Справа № 22ц-635/08 Суддя першої інстанції Пісоцький О.М.
Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої Буренкової К.О.,
суддів: Довжук Т.С., Козаченка В.І.,
при секретарі судових засідань Негрун І.О., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2008 р. за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Вісла" (далі - ТОВ „Вісла") про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2007 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ „Вісла" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та вилучення земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позивачка вказувала, що в 2005 р. уклала з відповідачем договір оренди належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 7,12 га, розташованої на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району строком на 10 років.
Посилаючись на те, що на договорі оренди землі та на актах приймання - передачі об'єкту оренди й визначення меж земельної ділянки в натурі не зазначено дату їх складання, а також їй не вручено, передбачені пунктом 43 договору оренди, план або схему земельної ділянки та кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, позивач просив суд визнати договір оренди земельної ділянки недійсним та вилучити належну йому земельну ділянку з незаконного володіння відповідача.
В подальшому позивачка змінила свої вимоги й, посилаючись на наявність заборгованості по орендній платі в сумі 115 грн. 64 коп. та невиконання відповідачем вимог пункту 43 договору оренди, просила суд розірвати його і стягнути зазначену заборгованості та судові витрати з відповідача.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2008 р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку, що розірвання договору оренди земельної ділянки можливе лише з підстав, передбачених Законом України „Про оренду землі" (далі - Закон) та ст. 141 ЗК України.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту про право приватної власності на землю, виданого 03 грудня 2001 р. Новоселівською сільською радою народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,12 га (а.с. 11). У 2005 р. вона уклала з ТОВ „Агрофірма „Вісла" договір оренди цієї земельної ділянки та передала її в користування відповідачу строком на 10 років.
31 травня 2006 р. даний договір було зареєстровано в Миколаївській філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастр".
Відповідно до умов договору відповідач щороку, до 31 грудня зобов'язаний сплачувати позивачеві орендну плату в розмірі 945 грн. 66 коп.
За 2006 р. позивач отримав після відрахування податку з доходів 851 грн. 44 коп., а за 2007 р. відповідно - 831 грн. 86 коп. (а.с. 36-38).
Відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", отримуваний орендодавцем дохід від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення підлягає оподаткуванню.
Цим же Законом (пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9) саме на орендаря покладено обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, за рахунок орендодавця використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.
За таких вимог податкового законодавства України та обставин справи, суд обґрунтовано вважав, що відповідачем зобов'язання щодо виплати орендної плати виконуються належним чином, а тому у нього відсутня заборгованість по орендній платі.
Також правильно місцевий суд прийшов до висновку, що посилання позивача на невиконання відповідачем вимог п. 43 договору є безпідставними, оскільки умови цього пункту не стосуються обов'язків орендаря та їх виконання.
Таким чином, встановивши, що передбачені вище вказаним Законом підстави для розірвання зазначеного договору оренди землі відсутні, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Інші доводи апелянтки не спростовують указаних висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2008 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.