Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 686/10652/21

провадження № 61-2766св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі Верховного Суду,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2021 року в складі судді Заворотної О. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року в складі колегії суддів: Корніюк А. П., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Верховного Суду та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 000 000 грн.

На обґрунтування позову зазначав, що 20 січня 2021 року Верховний Суд прийняв постанову в справі № 686/25715/19, якою відмовив у задоволенні його клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду та залишив касаційну скаргу без задоволення. Вказаним рішенням йому завдано моральну шкоду, так як його ухвалено зі зловживанням свободою, якою володіє суддя у сфері прийняття рішень з питань тлумачення права. Наслідком незаконної постанови Верховного Суду є порушення його права на отримання якісної послуги від органів державної влади. Він переніс моральні страждання під час прочитання явно незаконної постанови, що змусило його вчергове витрачати свій час для поновлення порушених прав.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди відповідачем та наявності причинно - наслідкового зв`язку між ухваленням судового рішення та настанням шкоди.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року в справі № 6-501цс17 та у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18), від 06 лютого 2019 року в справі № 199/6713/14-ц (провадження № 61-18697св18), від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Право на відшкодування моральної шкоди виникає в силу прямої вказівки Закону, а саме статей 23 і 1174 ЦК України та статті 56 Конституції України. Право на стягнення моральної шкоди з правопорушника є абсолютним. Відповідно до статті 1174 ЦК України право на відшкодування моральної шкоди та підстава для такого відшкодування є безумовними в силу генерального делікту, а наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди не є обов`язковою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

11 травня 2022 року справа № 686/10652/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участі. Справу призначено до судового розгляду.

Верховний Суд направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №686/25715/19 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду і касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року залишено без змін.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги тим, що прийняття Верховним Судом постанови, якою в задоволенні його касаційної скарги відмовлено, призвело до душевних страждань і майнових втрат.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Предметом спору у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, на його думку, протиправною бездіяльністю Верховного Суду, допущеної при розгляді справи № 686/25715/19.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтями 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14- 399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19).

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Приписи «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Верховного Суду, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун

М. Ю. Тітов