Справа № 752/11662/20

Провадження № 2-з/752/118/23

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

27.03.2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Воробйова Ірина Вікторівна, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно.

До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, за якою він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове (нежиле) приміщення загальною площею 53,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1185844080000 із забороною здійснювати відчуження та передавати в іпотеку.

В обгрунтування заяви зазначає, що предметом доказування в даній справі є обставини вибуття спірного майна поза волею власника, спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та обставини, що підтверджують неукладеність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 28.02.2012р., що начебто посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В., зареєстрований у реєстрі за №1-176. Позивач зазначає, що майно за адресою: АДРЕСА_1 послідовно відчужувалось, що ускладнює його повернення законному власнику, навіть за майбутнім рішенням суду, що істотно ускладнює виконання самого рішення суду та затримує судовий розгляд, або взагалі унеможливить ефективний захист на поновлення порушених прав та інтересів позивача. У разі незастосування забезпечення позову, як вказує позивач, об`єкт знову може бути відчужений новому покупцю, може переданий в іпотеку, що істотно ускладнить виконання рішення та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, як вважає позивач, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до завдання збитків відповідачам та новому власнику. Відповідач ОСОБА_5 свідомо використовував підроблений договір купівлі-продажу від 2012 року, начебто підписаний ОСОБА_4 , право власності за собою в БТІ не реєстрував. Відповідач ОСОБА_3 здійснив відчуження приміщення, на яке заявлені права третьою особою, що є предметом судового спору та об`єктом кримінального правопорушення, про що йому достеменно відомо. Новому власнику майна ОСОБА_6 , тому що не обмежує його права користування та володіння майном.

На підставі ст. 153 ЦПК України розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

У постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 цієї постанови Верховний суд України вказав, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, в майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Так, за постановою Верховного Суду від 02.02.2022р. в даній справі на новий розгляд до суду першої інстанції передані вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.02.2012р., скасування рішення про його державну реєстрацію.

Судом встановлено, що предметом спірного договору купівлі-продажу від 28.02.2012р. є приміщення за №23, що знаходиться в будинку за АДРЕСА_2 .

Відповідачами у справі позивач визначив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на нежитлове приміщення загальною площею 53,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , 29.09.2022р. зареєстровано за ОСОБА_7 . Тобто вимоги про забезпечення позову стосуються прав особи на майно, яка не є відповідачем у даній справі.

У постанові від 24.02.2021р. у справі №755/5333/20 Верховний Суд вказав про те, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суд не звернув уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Предметом позову в цій справі, як зазначив далі Верховний Суд, є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №755/5300/21 від 21.04.2022р.

Таким чином, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України, а також враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Воробйова Ірина Вікторівна, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна карга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 27.03.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська