Справа № 553/6891/22

Провадження № 1-кп/553/1063/2023

У Х В А Л А

Іменем України

27.03.2023м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі

головуючого судді                           ОСОБА_1 ,

за участю

прокурора                                 ОСОБА_2

обвинуваченого                           ОСОБА_3

захисника                                 ОСОБА_4

секретаря судового засідання         ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві кримінальне провадження № 12022170460000357 від 23.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307, ч.1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.

Обвинувачений заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з тих підстав ,що обвинувачений не ознайомився з обвинувальним актом в повному обсязі. Захисник підтримав його думку.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов до таких висновків.

Кримінальне провадження підсудне Ленінському районному суду м. Полтави, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акту до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307, ч.1 ст. 309 КК України. Посилання обвинуваченого на той факт, що його не ознайомлено з обвинувальним актом спростовуються розписками, підписаними обвинуваченим та захисником 27.12.2022.,а тому на увагу суду не заслуговують.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3  запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без права внесення застави. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3  кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч.1  ст. 177 КПК України, а саме: п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Також зазначив, що 30.09.2022 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, який продовжений до 29.12.2022. 11.12.2022, під час моніторингу в стані наркотичного сп`яніння, допустив умисне пошкодження ремінця електронного засобу контролю «Attenti» у вигляді двох фрагментів. Більш того, перебуваючи під домашнім арештом, ОСОБА_3 продовжив свою злочинну діяльність та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України. Будучи наркозалежною особою, ОСОБА_3 своєю девіантною поведінкою схильний до вчинення злочинів вказаної категорії у подальшому. Згідно висновків судово-психіатричної експертизи № 452 від 29.11.2022, ОСОБА_3 виявляє ознаки хворобливого стану психіки, а саме синдрому залежності внаслідок комбінованого вживання декількох наркотичних засобів, що не позбавляє його можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію ст.ст. 19-20 КК України не підпадає. Тож інші запобіжні заходи, в тому числі й у виді цілодобового домашнього арешту, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки та унеможливлення існування ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При вирішенні клопотання суд враховує наступне.

       Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.

       Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

       Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

       Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

       Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

       Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

       При цьому, виходячи зі змісту статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження вторинна стадія, яка наступає за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується. Вказана позиція висловлена в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 505/2898/19 від 23.01.2020.

       За таких обставин, суд має вирішити питання доцільності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, надаючи оцінку того чи існують заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Водночас, вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд вказує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 183 КПУ України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Суд при вирішенні питання щодо доцільності застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши думку сторін кримінального провадження, оцінивши суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, вважає, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти ризикам, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України,  будь-яких  відомостей щодо неможливості його тримання під вартою суду не надано. ОСОБА_3 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України, які на підставі ст. 12 КК України кваліфікуються як  тяжкий та особливо тяжкий злочин Обвинувачений раніше судимий, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює та не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні корисливого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, що вказує на наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується .З матеріалів справи виходить, що обвинувачений, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом порушував його умови. Тому суд вбачає за доцільне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.

З вказаних підстав, суд відхиляє посилання сторони захисту щодо доцільності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту та зазначає, що тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, а тому дієво забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 27,177,178,183,194,199,315,331,372,376, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12022170460000357 від 23.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307, ч.1 ст. 309 КК України на 06 квітня 2023 об 11 год. 20 хв.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею ОСОБА_1 одноособово, за участю прокурора, обвинуваченого, захисника.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з 27.03.2023 до 25.05.2023, включно. Розмір застави не визначати.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_6 під розписку копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена в частині застосування запобіжного заходу протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя                                         ОСОБА_1 .