5 та з матір`ю чоловіка ОСОБА_4 . Відтак, ці докази не були подані при поданні відзиву, оскільки факти звернення до правоохоронних органів та інших установ відбулися вже після подання відзиву.

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_2 , її представником протягом досить тривалого періоду часу не вживалися дії щодо звернення до суду у даній справі з відповідними клопотаннями. При цьому, з вищезазначеного клопотання вбачається, що висновок експертного дослідження № ЕД-19/111-21/16365-ПС було складено ще 23.04.2021, заяви про вчинення кримінального правопорушення подані до правоохоронних органів ОСОБА_2 датовані ще 25.11.2021.

Однак, з даним клопотанням сторона відповідача ОСОБА_2 звернулась до суду 22.03.2023, тобто більше ніж через рік після отримання вказаних документів.

Суд критично розцінює доводи представника ОСОБА_2 , що вказані документи не були подані раніше, оскільки спочатку подавалися більш вагомі докази по справі, є поважними підставами для пропуску процесуального строку у даній справі.

Інших поважних причин неподання вказаних документів стороною відповідача не наведено, а судом не встановлено.

При цьому, до заявленого клопотання про поновлення процесуального строку представником відповідача не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність пропуску такого строку.

Як вище вказувалося відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для відповідача подати до суду певний процесуальний документ у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Суд вважає, що наведені у клопотанні доводи про наявність поважних причин пропущення процесуального строку, не є поважними та істотними, оскільки ніяким чином не перешкоджали ОСОБА_2 після отримання зазначених вище документів подати відповідне клопотання про їх долучення до матеріалів справи.

Відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципам рівності сторін та юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).

Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про поновлення строків для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/17563/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 557/94/19.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведені обставини, клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку задоволенню не підлягає, а клопотання про долучення доказів слід залишити без розгляду.

Відмова суду у поновленні встановленого законом процесуального строку ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу рівності сторін.

Керуючись статтями 126, 127, 222, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Петришака А.Я. про поновлення процесуального строку - відмовити.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Петришака А.Я. про долучення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики - залишити без розгляду.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складено 27.03.2023.

Суддя М.М. Ткач