Справа №11-559/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сапон
Категорія - Перевищення влади або службових повноважень Доповідач - Луговий
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лугового М. Г.,
суддів - Матуса В. В., Захарченка О. П.,
з участю прокурора - Мусіяка В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора Лаврусь В.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 липня 2011 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець міста Шостка Сумської області, працюючий оперуповноваженим групи карного розшуку відділення Шосткинського міського відділу ГУ МВС України в Сумській області, не судимий
засуджений за ч.2 ст. 365 КК України до позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати службові посади в правоохоронних органах України строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлений спеціального звання "старший лейтенант міліції".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за скоєння такого злочину.
Наказом № 77 по УМВС України в Сумській області 08 вересня 2006 року ОСОБА_1 був призначений на посаду оперуповноваженого групи карного розшуку міліції Куйбишевського мікрорайону Шосткинського міськрайвідділу внутрішніх справ. Згідно з функціональними обов’язками він був наділений повноваженнями службової особи, яка здійснювала функції представника влади і відповідно до положень ст. ст. 8, 19, 28, 68 Конституції України, ст. ст. 1-5, 10-13 Закону України "Про міліцію", Дисциплінарного статуту МВС, у своїй діяльності зобов’язаний був суворо дотримуватись положень законодавства і не вчиняти дій, які виходять за межі наданих прав та повноважень, у тому числі і дій, спрямованих на порушення конституційних прав і свобод людини, безпідставного застосування до громадян заходів фізичного впливу та приниження їх гідності.
28 вересня 2006 року о 07 годині 55 хвилин, у ході проведення оперативно-розшукових заходів по факту вбивства ОСОБА_3 в місті Шостка, працівниками міліції Шосткинського МРВ ГУ УМВС в Сумській області в кабінет № 22 міськвідділу був доставлений для бесіди та допиту в якості свідка ОСОБА_2
Під час перебування ОСОБА_2 в кабінеті близько 9 години 30 хвилин ОСОБА_1, раніше засуджений ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перевищуючи владні повноваження та явно виходячи за межі своїх прав, умисно стали застосовувати до ОСОБА_2 фізичне насильство. Так, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_2 декілька ударів ногами по ногам та заламавши йому руки за спину став утримувати його так, щоб голова потерпілого була схилена до колін. В той же час ОСОБА_1 став надавлювати руками на больові точки голови, шиї, очей та вух потерпілого, завдаючи йому фізичного болю, а особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, нанесла йому долонями рук декілька ударів по вухах.
Внаслідок застосування ОСОБА_1, ОСОБА_4 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, фізичного насильства потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
На вирок суду відносно ОСОБА_1 надійшли апеляції від прокурора Ямпільського району Лавруся В.О. та від засудженого ОСОБА_1
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції вказує, що судове слідство по справі проведено однобічно, а висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому засуджений зазначає, що суд практично безмотивно не погодився з його поясненнями, в яких він повністю не визнавав себе винним в скоєному. Разом з тим, як вважає засуджений, суд безпідставно поклав в основу вироку покази потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ряд інших доказів, які мають суттєві протиріччя і не узгоджуються між собою. З іншого боку, ОСОБА_1 вказує, що суду слід було дати належну оцінку поясненням свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, висновку експерта ОСОБА_17 та ряду інших доказів, які свідчили про його непричетність до скоєння злочинних дій, але цього зроблено не було. Тому засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду відносно нього скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
Прокурор Лаврусь В.О. в апеляції вказує, що при призначенні засудженому покарання суд не в повній мірі врахував, що той злочин скоїв працюючи в правоохоронних органах та не визнав себе винним в скоєному. За таких обставин прокурор вважає, що засудженому призначено м'яке покарання, а тому просить в цій частині вирок скасувати і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців з позбавленням права обіймати службові посади у правоохоронних органах строком на три роки і на підставі ст. 54 КК України позбавити його спеціального звання "старший лейтенант міліції".
Заслухавши доповідача, прокурора Мусіяка В.В. і засудженого ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляцій та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції як засудженого так і прокурора задоволенню не підлягають.
Висновок суду про те, що ОСОБА_1 скоїв злочин за обставин зазначених у вироку стверджується зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом, критично оцінені і відображені у вироку.
Так, сам ОСОБА_1 допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції винним в скоєному себе не визнав. При цьому він пояснив, що дійсно працюючи на посаді оперуповноваженого карного розшуку 28 вересня 2006 року в ранці доставив потерпілого ОСОБА_2 в приміщення Шосткинського міжрайвідділу міліції, і ніякого насильства до нього не застосовував.
Вказані пояснення ОСОБА_1 суд обґрунтовано розцінив як такі, що дані ним з метою ухилитись від відповідальності за скоєний злочин.
Пояснення засудженого про непричетність до застосування насильства відносно потерпілого спростовуються іншими перевіреними в судовому засіданні доказами.
Зокрема потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що зранку 28 вересня 2006 року працівники міліції доставили його до кабінету № 22 Шосткинського міськрайвідділу міліції. Коли він там знаходився, то декілька працівників міліції застосовували до нього фізичне насильство, а конкретно ОСОБА_1 надавлював йому на больові точки в області шиї та голови.
Ці пояснення потерпілого суд обґрунтовано поклав в основу вироку, так як в зазначеній частині вони є послідовними, стверджуються іншими доказами, а якихось підстав обмовляти засудженого в нього немає, з чим погоджується і сам ОСОБА_1
Деякі розбіжності, що мали місце в поясненнях потерпілого ретельно перевірені в судовому засіданні і той переконливо їх обґрунтував, як і тому чому і при яких обставинах він впізнав засудженого як особу, що застосовувала до нього насильство.
Що стосується інших доказів якими стверджується вина засудженого в скоєнні злочину, то це є пояснення свідків та інші докази перевірені судом.
Так, свідок ОСОБА_7 пояснив, що 28 вересня 2006 року до них приїхали працівники ОСОБА_1 і ОСОБА_15, які забрали сина ОСОБА_2, а коли він приїхав додому то пояснив, що в міліції його побили працівники міліції. При цьому, на шиї та ногах сина були синці і він скаржився на біль в суглобах.
Із перевірених в судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_10 вбачається, що 28 вересня 2006 року до неї на прийом прийшов ОСОБА_2, який скаржився на біль у вусі. При огляді вона встановила наявність у потерпілого розриву барабанної перетинки. Як пояснив потерпілий, травму вуха він отримав внаслідок застосування до нього насильства працівниками міліції.
Свідок ОСОБА_6, показання якої під час досудового слідства перевірені в судовому засіданні, підтвердила, що зранку 28 вересня 2006 року її сина ОСОБА_2 забрали в міліцію, а коли він прийшов додому, то сказав що в міліції його побили і при цьому він скаржився на біль у вухах, руках, спині і ногах.
Те, що потерпілий ОСОБА_2 був побитий в приміщенні Шосткинського міськрайвідділу міліції, підтвердив і свідок ОСОБА_5, пояснення якого в установленому законом порядку перевірені в судовому засіданні.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_2 мали місце легкі з короткочасним розладом здоров'я тілесні ушкодження.
При чому, як вбачається із іншого висновку експертизи механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень частково відповідає тому як про це розповів ОСОБА_2 під час відтворення обставин і обстановки події злочину.
Суд обґрунтовано не погодився з висновком експерта ОСОБА_18, оскільки цей висновок конкретно не стосувався дій, які вчиняв під час скоєння злочину ОСОБА_1
Пояснення засудженого про те, що він тільки доставив потерпілого в приміщення міськрайвідділу міліції і більше з ним не спілкувався спростовуються і оглянутим в судовому засіданні журналом, з записів в якому вбачається, що сам ОСОБА_1 28 вересня 2006 року виводив іншу особу з приміщення міськрайвідділу. Це свідчить про те, що в період з 8 до 10 год. 15 хвилин ОСОБА_1 перебував в приміщенні міськрайвідділу міліції.
Факт вчинення ОСОБА_1 злочину за обставин, які зазначені у вироку, стверджується і іншими доказами, що перевірені судом, критично оцінені і відображені у вироку.
При цьому, суд у вироку навів переконливі мотиви чому він не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_19 та інших.
Таким чином, давши належну оцінку всім зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 скоїв злочин за обставин зазначених у вироку.
Доводи засудженого про те, що судом грубо порушені вимоги КПК України, оскільки потерпілий не виступав в судових дебатах є безпідставними. Дійсно потерпілий не виступав в судових дебатах, але це його право, а не обов’язок, у зв’язку з чим говорити про суттєві порушення вимог КПК України підстав немає.
Злочинні дії ОСОБА_1 судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 365 КК України і покарання йому призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
Суд навів переконливі мотиви щодо застосування до засудженого вимог ст. 75 КК України, а тому вважати, що йому призначено надто м'яке покарання підстав немає. У зв’язку з цим, апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 362 і 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 липня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора Лаврусь В.О. – без зміни.
СУДДІ:
ОСОБА_20 ОСОБА_21. ОСОБА_22.